Метод дозволяє:

• визначити структуру міжособистісних відношень;

• визначити рівень авторитетності лідера, а також соціометричний статус кожного члена групи в структурі міжособистісних відношень;

• визначити наявність і склад мікрогруп.

Недоліком методики суттєвих переваг є те,що свідома оцінка в наслідок соціальних установок, відношення до самого процесу дослідження чи в наслідок впливу психологічного захисту може суттєво змінюватися. Подібними недоліками володіють методики ретроспекції.

Існує ряд модифікацій соціометричного тесту, зокрема аутосоціометричні методики, під якими розуміються такі засоби вивчення взаємин і їхнього усвідомлення, в яких досліджувані самі «вимірюють» взаємні відносини людей один до одного і до себе (Данілін К. Є., 1981). Цікаві варіанти аутосоціометрії для дітей (Коломинський Я. Л., 1984). В аутосоціограмі досліджуваним пред'являють лист, на якому зображені чотири концентричних кільця. Їм пропонується помістити умовні позначки (або фотографії) товаришів, яким симпатизує більшість однолітків, у центральне коло; тих, кому симпатизують трішки менше - у друге кільце і т.д. За даними аутосоціограми всіх членів групи можна визначити соціальний статус кожного. При цьому зазначений показник більш достовірний в порівнянні зі звичайним соціометричним статусом, тому що в цій процедурі досліджуваний показує своє ставлення не до частини своїх товаришів по групі, а до всіх її членів. На основі самовизначення досліджуваних методика виявляє передбачуваний, уявлюваний статус, а також показує тенденцію індивіда приписувати більшості членам групи визначений соціометричний статус (соціометричну установку).

Головний недолік методик діагностики міжособистісних відносин за допомогою суб'єктивних переваг, оцінки відносин учасниками інтеракцій полягає в тому, що сам принцип такого підходу зіштовхується зі схожими методологічними проблемами, як і метод інтроспекції в загальній психології. Серед інших хочеться звернути увагу на ту обставину, що свідома оцінка внаслідок соціальних установок, відношення до самого процесу дослідження чи внаслідок впливу психологічного захисту (головним чином раціоналізації і реактивних утворень) може кардинально змінитися. У цьому ж контексті з усією гостротою встає також проблема відображення емоційного відношення у свідомості людини. Тобто стає взагалі неясним, які саме психологічні реалії виявляють, скажімо, соціометричні техніки в кожному окремому випадку.

Зазначені обставини роблять зрозумілим прагнення соціальних психологів до пошуку непрямих засобів оцінки міжособистісних відносин, що давали б можливість кількісно оцінити позитивне - негативне ставлення однієї людини до іншої.

2. Методики непрямої оцінки міжособистісних відносин.

Методичні прийоми дослідження міжособистісних відносин засновані на виявлених у соціальній психології закономірностях впливу емоційного відношення на невербальну поведінку, паралінгвістичні параметри.

Найбільш відомі методики, засновані на закономірностях проксемічної поведінки людей. Головна їхня передумова в тому, що вибір суб'єктом положення в просторі щодо іншої особи або групи осіб залежить від його міжособистісних відносин - позитивне емоційне відношення виявляється у виборі більш близької відстані.

Засоби дослідження, засновані на феноменах «особистісного простору», можна розділити на три категорії: а) методики спостереження реальної ситуації; б) методики символічного моделювання реальної ситуації; в) проективні засоби.

Вважається, що методики спостереження реальної ситуації дають найбільш достовірну інформацію про міжособистісні відносини. Класичною, найбільш типовою процедурою є схема дослідження, у якій проксемічна поведінка двох людей фіксується спостерігачем або ж, у більш складних схемах, проксемічна поведінка членів групи записується на відеоплівку з наступним аналізом поведінка кожного (Peterson К., Draper D., Roscol B., 1982). Ілюстрацією елементарної процедури може служити наступний варіант (Сгоnjе Е., Моllеr А., 1976): у кімнаті знаходяться стіл і два стільці, розташовані на досить великій відстані один від одного. Експериментатор, що сидить на одному зі стільців просить досліджуваного сісти. Вільний вибір дистанції, що виявляється у виборі місця для розташування стільця (відстань між ним і експериментатором згодом вимірюється), пов'язується з психологічною ситуацією міжособистісних відносин.

Методики символічного моделювання реальної ситуації досить різноманітні. В одній з них, досліджуваному пропонується набір фотографій, на яких зафіксовано різне розташування столу і стільців. Випробуваного просять вибрати з них ту, у якій відображено найбільш комфортне для нього розташування. Інші варіанти моделювання припускають велику активність випробуваного, у яких він сам повинен цілком структурувати ситуацію, самостійно розташовуючи символи або іграшки, що зображують людей і об'єкти певним чином у просторі. Відповідно до методики, описаної Дж. Кют (Кuthe J., 1962), дитина складає вирізані фігури різних людей на оксамитовій дошці. При порівнянні даних оцінюються лінійні відстані між розташованими фігурами з відповідними даними досліджень за іншими психологічними методиками. При цьому емоційні відстані між людьми виражаються через лінійні відстані в символічній ситуації.

Проективні засоби, істотно не відрізняються від методичних прийомів моделювання, однак за своєю процедурою і стимульним матеріалом вони спрямовані на визначену сферу пізнання. Скажімо, методика Петерсона (1980) спрямована на вивчення сімейних відносин. До неї входять модель кімнати (підлога кімнати маркірується поперечними лініями для зручності виміру відстані), іграшкові фігури членів родини. Дитина, граючи в «сім’ю» і розташовуючи певним чином її членів, дає дослідникові матеріал для інтерпретації. У більшості випадків оцінка відстані між фігурами складає лише невелику частину пояснювального матеріалу проективної методики, один його параметр. Він використовується в методиках, заснованих на ігровій діяльності (Gondor Е., 1954), при інтерпретації малюнка сім’ї (Di Leo J., 1973), при структуризації відображених міжособистісних ситуацій (Gille К., 1959). Валідність проективних засобів у вимірі міжперсонального простору підтверджується в роботі Д. Едвардса ( 1980).

Крім методичних прийомів, заснованих на закономірностях проксемічної поведінки, створюються процедури дослідження міжособистісних відносин на основі особливостей паралінгвістичних компонентів мови, такесіки і контакту очей. Було показано, що саме контакт очей дозволяє судити про початок інтеракції; збільшення часу обопільного контакту очей говорить про більш теплі відносини між партнерами (Argyle M., 1976).

Головний недолік методик непрямої оцінки міжособистісних відносин у їхній нерозробленості, у тому, що вони дають порівняно вузьку інформацію. На практиці методи діагностики (наприклад, засновані на проксемічних феноменах) дуже близькі до методичних прийомів дослідження самих феноменів. Однак такий принцип оцінки міжособистісних відносин вважається досить перспективним.