“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри психології та соціології

“___”__________ 2009 р.

протокол № ____

Зав. кафедри, доц. Н.І.Зорій

Методичні вказівки

студентам 2 курсу медичного факультету (спеціальність –медична психологія, освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст) для самостійної підготовки до практичного заняття з експериментальної психології та психодіагностики

Тема 17: Методи дослідження властивостей та спрямованості особистості

Чернівці – 2009

І. Актуальність теми:

Розв’язання завдань практики вимагає від психологів творчого, індивідуального підходу, наявності спеціальних знань, професійного і життєвого досвіду, а також оснащеності сучасним арсеналом психодіагностичних засобів для вивчення особистості, проведення психологічної експертизи, консультування тощо. Основним інструментом в повсякденній практичній роботі поряд з професійним досвідом та інтуїцією є психодіагностичні методики, що представляють собою засоби розпізнавання і виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості.

ІІ. Навчальна мета:

Студенти повинні знати:

• види особистісних опитувальників;

• методи дослідження властивостей та спрямованості особистості;

• методи дослідження здібностей та інтелекту;

• типи методик дослідження темпераменту та характеру;

Студенти повинні вміти:

• обирати валідні та надійні методики для дослідження індивідуально-типологічних властивостей особистості;

• застосовувати відповідні методики при дослідженні спрямованості особистості.

IІІ. Тривалість заняття: 4 години

ІV. Поради студенту

Дати короткий зміст теми до кожного питання

1. Особистісні опитувальники. Класифікація діагностичних опитувальників за спрямованістю.

2. Психодіагностика індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Психодіагностика здібностей та інтелекту.

3. Особливості діагностики темпераменту та характеру.

Короткий зміст теми

1. Особистісні опитувальники

“Особистість – це за життя сформована система індивідуально-своєрідних рис особистості, якими визначається своєрідне для даної людини мислення і поведінка”.

Особистісні опитувальники — класичний зразок суб'єктивного діагностичного підходу. Опитування — один з найменш надійних способів одержання знання про особистість і тому цілком зрозуміло давнє прагнення дослідників до його об'єктивації. Це знаходить своє вираження насамперед в усе більш зростаючих вимогах до надійності і валідності особистісних опитувальників.

Особистісні опитувальники представляють собою реалізацію суб’єктивного підходу до дослідження особистості з вербальним /мовним/ поданням тестового матеріалу.

Опитувальники в широкому смислі - широка група психодіагностичних методик, завдання яких представлені у вигляді запитань чи тверджень.

Опитувальники призначені для отримання об’єктивних і /чи/ суб’єктивних даних зі слів досліджуваних.

Прототипом сучасних особистісних опитувальників вважається розроблений Р.Вудвортсом (1917) «Бланк даних про особистість», призначений для скринінга осіб, що призиваються на військову службу (питання стосувалися відхилень у поведінці і були розроблені на основі вивчення автором невротичної симптоматики). За минулі десятиліття опитувальники одержали найширше поширення в діагностичних дослідженнях в усьому світі.

Нині нашими психологами приділяється все більша увага питанням конструювання особистісних опитувальників, психометричної коректної адаптації закордонних, розробці оригінальних шкал, проблемам валідності і надійності. Проте ще дуже мало робіт, у яких опитувальники не просто використовуються для одержання яких-небудь даних про особистість (таких робіт дуже багато), а самі виступають як об'єкт вивчення. Простота застосування опитувальників, легкість обробки отриманих результатів, їхня наочність, обґрунтованість закордонних інтерпретаційних схем численними і, здається, цілком переконливими дослідженнями, — усе це часто породжує ілюзію, що в підсумку ми маємо у своєму розпорядженні об'єктивне і достовірне знання про особистість. Небезпека цієї ілюзії в тім, що вона веде від справді наукового, поглибленого вивчення особистості до підміни його зовні достовірними показниками і кореляціями.

Особистісні опитувальники зовні представляють собою різної величини перелік питань чи тверджень, на які досліджуваний повинен відповісти у відповідності із запропонованою йому методикою. Кількість питань значно варіює. В окремих опитувальниках 20 завдань, в інших – декілька сотень (наприклад, ММРІ складається з 550 тверджень). Безліч особистісних опитувальников, розроблених до теперішнього часу, по діагностичній спрямованості можна поділити на:

• опитувальники рис особистості (наприклад, опитувальник Р.Кеттелла);

• опитувальники типологічні (наприклад, опитувальники Г. Айзенка);

• опитувальники мотивів (наприклад, опитувальник А. Едвардса);

• опитувальники інтересів (наприклад, опитувальники Г. Кюдера);

• опитувальники цінностей (наприклад, опитувальник Д. Супера);

• опитувальники установок (наприклад, шкала Л. Терстоуна).

Відповідно до принципу, закладеним в основу конструювання, варто розрізняти:

• опитувальники факторні, для конструювання яких використовується факторний аналіз (наприклад, опитувальники Р. Кеттелла);

• опитувальники емпіричні, котрі створюються на основі критеріально-ключового принципу (наприклад, ММРІ).

Нарешті, всі особистісні опитувальники можуть бути розподілені на ті, які призначені для виміру якої-небудь однієї якості (властивості) або декількох. Позначимо їх як одномірні і багатомірні. Фактично всі опитувальники можуть бути використані не тільки для індивідуального, але і при груповому обстеженні. Останнім часом досить розповсюдженим є пред'явлення завдань опитувальників за допомогою комп'ютерів, однак при цьому потрібно, як вже говорилося, пам'ятати про необхідність їх рестандартизації.