2.2. Особливості діагностики темпераменту та характеру

Темперамент — індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, особливості поведінки і міру врівноваженості реакцій на життєві впливи.

Характерними рисами темпераменту є:

1. Порівняно цілісна сталість індивідуально-психологічних властивостей особистості (швидкість сприйняття, швидкість розуму, швидкість переклю­чення уваги, темп і ритм мови, прояв емоцій і вольових якостей та ін.).

2. Властивості темпераменту, об'єднані у визначені структури (типи темпераменту), адекватні основним типам вищої нервової діяльності (ВНД).

Прийнято вважати, що темперамент у людей формується в онтогенезі. У дорослої людини властивості темпераменту в основному стабільні, але можуть змінюватися у визначених межах під впливом психічних станів і життєвих колізій.

До основних властивостей нервової системи відносяться:

1. Сила нервової системи, тобто сила процесів збудження і гальмування. Від цієї властивості залежить працездатність клітин ори головного мозку, їхня витривалість.

2. Рухливість нервових процесів (швидкість зміни збудження гальмуванням і навпаки). За цією властивістю нервової системи в різних людей індивідуальні розбіжності виявляються особливо яскраво.

3. Врівноваженість нервової системи (ступінь відповідності сили збудження силі гальмування). Ця властивість також у різних людей виявляється по-різному. Відомо, наприклад, що нерідко гальмівний процес відстає за своєю силою від процесу збудження.

Своєрідність комбінацій цих властивостей утворюють специфічні типи вищої нервової діяльності. Найбільш часто зустрічаються чотири типи. Три з них І.П.Павлов відніс до сильних типів, один — до слабкого. При цьому треба мати на увазі, що в чистому вигляді типи темпераменту не існують. Між чотирма типами темпераменту розташовуються до 16 проміжних форм, як варіації основних типів.

Властивості темпераменту, адекватні основним властивостям нервової системи можна визначити за допомогою адаптованого варіанта опитувальника Я. Стреляу. (Опитувальник складається з 134 питань, що відносяться до різних властивостей темпераменту. За результатами тестування досліджуваних виявляється кількісна оцінка сили процесу збудження і гальмування, рухливості нервових процесів індивідів, виявляється міра врівноваженості нервової системи).

Характеристики типів темпераменту:

• Сильний урівноважений, рухливий (сангвінічний темперамент). У представників даного типу темпераменту психічні процеси характеризуються великою швидкістю протікання (швидкою реакцією на подразники). Сангвініки відрізняються високою адаптивністю (пристосованістю до умов життя, що змінюються,) і рухливістю. Їхня увага нестабільна, швидко і легко її переключають. Ініціативні, товариські, життєрадісні, схильні до дотепності. Мова жива і швидка, живий, відкритий погляд. Різноманітна міміка. Сангвініки залюбки беруться за живу справу, здатні до захоплення. Люблять новизну, розмаїтість ситуацій, зміну місць. Уникають одноманітності, шаблонів роботи. Легко переживають невдачі. У роботу включаються швидко. Однак, якщо справа вимагає терпіння, можуть відступити, як і швидко захопитися. У сангвініків гарна працездатність. Більше за все підходить їм робота, що вимагає швидкості реакцій й врівноваженості.

• Сильний неврівноважений (холеричний темперамент). Нервові процеси відрізняються підвищеною збудливістю і неврівноваженістю. Холерик запальний, агресивний, прямолінійний у відносинах, ініціативний у діяльності. Виразний проникливий погляд. Рухи швидкі і різкі. Різка зміна емоцій. Схильний переоцінювати свої сили і недооцінювати перешкоди на шляху до мети. Прагне в «перші ряди». Мова носить яскраво виражене забарвлення. Схильний перебивати співрозмовника, у розмові захоплює ініціативу, гаряче наполягає на своєму. Якщо заперечує чи перебиває, то гучність і швидкість мови зростають.

Для холериків характерна циклічність у роботі. Вони здатні з усією пристрастю віддатися справі, за яке взялися, захопитися нею. Однак при подавленому стані, коли слабка віра у свої можливості, розпочату роботу закидають. Уповільнений і спокійний темп роботи для холериків мало підходить. Для них більш за все підходить робота, що вимагає негайного виконання.

