ТЕма 3. Регулювання туристичної діяльності

3.1. Туристична політика 3.2. Органи управління туризмом 3.3. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні 3.4. Стандартизація в туризмі 3.5. Ліцензування туристичної діяльності та сертифікація туристичних послуг

3.1. Туристична політика

Туристична політика – це система методів і заходів соціальноекономічного, правового, зовнішньоекономічного, культурного характеру, яка здійснюється парламентами, урядами країн та установами з метою створення умов для розвитку туристичної індустрії, раціонального використання туристичного потенціалу туристичних ресурсів, підвищення ефективності функціонування сфери туризму.

Туристична політика формується на державному, регіональному та на рівні окремого туристичного підприємства з урахуванням впливових факторів, серед яких природні умови (клімат, географічне положення країни, рельєф, флора і фауна); транспортні умови, що визначають доступність об’єктів туристичного інтересу; соціальні, економічні та правові умови розвитку туризму, рівень міжнародного співробітництва в галузі туризму.

Основними пріоритетними цілями державної туристичної політики в Україні згідно зі статтею 6 Закону України «Про туризм» є:

• формування і розвиток правових засадах регулювання відносин у галузі туризму

• забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць

• розвиток в’їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічного (зеленого) туризму

• розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку

• створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання

• забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб.

На регіональному рівні відповідно до державної туристичної політики місцевими органами влади формуються локальні цілі, які реалізуються у певних туристичних регіонах і орієнтовані на посилення їхньої туристичної привабливості, збереження навколишнього середовища, збільшення тривалості перебування туристів у регіоні, зростання надходжень від туризму, розвиток матеріально-технічної бази та туристичної інфраструктури.

На рівні окремих підприємств туристична політика спрямовується на досягнення таких цілей, як забезпечення задоволення потреб туристів, збільшення доходів від реалізації послуг, освоєння нових ринків, покращання якості обслуговування клієнтів та ін.

У рамках формування та реалізації туристичної політики держава виконує ряд функцій, головними з яких є координування, планування, регулювання, маркетинг, стимулювання та захист інтересів.

Туристична політика розглядається в двох аспектах: національному та міжнародному. Зміст національного аспекту характеризується локальним характером заходів, які визначаються кожною країною самостійно; міжнародний включає конвенціональні дії та заходи, що здійснює країна з однією чи декількома державами на підставі договорів та інших угод.