1.Культурологія як наука. Функції культури.

Культурологія – відносно нова інтегративна галузь наукового знання, яка вивчає культуру як цілісну

систему і прагне посісти місце методологічної

основи всього комплексу наук про цей феномен.

Назва дисципліни походить від латинського слова “culture” і грецького слова “logos” (слово, вчення).

ультурологія як наука про зародження та розвиток культури, її структуру, механізми розвитку і методи досліджень почала формуватись досить давно,

але сформувалась десь у другій половині ХХ ст.

Виникнення культурології було спричинено

багатьма чинниками, зокрема:

- зміною в поглядах на поняття „культура”

(від обробітки землі до удосконалення

людських якостей і сукупності матеріальних і

духовних надбань людства та способів людського

буття);

-потребою у систематизованому вивченні

різноякісних культурних явищ, що були

накопичені в різних галузях знання;

необхідність виявлення загальнозначущого, закономірного та типологічного у різноманітті

форм і проявів культури.

Значним чином на формування культурології

вплинули політичні і соціально-економічні

фактори, формування нової системи

міжнародних відносин, процеси глобалізації,

інтеграції та регіоналізації. Інтенсифікація модернізаційних процесів в країнах, що

розвиваються, та зміни в світовій економіці

виявили багато соціокультурних проблем

розвитку, вирішення яких потребує нових

знань і механізмів. Важливі зміни відбулися

в сфері філософського і наукового пізнання,

які суттєво вплинули на формування

культурологічного знання.

Серед основних функцій культурології вчені виокремлюють:

- аналіз культури як складної системи;

-розробка провідних понять і категорій створення

мови опису ментальних явищ;

-аналіз системи орієнтацій, що представлені в

різних культурах, вивчення засобів членування культурного простору, систем фіксації та трансляції культурного досвіду;

-вивчення основних процесів і форм мікро- і макросоціокультурної динаміки;

-аналіз моделей, засобів і принципів соціокультурної

комунікації, схем інформаційного обміну;

-дослідження ієрархії цінностей, стратегій і

стереотипів поведінки людей, процесів соціалізації та інкультрації т

2.Культура в сучасному розумінні. Структура культури.

Сучасне розуміння культури значно відрізняється

від класичного розуміння культури як сукупності

пам’яток культури. Культуру слід розуміти дещо

ширше, як систему надбіологічних програм

людської діяльності, поведінки і спілкування, яка

історично склалася, постійно розвивається і постає

умовою відтворення і зміни соціального життя.

Сам термін культура має походження від латинського

слова "culture" - що в перекладі означає "обробіток землі,

догляд". Цей термін як не можна більш точно виражає

сутність поняття культури, під яким розуміють філософи всі види перетворювальної діяльності суспільства і людини разом з

її результатами. В даний час слово "культура" часто вживається як міра рівня освіченості та освіченості і вихованості людини.

Виокремлюють два профілі пізнання: власне культурологію (у вузькому розумінні слова) і культурознавство. Власне культурологія – це інтегративне знання про цілісний феномен культури в реальному історичному часі і соціальному просторі існування. Культурознавство – це сукупність окремих наукових дисциплін, які вивчають певні підсистеми культури (економічна, політична, правова, релігійна, художня та інші культури).

До наук про культуру відносять: • етнологію, • етнографію, • соціологію культури, • філософію культури, • психологію культури, •мистецтвознавство.

Культуру прийнято ділити на матеріальну і духовну.Поділ

культури на матеріальну і духовну відносний. По-перше,

вони не існують цілком відірвано одна від одної, а

становлять єдину систему культури як її складові частини.

По-друге, цінності матеріальної культури завжди містять у

собі певний елемент духовної культури через їх художнє оформлення (наприклад житло, одяг, речі домашнього

вжитку тощо). В свою чергу, цінності духовної культури

базуються на матеріальній основі (кіно, книги, художні

картини, телебачення тощо). По-третє, сучасна цивілізація визначила досить стійку тенденцію в розвитку культури-

інтеграцію її складових частин. З одного боку, швидко

розвивається і збагачується матеріальна сторона духовної

культури – преса, радіо, телебачення, кіно, стереоапаратура, магнітофони, радіоприймачі та ін. З другого – спостерігається все більше насичення виробів матеріальної культури духовними цінностями (наприклад сучасні автомобілі, побутові речі,

житло тощо).

У структурі культури можна виділити два рівні –

особистісний і суспільний.