• Слабкий тип ВНД (меланхолійний темперамент). Даний тип ВНД відрізняється високою емоційною чутливістю, підвищеної ранимістю. Сильні впливи загальмовують діяльність меланхоліка, викликаючи в нього позамежне гальмування, що характеризується перевагою гальмівного процесу при слабості як збудження, так і гальмування. Слабке роздратування в меланхоліка суб'єктивно може переживатися ним як сильне, із-за незначної причини він схильний до внутрішнього переживання. Замкнутий, важко і повільно зближається з людьми. Насторожений, тривожний погляд. Прагне бути в «тіні». Стримана, невизначена, невпевнена міміка. Тиха неголосна мова. Обережні, боязкі рухи. Надає великого значення дріб'язкам. Схильний до внутрішніх переживань. Болісно і довго переживає невдачі і покарання. Побоюється зміни місць, зміни укладу життя. У нових, особливо конфліктних, ситуаціях губиться, працює нижче своїх можливостей. Схильний недооцінювати свої сили і переоцінювати перешкоди.

Для меланхоліка більш за все підходить рівна, спокійна, посидюча і терпелива робота. Монотонна робота його не обтяжує. У звичній обстановці, у дружному колективі він успішно виконує доручену справу.

Компоненти темпераменту

Дослідження В.Д.Небиліцина показали наявність трьох головних, провідних компонентів темпераменту — загальної активності індивіда, його моторики й емоційності. Кожний з цих компонентів «має дуже складну багатомірну будову і розвинуту форму психічних проявів».

1. Загальна активність індивіда. Займає центральне місце в характеристиці темпераменту і виступає в наступних формах:

• у прагненні до продовження розпочатої діяльності;

• в енергійності вироблених дій;

• у витривалості стосовно напруги, пов'язаній з активністю;

• у розмаїтості вироблених дій;

• у швидкісних характеристиках реакцій і рухів (темп, швидкість рухів).

Виявляється активність у тенденції особистості до самовираження, ефективному освоєнню і перетворенню зовнішньої діяльності. Діапазон активності розподіляється від млявості, інертності, пасивної споглядальності на одному полюсі, до бурхливих проявів енергії, стрімкості дій — на іншому.

Протилежною характеристикою активності є пасивність поведінки. Підставою для оцінки біполярної характеристики темпераменту (активність — пасивність) є міра активності в трудовій, навчальній і суспільній діяльності індивіда, відношення його до виконання своїх обов'язків, спосіб проведення дозвілля і т.ін. При цьому пасивність поведінки розуміється як відсутність активності чи значне її зниження.

Існує визначений зв'язок активності поведінки індивіда з його реактивністю. Активність і реактивність складають свого роду енергетичний рівень поведінки індивіда, зумовлений індивідуальними розбіжностями фізіологічних механізмів, відповідальних за нагромадження і звільнення енергії. Під реактивністю розуміється рівень інтенсивності реакції як відповідь на визначені подразники. Цей рівень інтенсивності реакцій коливається в значних межах в осіб з різними типами темпераменту. Для осіб зі слабкою нервовою системою реактивність виявляється в готовності реагувати на незначні подразники, виступає в якості одного з видів активності. Реактивність тим сильніше, чим вища збудливість індивіда. Іншими словами, чим слабший подразник, що викликає хоча б ледь помітну реакцію в індивіда, тим вища його реактивність. Між реактивністю й активністю існує зворотний зв'язок. Високореактивні індивіди характеризуються зниженою активністю дій, їхня діяльність недостатньо інтенсивна. У свою чергу, низкореактивні індивіди характеризуються більшою активністю. Це означає, що, реагуючи на безпосередні подразники слабкіше, ніж високореактивні індивіди, вони відрізняються більшою інтенсивністю дій.

2. Рухливий (моторний) компонент темпераменту (швидкість, сила, ритм і амплітуда м'язових рухів, а також мовна моторика) легше за інших піддається спостереженню й оцінці, і тому, як відзначає В.Д.Небиліцин, може бути основою для судження про темперамент людини. Швидкісні харак­теристики реакцій і рухів також лежать у широкому діапазоні: від різкого й стрімкого зростання до уповільненого темпу і згасання рухів.

3. Третій з основних компонентів — емоційність утворює комплекс властивостей, що характеризують особливості виникнення, протікання і припинення різноманітних почуттів, афектів і настроїв. Основними характеристиками емоційності виступають вразливість, імпульсивність, емоційна лабільність. Вразливість виражає афективну сприйнятливість суб'єкта, чуйність його до емоційних впливів. Імпульсивність означає швидкість, з якою емоції стають спонукальною силою вчинків і дій без попереднього обмірковування і свідомого рішення виконати їх. Під емоційною лабільністю розуміється швидкість, з якою припиняється емоційний стан чи відбувається зміна одного стану іншим.

