18.Доля сполучень tort,tolt,tert,telt.

Якщо сполучення *or, *ol, *er, *el у середині слова стояло перед наступним голосним, то при складоподілі воно розривалося і тому не суперечило дії ЗВС. Якщо після плавного стояв j, то таке сполучення закономірно давало r’, l’. У позиції перед наступним приголосним склад був закритим. Частина закритих складів праслов’янської мови у середині слова відкривалася шляхом опускання кінцевого приголосного, але сонанти *r, *l ніколи з вимови не зникали. Більшість дослідників пов’язує особливості зміни цих сполучень з різним акцентом довготи. У мовах південних слов’ян, а також у словацькій і чеській довгота зосереджувалася на голосному, тому закономірно змінилося ō>а, ē>ять(ĕ). Склад у цій мов івідкривався шляхом метатези (*tort>*tart>*trat). У старослов’янській мові ці новостворен ісполучення було представлено у вигляді–ра-, -ла-, -р ять-, -л ять-, які прийнято називати не повноголосними, бо у східнослов’янських мовах їм відповідають повноголосні сполучення –оро-, -оло-, -ере-, -еле-. У мовахсхідних і західнихслов’ян довгота зосереджувалася не на голосному, а на сонорному *r, *l. Подальша доля цих сполук була різною: у східних слов’ян утворилися так звані повноголосні сполучення *torot, *tolot, *teret, *telet, а у західнихдіалектах давній голосний, який стояв перед сонорним, поступово ослаблював свою артикуляцію і зникав: *to-rot>*trot.

19.Походження носових голосних.

Фонетичне знач-ння юсів відкрив Востоков. Він 1ий звернув увагу на те,юс великий та малий у польській мові відповідають носові голосні.Графічне написання глаголичних літер юса великого вчені пояснюють як лігатуру О+Н,

А юса малого – Е+Н. Голосні спостерігаємо в позиції перед приг в кінці слів; у позиції перед голосним кожному з них відповідали 2 звука : гол переднього ряду є або Ь + носовий Н,м. Голосному Юс великий у такій позиції відповідав гол задн ряду (о,єрь)+ носовий приг (н,м). Після пом’якшених приг (о) носовий передавався лігатурою:ор – на початку складу ця лігатура мала фонетичне вираження (J + носовий о). Лігатура найчастіше вживалася на початку складу як сполучення (J + носовий е). пысля приг вона вжив значно рідше і означає носовий (е) після пом’якш приг:М. Їхніми відповідниками в укр мові є: Юс вел – у,ю. Юс малий – А, я.

20. Перша палаталізація заднязикових приг.

1 палаталізація задньояз приг - це процес зміни твердих задньояз приг на м'які шиплячі передньояз приг перед голосн переднього ряду у процесі словозміни і словотворення. Ця палаталізація відбулася у ранній праслов'ян період, ще до монофтонгізації дифтонгів, тому засвідчена в усіх слов'янс мовах. Задньояз постійно тверді *g, *k, *ch не могли пом'якшуватися, а тому, попадаючи у позицію перед голосним переднього ряду є, ь, юс малий, и, які вимагали обов'язкового пом'якшення, вони змінилися на dž>ž, č, š. У результаті цього процесу в праслов'янй мові з'явилися нові приг ž, č, š. 1шу палаталізацію широко представлено в СуЛМ у вигляді чергувань задньоязикові – шиплячі. 1ша палаталізація задньоязх приг зумовила появу в слов'янс мовах чергування задньоязикових і шиплячих приг у тих випадках, коли в корені були наявні давні чер-ня голосних, а також на кінці морфем при словотворенні і словозміні: рекох'-рече, отрокъ-отроче. У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах.

21.Друга палаталізація.

2палат задньоязх приг - це процес зміни твердих задньоязх приг *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] перед голосн переднього ряду дифтонгічного походження в процесі словозміни. Дія 2ї палат задньоязх була обумовлена тим, що після монофтонгізації дифтонгів *oi, *аі, *еі, що починалися на голосний, змінилася позиція для задньояз приг: вони знову потрапили в положення перед голос переднього ряду [i], [м]. Оскільки діяв закон звукового сингармонізму, то тверді задньояз повинні були зазнати палаталізації. Наслідки другої палаталізації спостеріг найчастіше в кінці основи слова, дуже рідко засвідчені на початку слова. У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах.