22.Третя палаталізація

3я палаталя задньоязх приг - це процес зміни задньояз приг *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] після голосних переднього ряду и, ь, юс малий та складотворчого р у процесі словотворення. Дію цього закону обмежувала наявність у наступному складі голосних переднього ряду ъ та ы (ликъ-лицє). У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах.

23.Зміни приг у сполученні з наступ j

Rj,lj,nj- Передньоязикові сонорні г, l, n під впливом j спочатку пом'якшувалися і зміщували свою артикуляцію до середньоязикового, потім повністю асимілювали ], перетворившисьна довгі м'які. Пізніше довгота приголосних втрачається і приголосні залишаються пом'якшеними: гj>г'j>г'>г' *Ьоyrja > Боурія;

Bj,pj,mj,vj - Сполучення "губний j" змінювалося особливим шляхом. Пом'якшившись, губний асимілює j, перетворюючись на довгий м'який. Втрата довготи супроводжується розвитком супровідного палатального призвука [l'], який згодом перетворюється в самостійний звук: Ьі>Ь'j>Ь'>Ь*‘>Ь1' *bjudo > блюдо

* z, * s  результаті взаємної асиміляції з наступним j перетвррювалися на довгі м'які приг, які при втраті довготи розвивали супровідний шиплячий призвук, що поступово витісняє свистячий елемент і стає основним звуком.

* g, * k, * ch Зміна задньоязикових приголосних перед j мала аналогічний характер з першою перехідною палаталізацією, тому частина дослідників ці процеси ототожнює. При втраті довготи м'якими задньоязиковими розвивався шиплячий призвук, який ставав основним, замінивши собою задньоязиковий.

Skj, stj,zgj,zdj сполученнях з j зазнавали змін не лише окремі приголосні, а й цілі групи приголосних

Dj,tj Зміна сполучень, у мала свої особливості в тому, що втрата довготи м'якими приголосними після асиміляції [j] проходила значно довше і припала на час розпаду спільнослов' янської мовної єдності. Результатом цього стали різні рефлекси цих сполучень у різних слов'янських мовах.

24.Наслідки занепаду редукованих у фонет системі Старос.

Перетворення редукованих [ ъ ] і [ ь ]було найважливішим процесом, який зумовив великі змі ни у фонетичній системі старослов'янської мови: 1. Після занепаду слабких редукованих з'являються закриті склади як у кінці, так і в середині слова. 2. Занепад редукованих зумовлює появу нових сполук приголосних, часто таких, які раніше були неможливими в старослов'янській мові: тл, дл, тн, дн, пн, вс, кс, кт, пс та ін.Напр.: сед’ьл0>с€д'ьл0; ісьто>кто; дьни>дни. Наслідок появи таких сполук — закономірні процеси а симіляці ї , дисиміляці ї , спрощення .

Асиміляція , Найчастіше фіксується характерний для праслов'янської мови процес регресивної асиміляції за дзвінкістю. Напр.: сьде>сде>зде ;. Досить поширеною була також асиміляція за глухістю. Напр.: льгькок>легкок>леккок .

Дисиміляція . Новоутворені незручні для вимови групи приголосних могли розподібнюватися шляхом дисиміляції. Напр.: чуто>что>што (Супр.); ктьт0>кт0>хт0

Спрощеня , у багаточленних сполуках приголосних, що утворилися після занепаду між ними редукованих, відбувалося спрощення за рахунок опускання одного з приголосних, найчастіше проривного.