5. Поняття про методи і прийоми навчання. Різні підходи до класифікації методів навчання. Характеристика методів за джерелом одержання знань.

МЕТОДИ навчання - способи взаємопов'язаної діяльності вчителя та учнів, спрямовані на розв'язання навчально виховних завдань.

Прийоми - це окремі операції, розумові або практичні дії вчителя, учня, які доповнюють методи навчання і допомагають глибше і краще засвоїти матеріал. (Пояснити - метод - це спосіб роботи, що охоплює весь її шлях, тоді як прийом лише разова дія - і навести приклад).

ВИМОГИ ДО МЕТОДІВ НАВЧАННЯ:

1. Направленість на виконання завдань навчання,

2. Науковість.

3. Доступність.

4. Результативність.

5. Систематично використовувати передові методи.

Розкрити зовнішню і внутрішню сторони методів.

Існує багато різних класифікацій методів.

Класифікація методів навчання - це систематизація їх за певною дидактично значущою ознакою. На сьогодні відомі десятки класифі­кацій. Зупинимося на найвідоміших.

У вітчизняній педагогічній науці та практиці прийнято класифі­кувати їх за чотирма основними ознаками, згідно з якими вони поді­ляються на чотири групи:

1. Методи організації та самоорганізації навчально-пізнавальної ді­яльності.

2. Методи стимулювання і мотивації учіння.

3. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

4. Бінарні методи навчання.

І. Методи організації та самоорганізації навчально-пізнаваль­ної діяльності включають у себе низку методів, які класифікуються за різними ознаками.

Традиційною та найпоширенішою залишається класифікація

за джерелом одержання знань

(Н.Верзилін, Є.Голант, Д.Лордкіпанідзе, С.Петровський, С.Шаповаленко, С. Чавдаров та ін.). Згідно з нею методи поділяються на:

• словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, дискусія, ро­бота з підручником);

• наочні (спостереження, ілюстрування, демон­стрування);

• практичні (вправи, практичні роботи, лабора­торні, дослідні роботи).

за логікою передачі та сприймання навчальної інформації

(С.Шаповаленко) поділяє методи на індуктивні та дедук­тивні.

• Індуктивний

• Дедуктивний

• за ступенем керівництва навчальною роботою

• навчальна робота під керівництвом учителя (написання у класі творів, складання задач, робота з контурною картою тощо);

• самостійна робота учнів (виконання різноманітних домашніх за­вдань).

За характером пізнавальної діяльності учнів

(пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, проблемний виклад матеріалу, дослідницький).

2. Методи стимулювання і мотивації учіння.

Першу підгрупу створюють методи формування пізнавальних інтересів учнів.

До них відносять:

1. метод створення ситуації інте­ресу при викладанні певного навчального матеріалу (використання пізнавальних ігор, ситуацій, відкриття, дотепних гумористичних опо­відок, перегляд навчальних телепередач, фрагментів кінофільмів, де­монстрація інтригуючих дослідів тощо);

2. метод опори на життєвий досвід учня (використання як опори фактів, явищ, процесів, які легко­доступні для спостереження учнів і з якими вони зазвичай знайомі);

3. метод пізнавальних ігор ( дидактизовані ігри, КВК, „Поле чудес", „Що? Де? Коли?", ігри-подорожі та ін.);

4. метод навчальної дискусії (за умови відповідної попередньої підго­товки учнів, яка полягає в опрацюванні додаткової літератури з теми);

5. метод створення відчуття успіху в навчанні (зміцнює впевненість у досягненні поставленої мети, пробуджує бажання вчитися),

Другу підгрупу створюють методи стимулювання і відповідаль­ності.

До них відносять:

1) метод роз'яснення мети навчання та пока­зу учням суспільної й особистої значущості учіння;

2) метод пред'яв­лення учням вимог до вивчення предмета (організаційно-педагогіч­них, дисциплінарних, орфографічних тощо);

3) методи заохочення і покарання у навчанні (виставлення високої оцінки, схвалення чи осуд педагогом учня)