Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
схеми_відповідей,_2014.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
621.57 Кб
Скачать
  1. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

    1. метод усного опитування

    2. метод письмового контролю

    3. метод графічної контрольної перевірки

    4. метод лабораторного контролю

    5. метод програмованого контролю

    6. метод тестового контролю

    7. метод взаємоконтролю учнів

    8. метод самоконтролю учнів

  2. Бінарні методи навчання.

Найбільш поширені за джерелом одержання знань - словесні; - наочні; - практичні.

Словесні - пояснення, розповідь, бесіда, робота з підручником або книгою, лекція, диспут.

ПОЯСНЕННЯ- це послідовний, логічний, чіткий, доступний дітям виклад матеріалу, що поєднується зі спостереженнями учнів за демонструванням, дослідами, дією приладів, необхідними записами.

Вимоги: 1. Мова – ясна, точна, доказова, логічна. В ній багато суджень, умовисновків, доказів.

2. Готуючись до пояснення, необхідно підібрати яскраві, характерні, переконуючі приклади, відповідну наочність.

3. В кінці пояснення – формулювання висновку.

4. Обов’язковий елемент – перевірка якості засвоєння матеріалу.

5. Не повинно бути тривалим. В початкових класах – 3-5хв.

РОЗПОВІДЬ – це послідовне розкриття змісту матеріалу, живий, образний, динамічний, емоційний виклад інформації, навчального матеріалу про різні предмети, явища, події, що містить переважно фактичний матеріал. Розповідь - це словесний опис подій, явищ природи, змін в суспільстві, в житті однієї людини або групи людей. До розповіді вдаються, коли треба повідомити яскраві, нові відомості; висвітлити події, віддалені в часі; розповісти про те, що діти не можуть спостерігати безпосередньо, або про маловідомі факти. Гарно побудована розповідь – взірець яскравого, послідовного, цікавого мовлення для учнів.

В И Д И – розкрити.

ВИМОГИ: - визначення теми і змісту;

- виділення головного, навколо чого йде розповідь;

- правильне, образне і виразне, емоційне і яскраве мовлення вчителя;

- мати чітку структуру: початок, розвиток подій, кульмінаційну, заключну частину;

- використання цікавих фактів, засобів навчання;

- володіння інтонацією, логічним наголосом, мімікою, жестами, позою.

Розповідь учителя широко застосовується в усіх класах, в основному знаходить застосування у викладанні історії, літератури, географії, хоча її використовують учителі інших дисциплін. Вона триває до 15 хвилин у молодших класах і до 25 хвилин – у старших.

БЕСІДА - це метод навчання, під час якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, шляхом запитань підводить учнів до розуміння та засвоєння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого.

Перевага бесіди у тому, що вона: - вчить колективного пошуку істини;

  • сприяє розвитку активності, самостійності учнів;

  • допомагає формуванню переконань;

  • дає змогу яскравіше виявитись індивідуальності учнів;

  • розвиває критичність, самостійність, уміння доводити, переконувати.

Але бесіда не може бути універсальним методом навчання, оскільки вона вимагає витрати більшої кількості часу, певного запасу знань, не дає учням практичних умінь і навичок.

ВИДИ БЕСІД За формою проведення бесіди можуть бути: фронтальними, індивідуальними.

За характером діяльності учнів : репродуктивна бесіда, евристична (сократівська)

За місцем у навчальному процесі :вступна (підготовча),повідомлювальна (пояснювальна) підсумкова (бесіда – повторення), контрольно-перевірна

Яка ж методика проведення бесіди? ( ВИМОГИ до бесіди):

-правильна постановка питань (логічна послідовність, чіткість, змістовність, просте, коротке формулювання);

- дотримання вимог до учнівських відповідей (повні, грамотні);

- прийоми, які підтримують їхню увагу;

- запитання ставити до всього класу, щоб учні готувались до відповідей;

- запитання сформульовані так, щоб будили думку учнів;

- не слід ставити подвійних запитань, запитань - підказок;

- відповідати так, що весь клас чув;

- бесідою охоплювати найбільше число учнів;

- урізноманітнювати прийоми проведення бесіди, використовувати наочність;

- вчитель викликає бажаючих, але враховує і свій план бесіди.

РОБОТА УЧНІВ З ПІДРУЧНИКОМ ТА КНИЖКОЮ.

Підручник - важливе джерело знань учнів, якщо вчитель навчить їх користуватись ним. Робота з підручником — організація самостійної ро­боти учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу гли­боко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Робота з книгою: завдання – навчити працювати з книгою, вчити самостійності у здобутті знань. Навчити шукати необхідну інформацію, ділити текст на логічно завершені частини, виділяти головну думку в тексті, складати план, конспект...

Види: читання тексту, відповіді на запитання, що є після тексту, заучування текстів, розгляд і аналіз таблиць, малюнків

ВИСНОВОК : методи використовувати у тісному взаємозв'язку .

Практичні: - самостійні роботи; - вправи; - практичні роботи; - лабораторні роботи.

САМОСТІЙНА РОБОТА -це така пізнавальна навчальна діяльність, коли послідовність мислення учня, його розумових і практичних операцій залежить та визначається ним самим.

Один із найважливіших методів, органічна частина навчального процесу, може бути на різних етапах роботи. Плануючи самостійну роботу вчитель повинен :

визначити її місце в структурі уроку;

передбачити труднощі, які можуть виникнути;

правильно визначити зміст і обсяг завдань, їх тривалість;

дібрати потрібний дидактичний матеріал;

продумати раціональний спосіб перевірки роботи. Щоб працювати самостійно учень повинен уміти: організовувати свою роботу, здійснювати її якнайекономніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого.

Самостійна робота тренує волю, виховує спостережливість, працездатність, увагу, дисципліну навчальної праці. Самостійні роботи можуть бути:

- усними і письмовими; - практичними і теоретичними;

  • репродуктивними і творчими; - фронтальними та індивідуальними.

ВПРАВИ- багаторазове повторення певний дій, операцій з метою їх засвоєння, формування умінь та навичок. Види вправ:

- підготовчі – готують до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;

  • вступні – сприяють засвоєнню нового матеріалу;

  • пробні – перші завдання на застосування щойно засвоєних знань;

  • тренувальні – для формування умінь, набуття навичок;

  • творчі – найчастіше наближені до реальних життєвих умов;

- контрольні – переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).