“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри психології та соціології

“___”__________ 2009 р.

протокол № ____

Зав. кафедри, доц. Н.І.Зорій

Методичні вказівки

студентам 2 курсу медичного факультету (спеціальність –медична психологія, освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст) для самостійної підготовки до практичного заняття з експериментальної психології та психодіагностики

Тема 16: Методи дослідження пізнавальних психічних процесів. Дослідження відчуттів, сприймання, уваги, пам’яті, мислення, уяви

Чернівці – 2009

І. Актуальність теми:

Існують різноманітні методики діагностики пізнавальних психічних процесів, кожна з яких має свою специфіку та вимагає дотримання чіткої процедури проведення в залежності від контингенту досліджуваних. Вивчення даної теми дозволить студенту ознайомитись із основними методами дослідження пізнавальних психічних процесів, особливостями їх проведення, що дозволить студенту оволодіти навичками їх використання в процесі діагностики; дозволить виявляти закономірності розвитку та можливі порушення у протіканні пізнавальних психічних процесів, що є досить важливим в професійної діяльності лікаря-психолога.

ІІ. Навчальна мета:

Студенти повинні знати:

• методи вимірювання порогів розрізнення та абсолютних порогів чутливості;

• методи дослідження закономірностей сприймання;

• види та типи методик по дослідженню уваги та її властивостей;

• методики дослідження процесів та типів пам’яті;

• методи дослідження операцій мислення.

Студенти повинні вміти:

• обирати валідні та надійні методики для дослідження пізнавальних психічних процесів;

• застосовувати відповідні методики при дослідженні відчуття, сприймання, уваги, пам’яті, мислення.

IІІ. Тривалість заняття: 6 години

ІV. Поради студенту

Дати короткий зміст теми до кожного питання

1. Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності людини.

2. Дослідження сприймань.

3. Методи дослідження уваги та її властивостей.

4. Методи по вивченню видів, типів та властивостей пам’яті.

5. Методи по вивченню операцій та видів мислення.

Короткий зміст теми

1. Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності людини

В

Відчуття – відображення властивостей предметів об’єктивного світу, яке виникає у людини при їх безпосередньому впливі на її органи чуття.

ідчуття є основою знань про об’єктивний світ, який оточує людину. Відчуття виникають в результаті перетворення специфічної енергії подразника в енергію нервових процесів організму. Воно має рефлекторний характер.

Експериментально можна встановити мінімальну інтенсивність подразника, при дії якого з’являється мінімальне, ледь помітне відчуття. Цю мінімальну інтенсивність подразника засновник психофізики Г.Т.Фехнер назвав абсолютним порогом чутливості органів чуття. Абсолютний поріг чутливості знаходиться в зворотно пропорційній залежності із чутливістю органів чуття: чим нижче поріг, тим вище чутливість.

За допомогою органів чуття людина може не лише констатувати наявність того або іншого подразника, але й розрізняти подразники за їх якістю та силою. Мінімальна різниця між двома інтенсивностями подразника, яка викликає помітну різницю інтенсивності відчуття, називається порогом розрізнення.

Важливою функцією зорового аналізатора є оцінка просторових величин. При цьому не потрібно вказувати абсолютну метричну величину даного об’єкту, а потрібна лише оцінка тотожності або відмінності розмірів двох стимулів. Людське око наділене здатністю достатньо точно оцінювати розмір об’єкту, і ця здатність називається зоровиміром.

Вимірювання як абсолютних порогів, так і порогів розрізнення чутливості в значній мірі залежить від ряду закономірностей відчуттів: адаптації, тобто пристосування органа чуття (аналізатора) до умов вимірювання; сенсибілізації, тобто зміни чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів; синестезії, яка характеризується виникненням відчуття не лише специфічного для даного органу, а й додаткового, характерного для іншого органу чуття, без впливу діючого подразника.

Г.Т.Фехнер запропонував ряд методів вимірювання порогів розрізнення та абсолютних порогів чутливості. Вони дозволяють виміряти інтенсивність подразника, яка викликає ледь помітне відчуття або ледь помітну зміну відчуття. Різницю між цими методами складає головним чином спосіб пред’явлення подразника, а також спосіб статистичної обробки первинних результатів дослідження.

Основними методами, які використовуються для визначення порогів чутливості, є метод мінімальних змін, або метод границь та метод постійних подразників, або метод констант. Суть першого методу складається в тому, що вибраний континуум стимулів необхідно пред’являти таким чином, щоб його значення відрізнялись один від одного на мінімально можливу величину. Стимули пред’являють почергово в зростаючому та в спадаючому порядках. Метод констант вимагає проведення попереднього досліду, для визначення діапазону зони порогу. Зона порогу – це діапазон інтенсивності подразника, в крайніх межах якого досліджуваний починає відчувати або вже не відчуває вплив стимулу. Різниці між величинами стимулів в зоні порогу однакові за рахунок виділення однакового числа інтервалів інтенсивності. Інтенсивності дії стимулів протягом всього досліду завжди є однаковими (константними). Під час проведення досліду стимули різної інтенсивності пред’являють у випадковому порядку, при чому стимули кожної інтенсивності необхідно пред’являти однакову кількість разів.