1) Спільна діяльність і спілкування.

Загальновідомо, що основний шлях організації колективу - спільна діяльність. В процесі колективної діяльності дитина задовольняє свою потребу в спілкуванні. Види діяльності:

• пізнавальна (конкурси, вікторини, бесіди, збори ...);

• трудова (турбота про менших, прибирання ...);

• ігрова (рухливі, спортивні, дидактичні, творчі і рольові);

• естетична (свято квітів, створення прикрас);

• спортивна (спортивне свято, змагання, ігри).

• повинна мати цікаву мету

• бути усвідомленою.

• важливо, щоб така діяльність мала суспільно корисний зміст.

• різносторонньою і багатою за змістом

• вчителю початкових класів важливо вносити елементи ГРИ

цілеспрямовано керована

2) Висунення перспектив.

А.С.Макаренко дав обґрунтування закону життя колективу: рух вперед - життя колективу, зупинка - форма його смерті. Цей закон знайшов своє виявлення у системі перспективних ліній - це ряд послідовно поставлених і постійно ускладнюваних цілей (особистих і колективних), перспектив, прагнень, досягнення яких викликає перехід від простого задоволення до глибокого почуття - обов'язку.

А.С.Макаренко: ближня, середня та дальня. Майстерність вихователя у форму­ванні колективу має проявлятися в організації системи перс­пективних ліній з урахуванням можливостей членів колекти­ву, реальних соціальних обставин.

У процесі організації перс­пектив варто дотримуватися таких вимог:

1.Перспектива має бути зримою і реальною.

2.Передбачати, щоб перспектива була доступною і посильною для досягнення.

3.Стимулювати і заохочувати діяльність колективу і його членів у їх зусиллях, спрямованих на досягнення перспективи.

3) Традиції - це хороший звичай, позитивний досвід діяльності колективу, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведін­ки, які успадковані від попередніх поколінь, передається з поко- ління в покоління. Якщо дитячий колектив живе повним, змістовним життям, насиче- ним систематичною суспільно значимою діяльністю, то обов'язково є такі справи, за які діти з великим бажанням беруться щороку. Вони поступово переростають у традиції.

А.С.Макаренко писав: "Ніщо так не згуртовує колектив, як традиції. Виховати традиції, зберегти їх - дуже важливе завдання у виховній роботі. Школа, в якій немає традицій, не може бути хорошою школою". У керованих ним виховних закладах бережливо зберігались яскраві, барвисті традиції.

Традиції мають бути тривалими, стійкими, наповнені моральним впливом на особистість.

4) Створення активу. Виховний вплив учнівських колективів зростає, якщо в них функціонує учнівське самоврядування, коли діти виступають не тільки як виконавці, а і як організатори конкретних справ, відповідальні за неї, що вимагає прояву ініціативи, творчого підходу. Майстерність учителя-вихователя має бути спрямова­на на формування активу, стимулювання його діяльності.