4. Методи по вивченню видів, типів та властивостей пам’яті

П

Пам’ять – процес запам’ятовування, організації, збереження, відтворення та забування набутого досвіду, що дозволяє повторно використовувати його в діяльності або повернути у сферу свідомості.

ам’ять є важливою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку та навчання. В більш простій формі пам’ять реалізується як впізнавання раніше сприйнятих предметів; в більш складній формі являє собою відтворення в уявленні предметів, які не представленні у сприйнятті актуально. Впізнавання та відтворення бувають довільними та мимовільними.

В пам’яті виділяються чотири взаємопов’язані

процеси: запам’ятовування, збереження, відтворення та забування.

В залежності від установки на тривалість збереження виділяють короткочасну, оперативну та довготривалу пам’ять.

За матеріалом, якій зберігається в пам’яті, її можна поділити на пам’ять когнітивну, емоційну та особистісну. За модальністю образів, що зберігаються виділяють словесно-логічну, емоційну та образну пам’ять. Зазвичай рівень їх розвитку у індивідів не однаковий, і це дозволяє говорити про переважання одного із типів пам’яті.

Серед характеристик пам’яті виділяють такі природні властивості: швидкість збереження – кількість повторень, які необхідні для утримання інформації в пам’яті; обсяг запам’ятовування; швидкість забування – час, протягом якого інформація зберігається в пам’яті; тривалість збереження; точність.

Засновником дослідження пам’яті (кін. XIXст.) вважається німецький психолог Г.Еббінгауз, який розробив ряд методів кількісного аналізу процесів заучування та зберігання.

Методики, що досліджують функцію пам’яті, одночасно можуть виявляти й особливості уваги, мислення, й розумову працездатність. Тому не завжди можливо виділяти власне мнемічні властивості та можливі їх порушення, не зважаючи на інші.

Дослідження пам’яті передбачає дослідження слідоутворення, відтворення та ретенції (довготривалого відтворення). В психологічному дослідженні часто досліджується безпосереднє та опосередковане запам’ятовування.

Безпосереднє запам’ятовування – здатність відтворювати події, досвід зразу після дії стимулу. Опосередковане запам’ятовування – запам’ятовування з використанням проміжного, або опосередкованого, стимулу для покращення запам’ятовування.

Основним завданням дослідження пам’яті є вимірювання її обсягу, процесів заучування та забування, що реалізується завдяки класичним методам дослідження пам’яті:

1. Метод утриманих членів ряду – дослідження безпосереднього обсягу пам’яті, залежності запам’ятовування від змісту та структурних особливостей стимульного матеріалу.

2. Метод парних асоціацій – аналіз впливу на процес запам’ятовування різних за змістом зв’язків між опорними елементами (першими елементами ряду) і елементами-об’єктами (другими елементами ряду).

3. Метод заучування – дослідження динаміки процесу запам’ятовування матеріалу різного змісту та обсягу, особливості процесу забування.

4. Метод тотожних рядів або метод впізнавання – дослідження процесів впізнавання та відтворення, їх відмінності в залежності від обсягу та змісту матеріалу.

Існує багато різноманітних методик для дослідження видів, типів та властивостей пам’яті, основними з них є:

Проба на запам’ятовування 10 слів. Дослідження особливостей механічної (оперативної) пам’яті, її тренованості. Виявляє також стійкість та концентрацію уваги. Стимульним матеріалом є 10 слів, які не мають між собою ніяких змістовних зв’язків. Досліджуваному необхідно відтворити прочитаний експериментатором ряд слів. (Наприклад: ліс, хліб, стіл, вікно, вода, брат, гриб, кінь, голка, мед. Або: гора, троянда, кішка, годинник, вино, пальто, книжка, вікно, стіл).

Методика Джекобсона Дослідження обсягу короткочасної пам’яті. Стимульним матеріалом є бланк з чотирма наборами рядів чисел. Дослідження проводиться в чотири серії, у кожній з них експериментатор зачитує досліджуваному один із наборів цифрових рядів. Досліджуваному необхідно відтворити елементи ряду з тією послідовністю, з якою вони пред’являлись.

Метод піктограм. Дослідження опосередкованого запам’ятовування. Стимульним матеріалом є слова або словосполучення різного ступеня узагальненості, пряме зображення яких неможливе (напр. “веселе свято”, “теплий вітер” тощо). Досліджуваному пропонують для запам’ятовування певну кількість слів або словосполучень, для кожного з яких необхідно намалювати будь-яке зображення або знак, тобто піктографічно записати ряд понять. Написання окремих літер або слів забороняється. При аналізі запам’ятовування важливо звернути увагу на те, скільки слів відтворено точно, близько за змістом, неправильно, ніяк.

Методика Мейлі. Дослідження зорової та слухової пам’яті. Стимульним матеріалом є дві серії по 30 карток із зображеннями різних предметів та набори слів (два ряди по 30 слів – назв предметів). Дослідження складається з двох етапів. На першому етапі досліджується здатність до зорового запам’ятовування та утримання в пам’яті ряду предметів, які зображенні на картках. На другому – здатність до слухового утримання набору слів – назв предметів.

Методика Векслера. Дослідження особливостей зорової пам’яті, здатності до візуальної репродукції. Ця методика входить в якості субтесту у спеціально розроблену Векслером (D.Wechsler) шкалу пам’яті. Стимульним матеріалом є різноманітні геометричні фігури. Досліджуваному пропонують подивитись на малюнки із зображеннями цих фігур з експозицією в 10 сек. на кожний малюнок. Потім він повинен відтворити їх на чистому аркуші паперу.

Тест зорової ретенції Бентона. Дослідження особливостей зорового запам’ятовування. Стимульним матеріалом є малюнки різних форм, які об’єднані в п’ять серій. В трьох серіях пропонується по 10 карток однієї складності, в двох – по 15 карток. На картці зображено декілька геометричних фігур. Картку протягом 10 секунд пред’являють досліджуваному, далі він повинен відтворити намальовані фігури. Якісний аналіз даних проводиться в порівнянні із спеціальними таблицями Бентона. За допомогою цієї методики можна отримати додаткові дані, які свідчать про органічне захворювання головного мозку.

Відтворення розповідей. Досліджуваному зачитують розповідь, він слухає або читає розповідь сам. Далі він відтворює розповідь усно чи письмово. Психолог при аналізі враховує, чи всі змістові елементи розповіді відтворені, що пропущено, чи є додаткові елементи.

Методика опосередкованого запам’ятовування за А.М.Леонтьєвим. Дослідження асоціативної, логічної пам’яті та особливостей мислення. Стимульним матеріалом є серія карток з малюнками та серія слів для запам’ятовування. Досліджуваному пропонується для кращого запам’ятовування слова вибирати відповідну картку, яка б допомогла відтворити задане слово.