- •Питання до державного екзамену з педагогіки
- •2. Суть процесу навчання. Двосторонній характер процесу навчання. Функції навчання. Мотиви учіння. Основні етапи оволодіння знаннями.
- •3. Поняття про принципи навчання, їх система і взаємозв'язок. Характеристика принципів навчання.
- •4.Поняття про зміст освіти, його складові частини. Види шкільної освіти. Навчальний план і навчальні програми, принципи їх побудови. Підручники школи, педагогічні вимоги до них.
- •5. Поняття про методи і прийоми навчання. Різні підходи до класифікації методів навчання. Характеристика методів за джерелом одержання знань.
- •Методи стимулювання і мотивації учіння.
- •Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
- •Бінарні методи навчання.
- •Вимоги - доведення до свідомості учнів і порядку виконання вправи;
- •Лабораторна робота– це вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
- •Вимоги: - перед початком лабораторної роботи вчитель інструктує учнів;
- •6. Поняття про організаційні форми навчання. Класно-урочна система навчання, її особливості. Історія розвитку форм навчання.
- •7. Урок – основна форма навчання у сучасній школі. Вимоги по уроку. Структура уроку, її елементи.
- •8. Функції контролю знань, умінь та навичок у школі. Педагогічні вимоги до перевірки знань. Види, форми, методи перевірки знань.
- •9. Мета виховання. Характеристики виховного процесу. Його функції і найважливіші закономірності
- •10. Принципи виховання, їх характеристика.
- •11. Сутність та завдання розумового виховання. Шляхи розумового виховання.
- •Виховання національної гідності й менталітету
- •Правове виховання
- •13. Трудове виховання. Система трудового виховання. Види дитячої праці і умови її ефективності.
- •1) Трудове навчання з елементами політехнічної освіти.
- •2) Різні види дитячої праці а) Навчальна праця
- •14. Поняття про естетичне виховання. Завдання естетичного виховання.
- •15.Фізичне виховання і його роль у всебічному розвитку школяра. Засоби і система фіз. Виховання у школі.
- •1) Спільна діяльність і спілкування.
- •2) Висунення перспектив.
- •Єдність вимог.
- •Діалектичність вимог.
- •Гуманний стиль і тон поведінки.
- •17. Поняття сім’ї та її роль у вирішенні завдань всебічного формування особистості. Форми роботи школи з сім’єю.
- •2. Колективні бесіди, консультації
- •3. День відкритих дверей.
- •5.Усні журнали. 6.Читацькі конференції.
- •7.Педагогічні гуртки. 8.Вечори запитань та відповідей.
- •1. Індивідуальні бесіди, консультації.
- •3. Знайомство з життям учня в сім'ї.
- •18. Органи та прнципи управління освітою. Внутрішкільне керівництво
- •19. Внутрішньошкільний контроль. Види, форми, методи внутрішньошкільного контролю. Схема аналізу уроку. Контроль за веденням шкільної документації.
- •20. Поняття про планування роботи в школі, вимоги до планів. Види планування. Розклад уроків, особливості складання розкладу.
- •21. Поняття педагогічної діяльності, її структура. Розповідь учителя як модель педагогічної діяльності.
- •22.Педагогічна майстерність вчителя. Педагогічна ситуація і педагогічна задача.
- •23. Педагогічна техніка вчителя як складова педагогічної майстерності. Зовнішня техніка вчителя.
- •24. Внутрішня техніка вчителя.
- •1. Звернення до власного почуття обов'язку у зв'язку з усвідомленням соціальної ролі професії ціннісними установками.
- •4. Розрядка в діяльності: музикотерапія, заняття спортом, бібліотерапія, праце терапія, танцювальна терапія, відеотерапія, імітаційна гра, гумор. (розкрити)
- •5. Емоційне налаштування на урок.
- •25. Поняття про педагогічне спілкування. Структура та стилі педагогічного спілкування.
- •26. Особистість учителя як інструмент впливу в педагогічній взаємодії. Характеристика перцептивної сторони педагогічного спілкування. Способи комунікативного впливу.
- •27.Індивідуальна педагогічна бесіда як модель діалогічної взаємодії, її структура. Педагогічний такт учителя.
- •28. Техніки взаємодії у процесі аналізу проблеми та пошуку її вирішення. Прийоми педагогічної взаємодії. Стратегії взаємодії.
- •29.Урок як навчальний діалог учителя з учнями. Елементи технології уроку-діалогу. Творчий задум уроку як діалогу вчителя з учнями.
- •Визначення теми навчального діалогу вчителя з учнями на уроці.
- •30.Особистісно зорієнтована освіта і технології. Педагогічні технології інтерактивного навчання. Проектна технологія
Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
метод усного опитування
метод письмового контролю
метод графічної контрольної перевірки
метод лабораторного контролю
метод програмованого контролю
метод тестового контролю
метод взаємоконтролю учнів
метод самоконтролю учнів
Бінарні методи навчання.
Найбільш поширені за джерелом одержання знань - словесні; - наочні; - практичні.
Словесні - пояснення, розповідь, бесіда, робота з підручником або книгою, лекція, диспут.
ПОЯСНЕННЯ- це послідовний, логічний, чіткий, доступний дітям виклад матеріалу, що поєднується зі спостереженнями учнів за демонструванням, дослідами, дією приладів, необхідними записами.
Вимоги: 1. Мова – ясна, точна, доказова, логічна. В ній багато суджень, умовисновків, доказів.
