5. Методи по вивченню операцій та видів мислення

Мислення – процес пізнавальної діяльності людини, процес моделювання невипадкових відношень зовнішнього світу, що характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності.

„Мислення – це діяльність, яка оперує системою понять, що спрямована на вирішення задач, підпорядкована меті, враховуючи умови, в яких ця задача здійснюється”. Мислення приймає в залежності від онтогенезу ті чи інші види, форми, може бути неоднорідним за складом.

Провідні види мислення у дитини – це допонятійні:

наочно-дійове та наочно-образне , в яких можна визначити основні одиниці у вигляді раціональної дії та образу. У дорослої людини формується понятійне мислення, що дозволяє їй відійти від безпосередньої реальності та замінити її вербальними знаками. Перехід до знаків дозволяє суб’єкту розширити свої можливості в пізнанні дійсності, максимально узагальнювати та абстрагувати їх.

Основні форми мислення – умовивід, судження.

До основних операцій мислення відносять: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, відволікання (абстрагування), узагальнення, виключення зайвого, аналогія.

Велике значення в процесах мислення відіграють індивідуально-психологічні, особистісні, соціально-психологічні властивості суб’єктів.

Одним із провідних показників мислення є його активність, або продуктивність, що містить кількісні показники вербального або образного мислення.

Існують різноманітні методики та їх модифікації для дослідження мислення. Найбільш відомими з них є:

Класифікація. Методика вперше була запропонована Гольдштейном (K.Goldstein) (1920), в подальшому модифіковувалась Л.С.Виготським (1934) та Б.В.Зейгарник (1958). Застосовується для дослідження рівня процесів узагальнення, здатності формувати нові поняття, процесів абстрагування. Наряду з цим по ходу виконання завдання проявляються особливості поведінки досліджуваного в ситуації експерименту, його ставлення до помилок, судженням, що висловлюються, а також здатності корегувати їх при підказці. Виділяють предметну класифікацію – стимульний матеріал: набір карток із зображеннями різноманітних предметів, рослин, тварин; та словесну класифікацію - стимульний матеріал: набір карток на яких написані назви предметів, рослин, тварин. Малюнки повинні підбиратися різного ступеня узагальненості. Досліджуваному пропонують розкласти картки по групах так, щоб предмети, які знаходяться в одній групі, мали загальні властивості (одяг, меблі, тварини, вимірювальні прилади, люди тощо). Далі групи об’єднуються за певною ознакою. Здатність виділити дві або три групи на останньому етапі свідчать про високий рівень узагальнення.

Виключення. Використовується для дослідження рівня протікання процесів мислення – здатності до узагальнення, виділення суттєвих ознак. Існують два варіанти цієї методики: предметний та словесний. Стимульним матеріалом предметного варіанту методики є набір карток, на яких зображено 4 предмети. Досліджуваний повинен із 4 предметів вибрати три, які поєднані однією ознакою і їх можна об’єднати в одну групу, а один з них суттєво відрізняється, він повинен бути виключений. Стимульний матеріал словесного варіанту методики представляє собою спеціальний бланк, на якому надруковані серії рядів слів. Рішення досліджуваного на основі конкретно-ситуаційного об’єднання предметів в групу свідчить про викривлення процесу узагальнення.

Утворення парних аналогій. Використання різноманітних варіантів цієї методики дозволяє досліджувати можливості встановлення логічних зв’язків та відношень між поняттями. Успішне виконання цих завдань залежить від швидкості переключення уваги, подолання інертності при використанні того або іншого варіанту рішення. Різновидами стимульного матеріалу цієї методики є невербальний (малюнковий) та вербальний (словесний) варіанти. В першому випадку це фототаблиці із зображенням різноманітних предметів та явищ. В другому – спеціальний бланк на якому надруковані відповідні набори слів. Завдання пред’являються за ступенем складності у зростаючому порядку. Досліджуваному пропонується вибрати предмет із запропонованих варіантів, встановивши змістовний зв’язок (аналогію) між словами/предметами відповідно до зразка, який подається зліва на бланку, або зверху на картці.

Порівняння та визначення понять. Для визначення понять необхідно проаналізувати множину ознак предмету або явища і виділити найбільш точне визначення, те, в якому відмічається родова та видова відмінність. При порівнянні предметів досліджуваний використовує аналіз та синтез для поділу суттєвих ознак на загальні для декількох об’єктів та на відмінні від них. В якості стимульного матеріалу використовують однорідні поняття (танк-трактор, людина-тварина) та різнорідні (візок-ложка, черевик-олівець). Останні використовуються для діагностики викривлення процесів узагальнення.

Розуміння непрямого змісту прислів’їв та метафор. Можна просто запропонувати досліджуваному розповсюджені прислів’я та метафори для пояснення їх непрямого змісту. Є варіант цієї методики, коли для даного прислів’я необхідно знайти відповідну їй за значенням фразу або інше прислів’я. Цей варіант допомагає тим досліджуваним, які розуміють значення непрямого змісту, але у них виникають труднощі у вербалізації того, що розуміють. Ще одна модифікація: серію таблиць, на яких написані прислів’я або метафори, співвіднести за змістом із фразам, яких за кількістю набагато більше ніж прислів’їв. Остання модифікація частіше використовується для виявлення порушень мислення по шизофренічному типу, а також при труднощах вербалізації непрямого змісту, коли фраза полегшує пояснення.

