“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри психології та соціології

“___”__________ 2009 р.

протокол № ____

Зав. кафедри, доц. Н.І.Зорій

Методичні вказівки

студентам 2 курсу медичного факультету (спеціальність –медична психологія, освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст) для самостійної підготовки до практичного заняття з експериментальної психології та психодіагностики

Тема 18: Психодіагностика емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості

Чернівці – 2009

І. Актуальність теми:

Необхідно зазначити, що сьогодні в психологічній науці це тільки один з можливих поглядів на природу мотивації людини, оскільки відповідні теорії мотивації мають свою точку зору на дане психологічне явище. Діагностика мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості є надзвичайно важливою в діагностиці структури особистості. Оскільки знаючи мотиви, які спонукають людину до активності, ми можемо цілеспрямовано впливати на її поведінку і діяльність. Аналіз і актуалізація мотивів має важливе значення для керівництва діяльністю, яка спонукається ними. Мотиваційна сфера є досить динамічною і легко піддається змінам, і все це ще раз свідчать про те, що знаючи потреби людини, ми успішно можемо справлятися з розв’язання педагогічних, управлінських, психокорекційних та ін. задач.

ІІ. Навчальна мета:

Студенти повинні знати:

• характеристика психічних станів, основні їх види;

• методи діагностики емоційної сфери особистості;

• методи діагностики вольових властивостей особистості;

• типи методик дослідження мотиваційної сфери особистості.

Студенти повинні вміти:

• обирати валідні та надійні методики для дослідження емоційно-вольової сфери особистості;

• застосовувати відповідні методики при дослідженні мотивації.

IІІ. Тривалість заняття: 4 години

Іv. Поради студенту

Дати короткий зміст теми до кожного питання

1. Характеристика психічних станів. Основні їх види.

2. Діагностика емоційної сфери особистості.

3. Діагностика вольових властивостей особистості.

4. Мотивація як об’єкт психодіагностики.

5. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості.

Короткий зміст теми

1. Характеристика психічних станів

Вивчення психічних станів відіграє особливу роль для психологічної науки в цілому і психодіагностики зокрема, тому, що саме вони служать першочерговою дійсністю, що спрямовує наше щоденне життя, і зумовлюють прогрес людського буття.

Психічний стан можна розглядати як прояв усіх психічних компонентів за визначений період часу. Це – деяка єдність, цілісність усіх психічних елементів, і ця цілісність характеризується відносною стабільністю, особливою структурою, змістом. У психічних станах знаходить своє вираження ступінь активності функціонування психіки, а також якість психічних процесів і властивостей.

Домінування тих чи інших психічних процесів може служити критерієм розподілу психічних станів на гностичні (пізнавальні), емоційні і вольові. Коли переважають пізнавальні процеси, ми маємо справу з гностичними психічними станами. Це – допитливість, подив, здивування, сумнів, здивованість, мрійність. Коли стан визначається домінуванням емоційних процесів, то можна говорити про перебування в емоційних психічних станах. Це і радість, і засмучення, і смуток, і збурювання, і страх, і пригніченість, і ейфорія, і афект і т.ін. При перевазі вольових процесів мають місце вольові психічні стани. Це – активність, рішучість, стриманість, довільна увага.

Оскільки психічний стан саме впливає на протікання психічних процесів, він може переходити у властивість особистості, що у свою чергу обумовлює виникнення того чи іншого стану. Тому, варто розглядати зв'язок компонентів у такий спосіб: процес - стан - властивість, з огляду при цьому на їхню взаємозалежність і взаємовплив.

Основним для психічного стану є те, що він на якийсь час характеризує психічну діяльність, забезпечуючи її своєрідність.

Психічний стан – це "найбільш внутрішній" момент психічного. Це не просто сполучна ланка між психічними процесами і психічним властивостями особистості, це відображення ставлення особистості до власних психічних явищ, відношення як закріплення цілісності, стійкості; змін у психічному відображенні зв'язків особистості зі світом. Під психічним станом розуміють не просто стан організму, а "стан душі" як різноманітні її відгуки на свої власні відчуття і уявлення .

Вивчення психічного стану завжди включає три рівні:

1. Психічні рівні реагування (переживання)

2. Фізіологічні рівні реагування (сома тика, вегетатика)

3. Поведінка людини

І тільки по сукупності показників цих трьох рівнів можна судити про виникнення того чи іншого стану людини.

Психофізіологічні стани – це активна реакція психічних систем. Незалежно від того, діяльна чи бездіяльна людина, стани завжди активні за своєю фізіологічною природою. Під цим розуміється, що по-перше, стан – це діяльність психічних систем, це реакція на визначену ситуацію; по-друге, він виникає в процесі регуляції (саморегуляції) психічних систем.

Види психічних станів

Стани можуть характеризуватися:

• за тривалістю;

• за ступенем активності психічних систем;

• за якостями розвитку.

Кожний стан – тимчасовий і може змінюватися іншим станом. Саме по тимчасовій характеристиці намагаються відрізняти стани від процесів (перші більш тривалі, другі – швидкоплинні). Однак, цей критерій дуже відносний, як і розподіл самих станів на стійкі і мінливі, короткочасні і тривалі. Орієнтація на те, що стани завжди тривалі, Ільїн Е.П. вважає невиправданою, оскільки немає норми тривалості явища, на підставі якої можна говорити, що це не стан.