24.Література та книгодрукування Укр.14-17ст.

На українських землях в XIII — XV століть знали декілька

видів письма. Спочатку був «устав» — без нахилу, суворо геометричної форми, який нагадує сучасний друкарський

шрифт. У XIV столітті з поширенням ділового письма його

змінив «напівустав» (літери менші, з легким нахилом).

У XV столітті почали писати «скорописом», плавно

з'єднуючи сусідні букви. Писали стовпцями, не розділяючи

слів, скорочуючи їх за рахунок голосних, які часто писали

над рядком. Найважливішим жанром літератури цього

періоду є літописання. з'являється ораторська, побутова і паломницька проза, літературні збірники, перекладні

повісті («Александрія», «Троянська війна», «Індійське

царство»). Особливістю літератури другої половини

XIII — XV століть є увага до релігійних та естетичних

переживань і відсутність інтересу до особистісних. Вплив

ідеології Відродження і Реформації знайшов відображення

у розвитку літератури і книгодрукування. Винахід Йоганна Гуттенберга, перехід від папірусу і пергаментудо паперу

у XV ст.. Більшість книг, особливо наукових, в цей період друкувалися латиною. У кінці XV — на початку XVI століття

перші книги церковнослов'янською мовою надрукували Швайпольт Фіоль у Кракові і Франциск Скорина у Празі.

У 1573 році Федоров за допомогою меценатів створив у

Львові друкарню, де роком пізніше надрукував знаменитий «Апостол». У 1581 році «Острозька Біблія» побачила світ,

За ініціативи князя Острозького, та за допомогою

І.Федерова. Друкарська справа отримала розвиток у всій

Україні. Вже в першій половині XVII століття тут

нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких

була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні

створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького.

Активно займалися організацією типографій братства.

Найбільшу питому вагу у друкарській продукції мали книги релігійного характеру, але видавалися також наукові

трактати, довідники, календарі, підручники. Деякі з

підручників відігравали важливу роль в освіті. Так,

граматику, автором якої був Мелетій Смотрицький (1619),

Михайло Ломоносов назвав «вратами вченості». Вона перевидавалася більше 150 років практично у незмінному

вигляді. Поряд з перекладною літературою з'являються оригінальні твори. У XVI столітті відмічається розквіт

українського епосу — створюються думи, балади,

історичні пісні, популярними були цикли дум «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка»,"Іван Богун", "Корсунська перемога", народний епос "Хмельницький та Барабаш".

25.Мистецтво України14-17ст.

Мистецтво формувалось під впливом Литви, боротьби з

Золотою Ордою. Після Люблінської унії(1569р.) ситуація

для україни змінилася , посилилися наступ на національну культуру. в Україні складається декілька шкіл церковного монументального живопису та іконопису. Провідна школа художників сформувалася у XVII столітті в київських монастирях. Художники працювали переважно в жанрах

монументального живопису, іконопису, гравюри і графіки.

У роботах таких іконописців, як Федір Сенькович, Микола Петрахнович, Іван Руткович, помітною стала відмова від середньовічних естетичних канонів, утверджувалася

реалістичність і життєрадісність. Ці ж тенденції присутні у

розписах Успенського собору та Троїцької церкви Києво-

Печерської лаври. Перехідну роль між іконописом і

світським портретним живописом займали так звані

парсуни — портрети, виконані прийомами іконописної

техніки. В 16 столітті зароджується нова соціальна

група –козацтво. Сім'ї козацької старшини, привілейоване

становище яких все більше зміцнювалося, масово

замовляли свої портрети. Модним стало мати власну

картинну галерею. Художникам іноді навіть замовляли

артини, які зображували селян. У XVI столітті древні традиції книжкової мініатюри були продовжені. Видатним твором художнього перекладу і мистецтва оформлення є вже

згадуване «Пересопницьке Євангеліє». Його мініатюри

близькі до реалістичного трактування образів в дусі

Ренесансу. Видатні художники і гравери працювали тоді в Києво-Печерській друкарні — Никодим Зубрицький, Олександр Тарасевич, Леонтій Тарасевич, Іван Щирський. Абсолютно особливим жанром стала «народна картина». Це — в

першу чергу серія козацьких образів: «Козак з бандурою»,

«Козак Мамай». припадає подальший розвиток мистецтва скоморохів — народних лицедіїв, співаків, музикантів,

танцюристів. У XVI ст. в Україні набула поширення надгробна скульптура.