10.Модернізм.

Модернізм (фр. modernisme) - загальний термін, що використовується для виниклих на початку ХХ століття

спроб порвати з художніми традиціями ХІХ століття;

заснований на концепції домінування форми на противагу

змісту. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що

експериментують з альтернативними формами оповіді; у

музиці — традиційне поняття ключа було замінене на

атональність; в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності.

Не існує одностайної думки щодо виникнення модернізму. Тривалий час вважалося, що зародився він у Франції в

70-х роках XIX століття, а проявами модернізму були

імпресіонізм і символізм.

Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імажинізм та футуризм, акмеїзм та експресіонізм, сюрреалізм та «театр абсурду»,

дадаїзм та «новий роман». Деякі з них охопили не тільки літературу, а й інші види мистецтва (експресіонізм,

сюрреалізм, футуризм поширилися також на образотворче мистецтво, музику, театр), проникли в кіно й на телебачення.

Модерністи свідомо роблять свою творчість

антидемократичною, елітарною. Модернізм зовсім не

покликаний бути мистецтвом для широких мас, а навпаки.

Модернізм затверджує приорітет форми над змістом.

Іноді форма модерністського твору є самодостатньою та абсолютизованою (футуризм, «новий роман»), іноді —

підкорена формі категорія змісту є також важливою (екс­пресіонізм, екзистенціалізм). Один з теоретиків

модернізму К. Фідлер проголошує: «В художньому творі

форма повинна сама по собі утворювати матеріал, заради

якого й існує художній твір. Ця форма, що водночас є і

матері­алом, не повинна виражати нічого, окрім себе самої... Зміст художнього твору є ніщо інше, як саме формоутво­рення».

Представники:

Література: Вірджинія Вулф, Франц Кафка, Леся Українка,

Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь.

Кіно: Сергія Ейзенштейна.

11.Рококо.

Рококо́ — реверсований стиль щодо бароко, що в другій

половині 18 століття дійшов (з Франції і Австрії) в Україну — до Києва, Львова, а звідси у 1760 — 1770-их pp. Творчим

рушієм доби рококо у всіх ділянках культури було есері

(«esprit») на противагу чуттєвості («sensibilité») бароко чи

рації («raison») класицизму.

Стиль рококо створений для жінки й пристосований до її

мінливих смаків і примх. Майже головним словом доби

рококо було слово «примха» (каприз). У мистецтві

визначається легкими, нервовими, ніжними та химерними формами («грайливе» рококо). Він виявився насамперед у розплануванні і декорації інтер'єру (палаців, церков, костьолів). В добу рококо скульптура (переважно поліхромна) стала

істотною частиною архітектурної композиції, а орнамент

(зокрема у різьбі) набрав форм мушлі («rocaille»). У добу

рококо широко розвинулося мистецьке ремесло —

ткацтво, ювелірство, порцеляна, меблі, гобелени.

Вельможі доби рококо поставили за мету щоденні

насолоди. Насолодам повинні були сприяти розкішні

інтер'єри палаців і церков, розкішні сукні, черга свят в

садах бароко і в павільйонах влітку, а взимку в палацах.

Надміру використовувалась косметика — білила, пудра,

рум'яна, чорна фарба(сурма)для брів, мушки. Косметику

рясно використовували як шляхетні жінки, так і чоловіки. Особливого поширення набуло використання мушок

на обличчі — різне розташування мушок мало своє

значення для обізнаних в куртуазних іграх вельмож.

В живопису доби рококо переважали свята і театральні

вистави, безкінечні закохані пари міфологічних персон,

штучні і приємні пейзажі, пристосовані лише для побачень, флірту, танців, шляхетного і легковажного дозвілля. В портретах — всі підкреслено усміхнені, люб'язні, витончені, але це була

маска, що приховувала числені недоліки осіб і

надзвичайно складні проблеми.

Представники:

Живопис(Френсіс Хейман, П'єр Кійяр, Джованні Бонацца.)