38.Дієслово.

Для дієслівної системи старослов'янської мови були характерними переважно одні й ті самі граматичні категорії, які функціонують у системі дієслів сучасної української літературної мовИг хоча засоби вираження їх та сукупність

форм значно відрізняються. Усі дієслівні форми поділяються на дві групи; особові та неособові. О с о б о в і характеризуються наявністю системи дієвідмінювання і мають граматичні категорії особи, числа, способу, часу, стану. Н е о с о б о в і об'єднують:

а) відмінювані форми — дієприкметник (відмінюється за відмінками подібно до прикметника, має граматичні категорії роду і числа, сполучаючи їх з дієслівними категоріями часу і стану); б) невідмінювані форми — інфінітив, супін, дієприслівник.

39.Дві дієслівні основи. Класи дієслів.

Усі дієслівні форми, як особові, так і неособові, утворювалися від однієї з двох основ: основи інфінітива чи основи теперішнього часу. Від основи інфінітива творилися: імперфект, аорист, дієприкметники минулого часу, інфінітив, супін. Від основи теперішнього часу творилися: форми теперішнього часу, наказовий спосіб, дієприкметники Теп часу. Основа інфінітива та основа теп часу в деяких дієсловах збігалася, в деяких — ні. Дієслівна основа встановлюється шляхом відкидання особового закінчення. Основа інфінітива виділяється шляхом відкидання інфін закінчен-ти. Ускладнювалося виділення інфінітивних основ у формах, які закінчувалися на –шти,- сти. При виділенні: основ таких дієслів слід зважати на те, що звукосполучення [*st'], [*st] є вторинними і розвинулися на місці давніх сполучень [*kt(gt)] та [*dt(tt)], які зазнали змін перед голосними переднього ряду. Основа інфінітива таких дієслів дорівнює кореню, який закінчується на задньоязиковий [g], [k] або [(d], [t]. Основа теперішнього часу виділяється відкиданням особового закінченні -тє формі 2 ос. мн. або закінчення –ши у формі 2 ос. ОДН.:

40.Прості форми Минулого часу.

У старослов'янській мові функціонувало 4 форми минулого часу, які були успадковані з праслов'янської мови.

Значеннєвий та структурний поділ форм минулого часу є аналогічним до поділу форм майбутнього часу: за значенням вони поділяються на абсолютні (аорист) та відносні (імперфект, перфект, плюсквамперфект): за будовою — непрості (аорист, імперфект) та складені (перфект, плюсквамперфект).

Аорист мав два різновиди: асигматичнай, або простий (безсуфіксний), та сигматичний (суфіксальний). Аорист означав простий минулий час, який вказував, що дія в мин тривала невеликий проміжок часу і була завершена.

Аорист простий (безсуфіксний)простий аорист творився від односкладних інфінітивних основ на приголосний, до яких безпосередньо додавалося особове закінчення без уживання суфікса.

Сигматичний аорист утворювався від інфінітивної основи,до якої додається суфікс аориста -с-, який чергується

з -Х-, -Ш-, та особове закінч. Суфікс -с- мав такі варіанти:- с - 2 ос. мн., 2, З ос. дв.;--X- 1 ос. усіх чисел;--ш- З ос. мн.

41.Складені форми Минулого часу.

Для творення аналітичних форм минулого часу у спільнослов'янській мові використовувалися специфічні морфологічні

одиниці, які пізніше отримали назву "невідмінювані активні дієприкметники минулого часу на -л-". Ці дієприкметники утворювалися від основи інфінітива, до якої додавався суфікс -л-та граматичний показник роду і числа.

Перфект (передтеперішній) означає минулу дію, яка своїм результатом пов'язана з теперішнім. Утворювався перфект поєднанням особової форми теперішнього часу дієслова быти та активного дієприкметника минулого часу на -л-. Категорії роду і числа дієприкметника при цьому зумовлюються аналогічними граматичними категоріями іменника, до якого належить це часове утворення.

Плюсквамперфект Відносна часова форма, яка означала давноминулу дію, тобто таку, яка передувала іншій минулій дії. За будовою

аналітична: творилася поєднанням активного дієприкметника минулого часу на -л- та особової форми допоміжного дієслова В'ЬІТН в імперфекті.