1. Звернення до власного почуття обов'язку у зв'язку з усвідомленням соціальної ролі професії ціннісними установками.

2. Метод фізичних дій. У кожної людини у напруженому емоційному стані змінюється міміка, темп мовлення, дихання, пульс, колір обличчя і т.п. Суть цього методу - у виконанні фізичних дій, які повинні відповідати певному емоційному стану і здатні викликати у людини потрібні емоції, тобто, для того, щоб викликати у себе певний настрій, необхідно діяти так, ніби ви вже перебуваєте у цьому настрої.

-Контроль і регуляція дихання.

-Зміна темпу рухів і швидкості мовлення.

3. Самонавіювання на фоні загального м'язового розслаблення і психічного спокою (з допомогою аутогенного тренування). Техніка самонавіювання ґрунтується на аутогенному тренуванні, яке містить словесні вказівки. Ці словесні формули вчитель може промовляти "про себе" або вголос вранці чи ввечері, по дорозі на роботу, під час робочого дня, перед важкою бесідою. Та найкраще навіювання здійснюється на фоні загального м'язового розслаблення і психічного спокою. Тому аутотренінг, як правило, охоплює три основні етапи: 1)розслаблення; 2)самонавіювання (вплив за допомогою спеціальних формул на певні установки) на фоні стану релаксації; 3)вихід зі стану релаксації.

Релаксація - це фізичне і психічне розслаблення.

Релаксація, зазвичай, поєднується з прийомами самонавіювання. Процес самонавіювання здійснюється шляхом багаторазового повторення певних словесних тверджень - "формул" самонавіювання.

Правила самонавіювання: (розкрити)

4. Розрядка в діяльності: музикотерапія, заняття спортом, бібліотерапія, праце терапія, танцювальна терапія, відеотерапія, імітаційна гра, гумор. (розкрити)

5. Емоційне налаштування на урок.

1) Звернення до матеріалу уроку.Важливо зуміти побачити щось приємне, цікаве для себе в матеріалі уроку за будь-яких несприятливих умов.

2) "Надзавдання уроку". Прямо чи опосередковано усвідомленість задуму, мети, завдань уроку впливають на волю, розум, почуття вчителя, збуджуючи його творчу енергію. "Надзавдання уроку" - це та кінцева мета виховуючого навчання, яку вчитель ставить перед собою.

3)Створення позитивної установки.

25. Поняття про педагогічне спілкування. Структура та стилі педагогічного спілкування.

Коли вчитель спілкується з учнями в школі на уроці та в позаурочній діяльності, вирішує професійні проблеми тощо, то його спілкування є педагогічним, тобто професійним за своїм змістом і сферою функціонування.

Професійне педагогічне спілкування - комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, що забезпечує встановлення сприятливого психологічного клімату, ефективної взаємодії та оптимальних стосунків.

Непрофесійне педагогічне спілкування - навпаки, породжує страх, невпевненість, спричиняє зниження працездатності, викликає негативне ставлення до вчителя, до навчання.

Сучасна психолого-педагогічна наука вважає за необхідне будувати педагогічну взаємодію на суб'єкт-суб'єктній основі, де і вчитель, і учень виступають активними учасниками педагогічного процесу, здійснюють вплив один на одного, де визнається право учня на власну думку, позицію. Залежно від того, реалізовано принцип суб'єкт-об'єктної чи суб'єкт-суб'єктної взаємодії, спілкування може бути функціонально-рольовим або особистісно-орієнтованим.

Функціонально-рольове - суто ділове, стандартизоване, обмежене вимогами рольової позиції спілкування. За такого спілкування особисте ставлення педагога й учня один до одного не враховується і не виявляється.

Особистісно-орієнтоване - передбачає виконання нормативно заданих функцій з виявом особистого ставлення, почуттів. У ході такого спілкування вчитель дає можливість учням висловлювати свої думки і почуття, відвертий з дітьми, не байдужий до їхніх справ і проблем, відчуває внутрішній світ кожної особистості.

Функції педагогічного спілкування.

1. інформаційна;

2. пізнання особистості;

3. самоствердження;

4. організація взаємодії ;

5) експресивна (учасники спілкування співпереживають один одному).

Контакт у педагогічному діалозі.

Діалогічне педагогічне спілкування — це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів¹.

Контакт у педагогічному діалозі — це особливий стан єднан­ня педагога та учнів, який характеризується взаєморозумінням, співпереживанням і готовністю до взаємодії.

Досягнення контакту як психологічної згоди можливе за умови, коли педагог вибирає доцільну рольову позицію, що приймається партнером у конкретній ситуації.

Пристосування

Прибудова- знизу, згори, поруч. (розкрити)

Бар'єри — перешкоди, що зумовлюють опір партнера впливові співрозмовника.

Соціальний, фізичний; гностичний, психологічний .

Основні етапи педагогічного спілкування:

1. прогностичний;

2. "комунікативна атака";

3. управління спілкуванням;

4. аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання наступної діяльності.

Стилі педагогічного спілкування:

Стиль педагогічного спілкування - це індивідуально-типові особливості взаємодії вчителя й учнів.

Способи керівництва учнівським колективом:

• авторитарний;

• ліберальний;

• демократичний.

В.А.Кан-Калик, поєднуючи різновиди ставлення вчителя до учнів та способи керівництва учнівським колективом, виділяє наступні стилі педагогічного спілкування'.

1. спілкування на підставі захоплення спільною творчою діяльністю;

2. спілкування на основі дружнього ставлення;

3. спілкування-дистанція;

4. спілкування-залякування;

5. спілкування-загравання.