Складання малюнків із частин. Методика запропонована А.Н.Бернштейном (1911) та призначена для дослідження особливостей мислення, здатності до аналізу цілісності малюнка, встановленню послідовності окремих його деталей. Стимульним матеріалом є набір малюнків (6 малюнків зростаючої складності): перші 3 малюнки повинні бути розрізані на чотири частини, а інші – на більшу кількість частин. При цьому перший та четвертий малюнки повинні бути однаковими, але розрізаними по-різному. Зразки малюнка можна підбирати в довільній формі, наприклад, малюнки тварин, окремих предметів. Частини малюнка пред’являють досліджуваному у перегорнутому вигляді, без певного порядку, а також без зразка.

Методика “Послідовність подій” (встановлення послідовного розвитку сюжету із серії малюнків). Методика запропонована А.Н.Берштейном (1911) для дослідження особливостей мислення, тобто здатності досліджуваного виявляти відмінності в окремих елементах малюнків та встановлювати на основі цього послідовність розташування сюжетних малюнків. Стимульний матеріал: різноманітні серії сюжетних малюнків, які розрізняються за ступенем складності. Всі малюнки одного сюжету повинні бути виконані на окремих аркушах, щоб можна було б їх розкладати в будь-якій послідовності. Частини малюнка надаються досліджуваному без певного порядку, перевернутими. Досліджуваний складає малюнок без зразка.

Методика „Виявлення суттєвих ознак”. Використовується для дослідження особливостей мислення, здатності до диференціації суттєвих ознак предметів або явищ та несуттєвих, другорядних. За характером ознак, які виділяє досліджуваний можна говорити про переважання того або іншого стилю мислення, наприклад, конкретного або абстрактного. Стимульним матеріалом є бланк на якому надруковані ряди слів, при цьому одне слово знаходиться перед дужками, а інші 5 в дужках. Досліджуваному необхідно із 5 слів, які написані в дужках вибрати два слова, які є найбільш суттєвими і представляють основні ознаки слова, що стоїть перед дужками.

Піктограми. Досліджуваному пропонують намалювати нескладний малюнок для запам’ятовування названих йому 15 (20) слів або словосполучень. Серед них обов’язково повинні бути емоційно забарвленні, абстрактні та конкретні поняття. Після виконання завдання аналізується характер змістовних зв’язків між стимульним словом та малюнком. Здатність виконувати піктограму свідчить про доступність для досліджуваного узагальненої символізації слова та ін.

Методика Лачинса. Методика запропонована А.Лачинсом для виявлення ригідності процесів мислення. Стимульним матеріалом є 10 арифметичних задач. Досліджуваний повинен виконати елементарні арифметичні дії та записати їх послідовність на бланку. Час виконання не обмежений. Задачі необхідно виконувати послідовно. Аналізується спосіб вирішення задачі (раціональний/ нераціональний). За умовою методики задачі 1-5 мають тільки раціональне вирішення, а критерієм раціонального вирішення задач 6-10 є використання мінімального числа арифметичних дій. Якщо досліджуваний здійснює перенос на тестові задачі 1-6 тих процедур, які використовувались при вирішенні п’яти попередніх, тобто не находять нових раціональних способів вирішення, то відповідно можна говорити про прояв пізнавальної ригідності процесів мислення.

Методика „Словесний лабіринт”. На відміну від попередньої дана методика вивчає протилежну по відношенню до ригідності якість процесів мислення – рухливість, або лабільність. Стимульним матеріалом є 10 словесних лабіринтів (стовпчиків хаотично розташованих літер із 6 рядків по 6 літер в кожному). В кожному лабіринті закодоване яке-небудь слово. Досліджуваному необхідно якомога швидше знайти вихід з лабіринту (розкодувати слово). Час виконання завдання фіксується. Аналізується спосіб вирішення даного завдання, вміння знаходити нові способи вирішення, переключатись з одного виду вирішення на інший. За часовими показниками вирішення окремого завдання будується графік, який характеризує ригідність/лабільність процесів мислення.

Методика „подвійної стимуляції” Виготського-Сахарова. Дана методика була запропонована для вивчення співвіднесення ознак двох рівнів: сенсорно-перцептивних, які засновані на сенсорних властивостях об’єктів, та вербальних, які засновані на абстрактних символічних ознаках. За допомогою цієї методики можна дослідити основні операції мислення: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування. Стимульний матеріал складається із 21 стереометричної фігури, які відрізняються між собою формою, кольором, величиною. Фігури, які належать за сукупністю цих ознак до певного класу, мають однакові умовні беззмістовні назви. Наприклад, на великих фігурах написано „лаг”, на маленьких – „цев”, на середніх – „гур”. Ці назви є „штучними поняттями”, відомим прийомом вивчення мислення. Фігури в хаотичному порядку розташовують перед досліджуваним. Його завдання полягає в тому, щоб до певної фігури підібрати при найменшій кількості помилок п’ять фігур з такою самою назвою. Час виконання завдання фіксується. Звертається увага на афективно-особистісні особливості досліджуваного, а також на специфічні для нього помилки, яких він припустився в пошуку потрібної ознаки.