- •Питання до державного екзамену з педагогіки
- •2. Суть процесу навчання. Двосторонній характер процесу навчання. Функції навчання. Мотиви учіння. Основні етапи оволодіння знаннями.
- •3. Поняття про принципи навчання, їх система і взаємозв'язок. Характеристика принципів навчання.
- •4.Поняття про зміст освіти, його складові частини. Види шкільної освіти. Навчальний план і навчальні програми, принципи їх побудови. Підручники школи, педагогічні вимоги до них.
- •5. Поняття про методи і прийоми навчання. Різні підходи до класифікації методів навчання. Характеристика методів за джерелом одержання знань.
- •Методи стимулювання і мотивації учіння.
- •Методи контролю і самоконтролю в навчанні.
- •Бінарні методи навчання.
- •Вимоги - доведення до свідомості учнів і порядку виконання вправи;
- •Лабораторна робота– це вивчення в шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
- •Вимоги: - перед початком лабораторної роботи вчитель інструктує учнів;
- •6. Поняття про організаційні форми навчання. Класно-урочна система навчання, її особливості. Історія розвитку форм навчання.
- •7. Урок – основна форма навчання у сучасній школі. Вимоги по уроку. Структура уроку, її елементи.
- •8. Функції контролю знань, умінь та навичок у школі. Педагогічні вимоги до перевірки знань. Види, форми, методи перевірки знань.
- •9. Мета виховання. Характеристики виховного процесу. Його функції і найважливіші закономірності
- •10. Принципи виховання, їх характеристика.
- •11. Сутність та завдання розумового виховання. Шляхи розумового виховання.
- •Виховання національної гідності й менталітету
- •Правове виховання
- •13. Трудове виховання. Система трудового виховання. Види дитячої праці і умови її ефективності.
- •1) Трудове навчання з елементами політехнічної освіти.
- •2) Різні види дитячої праці а) Навчальна праця
- •14. Поняття про естетичне виховання. Завдання естетичного виховання.
- •15.Фізичне виховання і його роль у всебічному розвитку школяра. Засоби і система фіз. Виховання у школі.
- •1) Спільна діяльність і спілкування.
- •2) Висунення перспектив.
- •Єдність вимог.
- •Діалектичність вимог.
- •Гуманний стиль і тон поведінки.
- •17. Поняття сім’ї та її роль у вирішенні завдань всебічного формування особистості. Форми роботи школи з сім’єю.
- •2. Колективні бесіди, консультації
- •3. День відкритих дверей.
- •5.Усні журнали. 6.Читацькі конференції.
- •7.Педагогічні гуртки. 8.Вечори запитань та відповідей.
- •1. Індивідуальні бесіди, консультації.
- •3. Знайомство з життям учня в сім'ї.
- •18. Органи та прнципи управління освітою. Внутрішкільне керівництво
- •19. Внутрішньошкільний контроль. Види, форми, методи внутрішньошкільного контролю. Схема аналізу уроку. Контроль за веденням шкільної документації.
- •20. Поняття про планування роботи в школі, вимоги до планів. Види планування. Розклад уроків, особливості складання розкладу.
- •21. Поняття педагогічної діяльності, її структура. Розповідь учителя як модель педагогічної діяльності.
- •22.Педагогічна майстерність вчителя. Педагогічна ситуація і педагогічна задача.
- •23. Педагогічна техніка вчителя як складова педагогічної майстерності. Зовнішня техніка вчителя.
- •24. Внутрішня техніка вчителя.
- •1. Звернення до власного почуття обов'язку у зв'язку з усвідомленням соціальної ролі професії ціннісними установками.
- •4. Розрядка в діяльності: музикотерапія, заняття спортом, бібліотерапія, праце терапія, танцювальна терапія, відеотерапія, імітаційна гра, гумор. (розкрити)
- •5. Емоційне налаштування на урок.
- •25. Поняття про педагогічне спілкування. Структура та стилі педагогічного спілкування.
- •26. Особистість учителя як інструмент впливу в педагогічній взаємодії. Характеристика перцептивної сторони педагогічного спілкування. Способи комунікативного впливу.
