25.Зміни не пов’язані з долею редукованих.

1)Початкові зміни Юс вел та Юс мал.. Змішування Юс вел, юс мал— оу, ю.. Напр.: моука, моуц'(ять), люблю.

• Заміна носових голосних інтишима літерами — найхарактерніша ознака староболгарських говорів, звідки беруть початок послідовні заміни юс вел. Юс мал..

• Пізніше більшість слов'янських мов у різні часи втратила носові голосні. У східнослов'янських мовах носовий Юс вел змінився на [у] і збігся з відповідним голосним; носовий голосний Юс мал. Змінився на ['а] з попереднім пом'якшенням приголосного.

2)Початки зближення артикуляції t»l та и. Доля голосних та H в різних слов'янських мовах неоднакова:так, вони збереглися без змін у рос, білор та пол, а в південнослов мовах та чеській дали один рефлекс — і; в укр — и.

3)Зміни голосних, зумовлені втратою інтервокального [j] Після втрати інтервокального [;] поряд опинилися два голосні, які шляхом уподібнення та стягнення перетворювалися на один звук.

26.Іменник. Грам категорії.

Основними грам катег, які фун-ли в системі іменників, були категорії роду, числа та відмінка. Категорія роду була найзагальнішою грам категорією і виявлялася у групуванні іменників за чол, жін та сер родами.

Середній рід не має ознак статі і означає недорослих істот або неживі предмети, маючи винятково граматичне

значення: море, село, Іменники чол роду мали у Н відмінку однини закінчення;

Вживання двоїни знімало необхідність обов'язкового використання числівника 2 при вказівці на два предмети:

так старослов'янській формі сестамА відповідає сучасна укр форма двома сестрами. Невелика група слів — збірні іменники — мали граматичну форму однини, але позначали сукупність предметів: корєниє, БрАТИІА, КАМенИК.

Відмінюванням іменників називається змінювання їх за числами та відмінками. Окремі групи іменників хар-ться різними відмінковими закінченнями, тому групування іменників за однаковими закін визначає типи відмін. Поділ за відмінами або за іменними о с н о в а м и склався ще в індоєвропейську епоху і визначався суфіксом, на який закінчувалася іменна основа. Якщо цей суфікс складався лише з голосного, то така основа називається основою на голосний; якщо ж до суфікса входив ще й приголосний — основою на приголосний.

27.Поділ іменників за давніми типами основ.

У спільнослов'янській мові розрізняли такі типи відмінювання;

1. Відмінювання іменників з основою на *a, ja

2. Відмінювання іменників з основою на *j,jo

3. Відмінювання іменників з основою на -*й.

4. Відмінювання іменників з основою на -*i

5. Відмінювання іменників з основою на -'й.

6. Відмінювання іменників з основою на -*en,-*es, -'et,-(t)er .

У старослов'янській мові давні суфіксальні тематичні голосні належали вже не до основи, а до закінчення, і в

кожній з основ їх можна спостерігати у формах давального відмінка множини та давального—орудного двоїни.

28.  Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.

До цих основ належала група іменників ж. роду і менша група іменів ч. роду, які у Н. в. мають закінчення *-ā, *-jā, рідше *-и. Тематичний *а міг стояти як після твердих пригх (хвала), так і після м'яких (вол jа), відповідно до чого розрізнялися твердий та м'який варіанти відмінювання з власними відмінковими закінченням.

29. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.

Цей тип відмінювання об'єднував велику групу іменників ч. роду, які закінчувалися на –ъ, -ь після приголосних та –и після поствокального j, а також іменники с. роду на -о, -є.

30.  Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.

Ця відміна об'єднує іменники ч. та ж. родів, які у Н. в. однини мають закінчення -ь, а в Р, Д, М. та К. відмінках -и.

Іменники жін роду: БЬСЬ (село), ВрЬвЬ(вірьовка), в(ять)дь (знання), гньсь, голь, д ан ь , двьрь, ждль (могила),жрьдь.

Іменники чол роду: гвоздь, господь, гость,ГрЬТАНЬ, ЗВ'ЬрЬ, лось.

31. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.

Ця відміна об'єднувала невелику кількість іменників Ч. роду, які у Н. в. однини закінчувалися на -ъ, а саме, сынъ, домъ, волъ, полъ, врьхъ, мєдъ.

32.Давні основи на -’й

Ця відміна була малопродуктивною в старослов'янськіймові і об'єднувала невелику групу іменників жін роду,що у Н відмінку мали закінчення ы, яке у непрямих відмінках чергувалося з суфіксом -'ьв. Це такі іменники, як брады.! (сокира), бры (брова).

33.відмінювання іменників з основою на приг.

Цей тип відмінювання об`єднував іменники усіх трьох родів, основа який закінчувалась на приголосний, у тому числі:

• іменники чоловічого роду з давнім суфіксом -*en. КАМЫ – КАМЄНЄ, ПЛАМЫ – ПЛАМЄНЄ

• іменники середнього роду з давнім суфіксом -*en. БРѣМѦ, ВРѣМѦ, ТЄМѦ

• іменники середнього роду з давнім суфіксом -*es. ДРѣВО, КОЛО, ОУХО

• іменники середнього роду з давнім суфіксом -*et. АГНѦ, ОСЬЛѦ

• іменники жіночого роду з давнім суфіксом -*er. ДЪШТИ, МАТ