Темперамент і характер. Розглянуті вище властивості й особливості темпераменту вказують на тісний зв'язок темпераменту з іншими власти­востями особистості, і насамперед з характером. Під характером розуміється сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і виявляється в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для людини способи поведінки. Характер і темперамент залежать від фізіологічних особливостей особистості, від типів вищої нервової діяльності. Однак, на відміну від темпераменту характер формується протягом усього життя людини.

Структура характеру. Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдине ціле. Розуміння характеру як єдності його рис не виключає виокремлення в ньому окремих ланок з метою глибшого пізнання його сутності.

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти: спрямованість; переконання; розумові риси; емоції; волю; темперамент; повноту; цілісність; визначеність; силу.

Спрямованість є провідною в структурі характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні до вчинків і діяльності людей і самої себе.

Переконання — знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності та правдивості, вимогливості до себе. Людина з твердими переконаннями здатна докласти максимум зусиль для досягнення мети, віддати, коли потрібно, своє життя заради суспільних справ. Безпринципним людям, кар'єристам ці риси характеру не властиві.

Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом першого імпульсу. Розумова ж інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності у прийнятті рішень або у поверховому підході до справ без урахування їх важливості.

Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, "товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співпереживати. Моральні, естетичні, пізнавальні, практичні почуття завдяки мірі вираженості в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтації, або в спокійному, поміркованому ставленні до явищ природи, мистецтва, вчинків людей.

Воля в структурі характеру зумовлює його силу, твердість. Отже, воля, як вважають, є стрижневим компонентом сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, здатним досягати поставленої мети. Безвільні ж люди — слабохарактерні. Навіть при багатстві знань і досвіду вони нездатні наполягати на справедливості, виявляють нерішучість, боязливість.

Темперамент у структурі характеру є динамічною формою його прояву. Характер — це єдність типологічного і набутого за життя досвіду. Особливості умов життя, навчання та виховання формують різноманітне за змістом індивідуальне ставлення до явищ навколишньої дійсності, але форма прояву цього ставлення, динаміка реакцій особистості визначаються її темпераментом. Одні й ті самі переконання, погляди, знання люди з різним темпераментом виявляють своєрідно щодо сили, врівноваженості та рухливості дій.

Повнота характеру — це всебічний розвиток основних його структурних компонентів — розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість вчинків такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова та діла або в її відсутності у вчинках. У безхарактерних людей помітно виявляються розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх проявів від ситуацій, а не від внутрішніх установок особистості.

Особливо важливою в характері є його визначеність. Твердість і незалежність особистості в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення окреслених цілей свідчать про визначеність її характеру. Визначеність характеру у людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи — вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.

Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності в діяльності, боротьбі за доведення справи до кінця, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх долати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

До негативних рис характеру належать відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, причіпливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія. Негативні риси характеру дуже шкодять позитивному спілкуванню людей, їхнім прагненням до спільної боротьби з несправедливістю, спілкуванню в праці.

Методи діагностики характерологічних властивостей особистості

Для діагностики характерологічних властивостей особистості як правило використовуються різноманітні особистісні опитувальники: опитувальник Шмішека, патохарактерологічний діагностичний опитувальник Лічко (ПДО), ММРІ та ін..

Опитувальник Шмішека дозволяє виявити акцентуації характеру у підлітків за типологією К.Леонгарда.

Шкали ПДО сконструйовані на основі зіставлення середніх частот виборів здоровими підлітками і представниками кожного із типів психопатій і акйентуацій. Об’єктивна шкала дозволяє виявити наступні акцентуації у підлітків: гіпертимний тип, циклоїдний тип, лабільний тип, астено-невротичний тип, сензетивний тип, психостенічний тип, епілептоїдний тип, істероїдний тип, нестійкий тип, конформний тип. Шкали ПДО дозволяють виміряти ступінь емоційно-особистісних розладів на даний момент і спрогнозувати тенденцію змін характеру людини при переході цих змін у в хронічну стадію, тобто спрогнозувати патогенез характеру. Крім типів характерів ПДО дозволяє виявити:

• показник відвертості і достовірності результатів;

• індекс В, який вказує на можливість змін характеру внаслідок органічного враження головного мозку;

• показник реакції емансипації – прагнення звільнитися від опіки старших, показник психологічної схильності до алкоголізації, показник психологічної готовності до делінквентності, до правопорушень;

• показник мужності – жіночості.