34.Відмінювання іменних прикметників.

К о р о т к і (іменні, неозначені, нечленні) прикметники давніші за походженням і безпосередньо пов'язані з

виділенням цієї групи слів з індоєвропейського класу імен,у реченні вони могли виконувати як предикативну функцію,так і атрибутивну. Поступово у цій функції їх витіснили повні прикметники і вони стали вживатися переважно у предикативній функції, тобто виступати іменною частиною іменного складеного присудка Спільність походження з іменниками у цих прикметниках виявляється в однакових відмінкових парадигмах: прикметники ч та сер родів змінюються за зразком іменників o,jo основ, а прикметники ж роду — за зразком-a,ja основ. Короткі прикметники мали родові розрізнення, які передавалися різними закінченнями:

чол. “Ть, -ь: новъ, синь; жін, -a- ; новд, синіа;сер. -о, -є;ново, сине.

У відмінюванні їх розрізняють твердий та м’який варіанти.

35.Відмінювання займенникових прикметників.

П о в н і (займенникові, означені, членні) прикмети утв від коротких шляхом додавання вказівних займенників и (чол.), «а (жін.),є (сер.). Ці займенники спочатку виконували ф-ю вказівки на предмет, виділення його з ряду подібних. Виступаючи енклітиками, вони поступово зливалися у вимові з прикметниками і згодом перетворилися лише на показники граматичного роду прикметників. Повні прикмет у реченні могли виконувати лише функцію означення, поступово витісняючи у цій синтаксичній ролі короткі прикметники, для яких характерною стала предикативна функція. У процесі приєднання займенників кінцеві редуковані єр,

ь коротких форм прикм ч роду змінилися відповідно на ы, и.

36.Займенник. Граматичні категорії. Значеннєві розряди.

Займенник у ранній старослов’янській мові — це невеликий за обсягом, але строкатий за складом клас слів. У старослов мові, як і в усіх сучасних слов'янських мовах, займенники поділяються на дві основні групи: 1) займенники, які не мають граматичного вираження роду (безродові); 2) займенники, які мають граматичне вираження роду {родові}. Ці обидві групи беруть свій початок з ранньої спільнослов'янської епохи. До безродових належать особові займенники та зворотний займенник севє, решта — родові, крім питальних кЬто, Чьто.

У старослов'нській мові виділяються ті ж розряди займенників,що й у сучасній українській літературній мові,а саме:

особові: А3"ь(іаз"ь), тЫ, мЫ , ВЫ ,ВА;

зворотний: сеБє;

вказівні: тЬ», т а , т о , с ь , си , сб, онт», о н а , оно;

присвійні: мон, моа, мок, н а ш ь , н а ш а , н а ш є ;

означальні: с а м і» , с а м а , с а м о , б ь с ія к і» , в ь с іа к а , вьсіако;

неозначені: нИкЬто, н4:чьто, етерть, етерА, єтєро;

заперечні: ниігьто, ничьт^, никоторьіижє;

відносні: иже, іаже, кже;

питальні: іеьто, чьто, кт»іи, к а іа , к о к .

37. Особливості відмінювання числівників різних розрядів.

Кількісні числівники.Числівник Ѥдинъ відмінювався за зразком займенників тъ, та, то, маючи лише форми однини. Н. Ѥдин, Р. Ѥдиного, Д. Ѥдиному, З. Ѥдинъ, Ор. Ѥдинъмь, М. Ѥдиномъ. Дъвамав значення двоїни, тому відмінювався лише у двоїні за зразком займенників тъ, та, то, маючи родові закінчення лише в наз.відмінку. Н,ЗН- дъва оба. Р.М.-дъвоюобою. Д.ОР. –дъвѢмаобѢма. Числівники триѤ, чєтырє вживалися лише умножині і відмінювалися за іменним типом. Числ. 3 – за зразком і –коротких основ: Н.триѤ, Р.трии, Д.трьмъ, Зн.три, Ор. трьми, М.трьхъ. Числ.4 відмінювався за зразком консонантних основ: Н. чєтырє, Р. чєтыръ, Д.чєтырьмъ, Зн. чєтыри, Ор.чєтырьми, М. чєтырьхъ. Числівники пѦть, шєсть, сєдмь, осмь, дєвѦть за походженнями були іменниками жін..р. однини і-коротких основ, за зразком яких відмінювалися, не маючи родових розрізнень. Числівник дєсѦть у відмінюванні поєднує закінчення іменників консонантних та і-коротких основ, не має родових розрізнень.: Н.дєсѦть, Р.дєсѦтє,-ти, Д. дєсѦти, З.дєсѦть, О. дєсѦтиѬ,-ьѬ, М.дєсѦтє,-ти. Числівник сътоза походженням був іменником середнього роду о-коротких основ, тому відмінювався за зразком іменників о-коротких основ типу сєло: Н. съто, Р.съта, Д.стоу, З.съто, О.сътомь, М.сътѢ. Числівник тысѦшта змінювався за типом іменників жін..родyja-основ: Н.тысѦшта,Р.тысѦштѦ, Д.тысѦшти, З.тысѦштѪ, О.тысѦштєѬ, М.тысѦшти. Порядкові числівники : Числівник трєтии, трєтьи – це єдиний порядковий числівник, який відмінюється за м’яким варіантом і має варіативні форми наз.відм.одн.чол.родутрєти, трєтьєи.Ускладенихбезсполучникових змінювалися лише перша частина, у складених сполучникових відмінювалася кожна складова частина. Збірні числівники: числівникидъвоѤ, обоѤ, троѤ змінювалися за займенниковим типом відмінювання: Р.в. однини двоѤго, обоѤго, троѤго; Д.в. однини двоѤмоу, обоѤмоу, твоѤму і т.д. Числівники від чєтвєродо дєсѦторо змінюються за іменниковим типом відмінювання аналогічно до коротких прикметників. Дробові числівники відмінювалися за іменниковим типом: полъ – за зразком іменників u-коротких основ; половина,десятина – за зразком іменників –а основ; чєтврьть– за зразком –і-коротких основ.