Iабс – сума струмів, викликаних уповільненими механізмами поляризації,

U - прикладена постійна напруга.

Для твердих діелектриків розрізняють об'ємну провідність ізоляції G_v, чисельно визначальну провідность через товщину матеріалу, і поверхневу провідність G_s, що характеризує наявність шару підвищеної електропровід-ності на поверхні розділу твердої ізоляції з навколишнім газоподібним чи рідким середовищем. Цей шар утворюється внаслідок неминучих забруднень, зволоження і т.д. Відповідно вводяться поняття об'ємного струму витоку I_v і поверхневого струму витоку I_s.

Для порівняльної оцінки об'ємної і поверхневої провідності різних мате-ріалів користаються значеннями питомого об'ємного опору ρ_v і питомого поверхневого опору

ρ_s.

ЯКА СТРУКТУРА МАГНІТОДІЕЛЕКТРИКІВ? (63)

Магнітодіелектрики являють собою пластмасу, яка складається з порошку магнітного матеріалу з малою величиною коерцитивної сили, причому частки матеріалу електрично ізольовані одна від одної діелектриком. Шляхом подрібнення магнітом’якого матеріалу на дрібні частки, що вони не стикаються поміж собою, досягають малих втрат на гістерезис і вихрові струми. Основним видом втрат у магнітодіелектриках є втрати на магнітну післядію, котрі перевищують у 1030 разів інші види втрат.

Магнітодіелектрики  це високочастотні магнітні матеріали, характерною рисою яких є більш висока стабільність магнітних властивостей і, зокрема, стабільність магнітної проникності, за зміни зовнішнього магнітного поля. Технологія виготовлення магнітодіелектриків, подібна до надто поширеної технології виробництва пластмас, дозволяє з меншими витратами здобувати вироби значно більш високих класів точності, аніж вироби з феритів. Але з низки важливих електромагнітних параметрів магнітодіелектрики поступаються феритам, унаслідок чого області застосування магнітодіелектриків поступово скорочуються. У промисловості застосовують магнітодіелектрики на основі альсіферу, молібденового пермалою і карбонільного заліза.

Магнітодіелектрики на основі альсіферу. Альсіфер  це потрійний сплав алюмінію (аль-), кремнію (-сі-)..і заліза (-фер). Для магнітодіелектриків застосовують сплави з вмістом кремнію 911 % і алюмінію 7,5 %. Вимоги до точності підтримки складу сплаву невисокі, тому що властивості магнітодіелектрика мало залежать від властивостей вихідного магнітного матеріалу. Вони визначаються в основному розмірами, формою і взаємним розташуванням часток цього матеріалу. Альсіфер є дешевий, недефіцитний матеріал. Змінюючи вміст кремнію й алюмінію, можна регулювати величину температурного коефіцієнта магнітної проникності ТК і домогтися практично нульових його значень. Все це забезпечило альсіферу широке застосування при виробництві магнітодіелектриків.

Значення _п магнітодіелектриків на основі альсіферу невелике (2090), діапазон робочих частот 0,01 0,1 МГц.

Магнітодіелектрики на основі залізонікелевих сплавів (пермалоїв) вигідно відрізняються від альсіферів високими значеннями початкової магнітної проникності _п = 200  250 і зниженими значеннями ТК. Вихідною сировиною в цьому разі є молібденовий пермалой 79НМ. Присадку сірки вводять для надання пермалою крихкості, після чого він змелюється до часток розміром у декілька мікрометрів, що дає можливість зменшити втрати на гістерезис. Магнітодіелектрикам на основі пермалою властиве певне зниження проникності за підвищеної вологості, тому осердя з цього матеріалу потрібно застосовувати в герметизованій апаратурі.

Магнітодіелектрики на основі карбонільного заліза. Порошкоподібне карбонільне залізо можна здобувати з часток розміром до 15 мкм і величиною _п до 3000 за робочої частоти до 60 МГц.

Порівняння магнітних характеристик усіх типів магнітодіелектриків виявляє переваги осердь з карбонільного заліза, що полягають в широті робочого діапазону частот, мінімальній величині втрат, високій стабільності впродовж тривалого часу.