- •27.Індивідуальна педагогічна бесіда як модель діалогічної взаємодії, її структура. Педагогічний такт учителя.
- •28. Техніки взаємодії у процесі аналізу проблеми та пошуку її вирішення. Прийоми педагогічної взаємодії. Стратегії взаємодії.
- •29.Урок як навчальний діалог учителя з учнями. Елементи технології уроку-діалогу. Творчий задум уроку як діалогу вчителя з учнями.
- •Визначення теми навчального діалогу вчителя з учнями на уроці.
- •30.Особистісно зорієнтована освіта і технології. Педагогічні технології інтерактивного навчання. Проектна технологія
Виховання національної гідності й менталітету
Гідність людини — важлива моральна якість людини, яка сприяє утвердженню її як особистість, підносить її величність як вищого творіння природи.
Гідність — це моральне поняття, що виражає уявлення про цінності людини як особистості, особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку спільноти, в середовищі якої визначається цінність особистості.
Передумовами формування у вихованців людської гідності взагалі і національної зокрема можна назвати:
— навіювання вихованцям аксіоми про вищість і неповторність людини;
постійне акцентування уваги людини на її духовних цінностях, необхідності утвердження їх у суспільних стосунках;
формування почуттів совісті і честі як засобів самооцінки своїх дій;
- поважне і вимогливе ставлення вихователя (батька, матері, вчителя та ін.) до особи вихованця;
— спонукання вихованця до постійного відстоювання власної гідності перед іншими людьми;
знання історії своєї родини;
знання історії свого народу;
знання культури, традицій, звичаїв, віри свого народу;
знання життєвого шляху великих постатей власного народу (політичних діячів, вчених, діячів літератури, мистецтва та ін.);
володіння багатством рідної мови;
Характерною особливістю морального становлення особистості є її менталітет (ментальність). Термін ментальність походить від лат. теntаlis — розумовий; тепs, тепtis — розум, думка, інтелект. В українському мовному обігу слово "менталітет" визначається як світосприймання, світогляд, бачення світу, національний характер, вдача. Отже, ментальність народу — це його світосприймання, світовідчуття, бачення себе у світі, особливості прояву національного характеру, своєрідність вдачі.
Патріотичне й інтернаціональне виховання
У системі морального виховання чільне місце займає патріотичне й інтернаціональне виховання. Патріотизм (гр. раtriotes - батьківщина) — любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, гордість за свій народ, прагнення захистити надбання народу, продовжити збагачення загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей..
Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька і матері, колискова пісня матері, культ Матері та Батька, рідна оселя, садиба, батьківщина і Батьківщина, героїчна минувшина народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості, спрямована на матеріальне і культурне збагачення своєї країни.
Патріотичне виховання є передумовою формування почуттів інтернаціоналізму. Український поет В. Сосюра писав:
Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!..
Інтернаціоналізм (від лат. іпter — між + паtіо — народ) передбачає поважне ставлення до інших народів, їх історії, культури, традицій, мови, прагнення до взаємодопомоги. Необхідно переконати дітей у тому, що всі національні культури мають великі здобутки, які збагачують світову культуру. Чим глибша національна самосвідомість, тим глибша любов до рідного народу і повага до інших народів, тим більше прагнення зміцнювати дружбу народів, тим вища культура міжнаціональних стосунків
Гуманне виховання. Гуманізм (в перекладі з латинського – людяний) – принцип світогляду, в основі якого лежить переконання в безмежних можливостях людини і її здатності до вдосконалення, вимога свободи і захисту честі і гідності особистості, рівності і братерства, чуйності і турботи про людину.
Зміст навчального матеріалу дає достатньо інформації для засвоєння правильних уявлень про суть гуманізму, особливо сьогодні актуальні традиції народної педагогіки. Великого значення набуває атмосфера в класі, стосунки вчителя і учнів, вимогливість і величезна повага до особистості.
Виховання любові до праці.
У народній педагогіці праця виступає як мірило вихованості, моральності. Формування у дітей бажання працювати на благо інших є ядром формування всебічно розвиненої особистості.,
Екологічне виховання передбачає озброєння людини знаннями в царині екології і формування в неї моральної відповідальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.
