10. Принципи виховання, їх характеристика.

Принципи виховання - це вихідні положення, які визначають зміст, методи і форми організації виховання. Принципи виходять з мети виховання, його закономірностей, з вимог суспільства, з даних анатомії, фізіології, психології розвитку особистості.

Традиційно в системі виховання вкладались такі принципи:

Народності. Займає провідне місце на сучасному етапі у зв'язку із становленням України як незалежної, самостійної держави. Розкрити.

1. Ушинський „Про народність у громадському вихованні", „Рідне слово" - 75% у І частині, 50% - у II частині фольклорних творів.

2. Б.Грінченко „Українська граматика до науки читання і письма". Загальної системи народного виховання для всіх народів немає не тільки на практиці, а у теорії. У кожного народу своя особлива національна система виховання.

Сучасне звучання принципу народності.

Цілеспрямованості - пов'язати з метою виховання із „Концепції національного виховання".

Зв'язок з працею. Розкрити важливість праці в житті людини, вказати, що праця - фактор всебічного розвитку особистості.

Шацький - колонія „Бадьоре життя"

Пістрак - школа-комуна ім. Лепешинського в Москві.

Сорока-Росинський - школа ім.Достоєвського

Сухомлинський - Павлиська середня школа.

Виховання в колективі. Колектив - могутній засіб виховання. Деякі риси особистості формуються тільки в колективі. Для розуміння цього принципу важливі два положення:

1. Важливою метою суспільства є формування особистості з розвинутими якостями і рисами колективіста.

2. Виховання не може бути обмежене лише особистим впливом педагога на кожного вихованця.

Повага до особистості у поєднанні із справедливою вимогливістю.

А.С.Макаренко „Розумна система вимог не тільки законна, але й необхідна". Повага і вимога - не різні речі, а дві сторони гуманного ставлення до вихованця. Повага виявляється в доброзичливості до учня, в чуйності і увазі до нього, в турботі й допомозі. Але поряд з цим до учня мають бути висунуті чіткі і безкомпромісні вимоги щодо виконання своїх обов'язків, правил поведінки. Такий підхід сприяє підготовці учня до відповідальності за свої вчинки перед суспільством і людьми.

Опір на позитивне. А.С. Макаренко стверджував, що яким би поганим не був вихованець в нашому уявленні, до нього завжди слід підходити з оптимістичною гіпотезою проектувати завжди в нього добре, допомагати розвиватися його кращим якостям, задатками і здібностями і, спираючись на них, створювати умови для подолання його недоліків.

Поступовість, послідовність, систематичність виховних впливів.

Реалізація цього принципу - послідовність, узгодженість, систематичність педагогічних впливів, підпорядкованій меті, принципам завданням виховної діяльності.

Відповідність віковим особливостям.

К.Д. Ушинський писав: „Якщо педагогіка хоче виховати дитину у всіх відношеннях, то вона перш за все повинна вивчити її у всіх відношеннях!” Це можна зробити тільки через всебічне вивчення учнів, знання їх можливостей в міру зростання фізичних сил, духовних сил, індивідуальних особливостей кожного з них.

Комплексний підхід до виховання.

Визначається метою всебічного розвитку людини.

1. Єдність мети і завдання, розумового, естетичного, трудового виховання.

2. Врахування впливів на особистість багатьох факторів.

3. Єдність виховання і самовиховання.

4. Належне планування виховної роботи

5. Охоплення виховним впливом всіх учнів.

Висновок; Необхідно знати всі принципи, щоб правильно, на науковій основі здійснювати виховання, свідомо узгоджувати мету, засоби, методи виховання, передбачати вплив на виховання тих чи інших умов.