2. Готуючись до пояснення, необхідно підібрати яскраві, характерні, переконуючі приклади, відповідну наочність.
3. В кінці пояснення – формулювання висновку.
4. Обов’язковий елемент – перевірка якості засвоєння матеріалу.
5. Не повинно бути тривалим. В початкових класах – 3-5хв.
РОЗПОВІДЬ – це послідовне розкриття змісту матеріалу, живий, образний, динамічний, емоційний виклад інформації, навчального матеріалу про різні предмети, явища, події, що містить переважно фактичний матеріал. Розповідь - це словесний опис подій, явищ природи, змін в суспільстві, в житті однієї людини або групи людей. До розповіді вдаються, коли треба повідомити яскраві, нові відомості; висвітлити події, віддалені в часі; розповісти про те, що діти не можуть спостерігати безпосередньо, або про маловідомі факти. Гарно побудована розповідь – взірець яскравого, послідовного, цікавого мовлення для учнів.
В И Д И – розкрити.
ВИМОГИ: - визначення теми і змісту;
- виділення головного, навколо чого йде розповідь;
- правильне, образне і виразне, емоційне і яскраве мовлення вчителя;
- мати чітку структуру: початок, розвиток подій, кульмінаційну, заключну частину;
- використання цікавих фактів, засобів навчання;
- володіння інтонацією, логічним наголосом, мімікою, жестами, позою.
Розповідь учителя широко застосовується в усіх класах, в основному знаходить застосування у викладанні історії, літератури, географії, хоча її використовують учителі інших дисциплін. Вона триває до 15 хвилин у молодших класах і до 25 хвилин – у старших.
БЕСІДА - це метод навчання, під час якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, шляхом запитань підводить учнів до розуміння та засвоєння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого.
Перевага бесіди у тому, що вона: - вчить колективного пошуку істини;
сприяє розвитку активності, самостійності учнів;
допомагає формуванню переконань;
дає змогу яскравіше виявитись індивідуальності учнів;
розвиває критичність, самостійність, уміння доводити, переконувати.
Але бесіда не може бути універсальним методом навчання, оскільки вона вимагає витрати більшої кількості часу, певного запасу знань, не дає учням практичних умінь і навичок.
ВИДИ БЕСІД За формою проведення бесіди можуть бути: фронтальними, індивідуальними.
За характером діяльності учнів : репродуктивна бесіда, евристична (сократівська)
За місцем у навчальному процесі :вступна (підготовча),повідомлювальна (пояснювальна) підсумкова (бесіда – повторення), контрольно-перевірна
Яка ж методика проведення бесіди? ( ВИМОГИ до бесіди):
-правильна постановка питань (логічна послідовність, чіткість, змістовність, просте, коротке формулювання);
- дотримання вимог до учнівських відповідей (повні, грамотні);
- прийоми, які підтримують їхню увагу;
- запитання ставити до всього класу, щоб учні готувались до відповідей;
- запитання сформульовані так, щоб будили думку учнів;
- не слід ставити подвійних запитань, запитань - підказок;
- відповідати так, що весь клас чув;
- бесідою охоплювати найбільше число учнів;
- урізноманітнювати прийоми проведення бесіди, використовувати наочність;
- вчитель викликає бажаючих, але враховує і свій план бесіди.
РОБОТА УЧНІВ З ПІДРУЧНИКОМ ТА КНИЖКОЮ.
Підручник - важливе джерело знань учнів, якщо вчитель навчить їх користуватись ним. Робота з підручником — організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.
Робота з книгою: завдання – навчити працювати з книгою, вчити самостійності у здобутті знань. Навчити шукати необхідну інформацію, ділити текст на логічно завершені частини, виділяти головну думку в тексті, складати план, конспект...
Види: читання тексту, відповіді на запитання, що є після тексту, заучування текстів, розгляд і аналіз таблиць, малюнків
ВИСНОВОК : методи використовувати у тісному взаємозв'язку .
Практичні: - самостійні роботи; - вправи; - практичні роботи; - лабораторні роботи.
САМОСТІЙНА РОБОТА -це така пізнавальна навчальна діяльність, коли послідовність мислення учня, його розумових і практичних операцій залежить та визначається ним самим.
Один із найважливіших методів, органічна частина навчального процесу, може бути на різних етапах роботи. Плануючи самостійну роботу вчитель повинен :
визначити її місце в структурі уроку;
передбачити труднощі, які можуть виникнути;
правильно визначити зміст і обсяг завдань, їх тривалість;
дібрати потрібний дидактичний матеріал;
продумати раціональний спосіб перевірки роботи. Щоб працювати самостійно учень повинен уміти: організовувати свою роботу, здійснювати її якнайекономніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого.
Самостійна робота тренує волю, виховує спостережливість, працездатність, увагу, дисципліну навчальної праці. Самостійні роботи можуть бути:
- усними і письмовими; - практичними і теоретичними;
репродуктивними і творчими; - фронтальними та індивідуальними.
ВПРАВИ- багаторазове повторення певний дій, операцій з метою їх засвоєння, формування умінь та навичок. Види вправ:
- підготовчі – готують до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;
вступні – сприяють засвоєнню нового матеріалу;
пробні – перші завдання на застосування щойно засвоєних знань;
тренувальні – для формування умінь, набуття навичок;
творчі – найчастіше наближені до реальних життєвих умов;
- контрольні – переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).
