5.Первісні форми релігійних вірувань.

Релігія- це форма суспільної свідомості , в основі якої є віра людини в надприродні сили та поклоніння їм.

Однією з причин появи релігії є намагання людини

пояснити існування світу та явищ що відбуваються навколо самих людей. Визначити місце людини в цьому світі.

Першою формою релігійних вірувань вчені вважають

тотемізм(в основі якого лежить уявлення про охоронця

роду – тварину чи рослину. Наступними видами первісних

релігій є: анімізм( віра вте що світ населений духами) ,

фетишизм (віра в магічну силу різних предметів,

«чуринга» -деревяна паличка в якій за вірою первісних

істот зберігалась душа новонародженої дитини; різні

амулети, оберіги , магія- віро вте що за допомогою певних дій, заклинань можливо впливати на дії людини чи тварини, сили природи.

6.Бароко.

стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі,

музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним слідує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль,

що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження

маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись

дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс

мав незначне поширення в країнах за межами Західної

Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти. Бароко в

перекладі з італійської означає «чудернацький». Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет,

ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду

людини. Ці постулати знайшли своє відображення в

мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність,

урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв —

взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко

відрізняється просторовим розмахом, плавністю й

складним поєднанням криволінійних форм, злиттям

об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор.

Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними.

Характерні деталі бароко — теламот (атлант), каріатида й маскарон. Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі

Венеція і Флоренція. Засновником бароко в Італії вважають Мікеланджело Буонаротті. Представниками цього стилю є

Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк (Фландрія), в живописі: Кортона, Караваджо, в архітектурі Л. Берніні (Італія),

Бартоломей Растреллі (Росія), в музиці Антоніо Вівальді,

Йоганн Себастьян Бах, Ґеорґ Фридерик Гендель.

7. Романтизм.

Романти́зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині,

Англії й Франції, поширився з початку 19 століття в Росії,

Польщі й Австрії, а з середини 19 століття охопив інші

країни Європи та Північної і Південної Америки.

Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я". У центрі зображення романтиків винятковий характер у виняткових обставинах. Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 століття абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Філософську базу романтизму було закладено німецьким філософом Фрідріхом Шеллінгом. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Представники романтичної літератури:

Франції — Віктор Гюго, Жорж Санд, Александр Дюма-батько;

у Німеччині — Ф. Шлеєрмахер, брати Грімм, Генріх Гейне,

Е. Т. А. Гофман;

в Англії — П. Б. Шеллі, В. Скотт, Дж. Байрон;

у США — В. Ірвінг, Ф. Купер.

Живопис: Ежен Делакруа, Франсіско Гойя, І.Айвазовський.