23. Педагогічна техніка вчителя як складова педагогічної майстерності. Зовнішня техніка вчителя.

Педагогічна техніка — це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це — володіння комплексом прийомів, які дають вчителеві можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіхів у виховній роботі.

Внутрішня техніка — створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштовування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю й почуття.

Зовнішня техніка — втілення внутрішнього переживання вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.

Зовнішня техніка вчителя.

Елементи зовнішньої техніки вчителя:

• зовнішній вигляд учителя;

• пантоміміка вчителя;

• міміка;

• візуальний контакт;

• тактильна комунікація (дотики);

• міжособистісний простір (дистанція спілкування).

Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні (мовні) й невербальні засоби. Саме через них педагог виявляє свої наміри, саме їх «читають» і розуміють учні.

Зовнішній вигляд педагога має бути естетично виразним.

Пантоміміка — це виражальні рухи всього тіла або окремої його частини, пластика тіла. Це – постава (розкрити), хода, жести (описові і психологічні).

Для того, щоб спілкування було активним, слід мати відкриту позу стояти обличчям до класу, не схрещувати рук, зменшити дистанцію, що створює ефект довір'я.

Міміка — виражальні рухи м'язів обличчя. Діти «читають» з обличчя вчителя, вгадуючи його ставлення, настрій, тому обличчя має не лише виражати, а й приховувати певні почуття: не слід нести до класу тягар домашніх клопотів, негараздів.

Широкий діапазон почуттів виражає посмішка, що свідчить про ду­ховне здоров'я і моральну силу особистості. Важливі виразники почут­тя — брови, очі. Погляд учителя має бути звернений до дітей, створюючи візуальний контакт.

Контакт очей (візуальний контакт) — погляд співрозмовників фіксо­ваний один на одному, що означає зацікавленість партнером і зосеред­женість на тому, про що він говорить. Дослідники з'ясували, що, розмов­ляючи, люди дивляться одне на одного в середньому 35 — 50 % часу, протягом якого відбувається розмова. Треба прагнути тримати в полі зору всіх учнів. Візуальний кон­такт є технікою, яку потрібно свідомо розвивати.

Тактильна комунікація (дотики). У педагогічному процесі дотики мусять бути вмотивованими, зрозумілими; оскільки вони пов'язані з проникненням у чужий життєвий простір. Особливо хворобливо сприймають учні зверхньо-фамільярні рухи (поплескування по плечах, по щоці, поскубування волосся) або ж ті, що несуть відтінок сили, тиску.

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — відстань між тими, хто спілкується, що є ознакою характеру взаємодії. Дистанцію до 45 см прийнято вважати інтимною, 45 см — 1 м 20 см — персональною, 1 м 20 см — 4 м — соціальною, 4 — 7 м — публічною. Зміна дистанції — прийом привернення уваги під час уроку. Скорочення дис­танції посилить вплив.

24. Внутрішня техніка вчителя.

Педагогічна техніка — це вміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це — володіння комплексом прийомів, які дають вчителеві можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіхів у виховній роботі.

Внутрішня техніка — створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштовування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю й почуття.

Здатність керувати собою свідчить про сформованість багаторівневої системи саморегуляції особистості.

Під саморегуляцією розуміють створення вчителем потрібних або бажаних станів, тобто таких, які забезпечують ефективність його дій.

Психологічне налаштування - це створення стану готовності до виконання певної діяльності.

Шляхи досягнення емоційної саморегуляції, які допоможуть майбутнім педагогам у їхньому професійному становленні.