2.2. Характеристика природно-рекреаційних ресурсів України

Кліматичні ресурси та умови

Територія України розташована в двох кліматичних зонах – помірних широт і субтропічну південного берегу Криму. Кліматична зона помірних широт включає всю рівнинну частку території України, Українські Карпати та Кримські гори, а субтропічна – південний берег Криму. В свою чергу кліматичні зони України поділяються на такі природні зони:

• зона мішаних лісів, яка розташована на півночі України і займає близько 20% її території. У межах зони знаходяться більшість районів Волинської, Рівненської, Житомирської і Чернігівської областей, частина районів Львівської, Хмельницької, Київської та Сумської областей. Клімат природної зони характеризується як помірно-континентальний, з теплим вологим літом і хмарною зимою. Такий клімат сприятливий для відпочинку і лікування людей, хворих на органи дихання, нервової системи, з порушенням обміну речовин і серцево-судинної системи та ін.;

• лісостепова зона, яка займає 34 % території країни і охоплює Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Черкаську, Полтавську, Харківську області, південну частину Львівської, Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більшу частину Сумської, північну частину Одеської і Кіровоградської, частково Івано-Франківську і Чернігівську області. Природні умови зони характеризуються своєрідним чергуванням лісових масивів із степовими ділянками. Клімат зони лісостепу характеризується як атлантикоконтинентальний, а клімат західної частини зони повністю співпадає з кліматом зони мішаних лісів. Такий клімат сприятливий для відпочинку і лікування людей із захворюваннями органів дихання, травлення, нервової системи, з порушенням обміну речовин і серцево-судинними хворобами;

• степова зона простягається від низов’їв Дунаю до південних відрогів Середньоруської височини з південного заходу на північний схід країни і з півдня омивається Чорним і Азовським морями. Степова зона охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Луганську області, південні частини Кіровоградської і Харківської областей, рівнинну частину АРК. Загальна площа зони становить 40 % території України. Температурний режим характеризується більшою континентальністю. Такі кліматичні умови сприятливі для використання всіх видів кліматолікування;

• Українські Карпати – мальовнича провінція Карпатської гірської країни. Площа гірської системи разом з Передкарпаттям і Закарпатською низовиною – 37 тис. квадратних кілометрів. Територія Українських Карпат – це найбільш лісиста територія країни. Кліматичні умови обумовлюють гірський рельєф. На її територію доходять континентальне та морське повітря помірних широт, інколи – арктичні повітряні маси;

• Кримський півострів глибоко врізається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Площа півострову становить 4,8 % площі країни. За рельєфом територія півострова поділяється на платформенно-рівнинну й складчасто-гірську. Основну частину півострова займають ландшафти з посушливим кліматом помірних широт і лише 23 % площі зайняті гірськостеповими, гірсько-лісостеповими та субтропічними південнобережними ландшафтами. В межах півострова виокремлюють чотири кліматичні зони: рівнинний степовий Крим, гірський Крим, південні схили Кримських гір, Південний берег Криму. Різноманітність кліматичних умов Кримського півострова дозволяє використовувати всі види кліматотерапії.

Бальнеологічні ресурси

Бальнеологічні ресурси включають в себе лікувальні властивості мінеральних вод, грязей і озокериту. Основний вид бальнеологічних ресурсів мінеральна вода, як природна вода, що має лікувальні властивості внаслідок підвищеного вмісту біологічно активних компонентів.

Важливою складовою бальнеологічних ресурсів є лікувальні грязі (полоїди), які застосовують у вигляді ванн і аплікацій. Вони поділяються на мули, сапропелі, торфи і сопкові грязі.

В санаторно-курортних закладах України найширше застосовують мулові органо-мінеральні сульфідні грязі солоних озер і лиманів АзовоЧорноморського регіону. У північній та західній Україні поширені торфові лікувальні грязі родовищ: Немирівське, Шкловське, Великолюбінське, Моршинське, Війтівецьке, Настасівське, Зарічанське, Березівське та ін.

У санаторно-профілактичних закладах Карпатського регіону застосовується озокерит (гірський віск). Більшість родовищ озокериту приурочені до Передкарпаття.

На основі використання мінеральних вод, лікувальних грязей і озокериту в Україні сформувалась мережа бальнеологічних, бальнеогрязьових, грязьових курортів світового значення.

Водні ресурси

Водні туристичні ресурси включають моря, озера, річки, водосховища, ставки, які придатні для занять водними видами відпочинку, туризму та спорту.

На Україну припадає 41,3 % довжини берегів Чорного моря, північна частина якого вважається найсприятливішою для рекреації. Середня температура води в літній період становить +20 – +24 ⁰С. Найкращі піщані пляжі властиві Північно-Західній та Західно-Кримській, а гравійні – ПівденноКримській береговим областям.

Переважна більшість туристів орієнтована на курорти Криму, Одеси, Скадовська, Бердянська.

В Україні налічується близько 20 тис. озер, які мають велике значення для організування туризму та відпочинку. Вони придатні для купання, рибалки, заняття водними видами спорту та пізнавальної діяльності. Географічно озера об’єднуються в такі групи: Шацькі, Слов’янські, Турійсько–Озерянські, Перекопські, Євпаторівські, Керченські та Придунайські.

Широко задіяними в туристичну діяльність є озера півночі України, зокрема Волині, Карпат. Окрім Шацьких озер у Волинській області велике значення для відпочинку мають озера Біле, Борового та Оріхового, Десняка, Красного, Нобеля та озера Києва.

Гірські озера Карпат мало придатні для купання, але несуть у собі естетичне забарвлення: Синевир, Ворожеська, Несамовите, Марічейка та багато іних.

Широкий спектр використання у туристичній сфері річок, які є невід’ємною складовою краєвиду і за певних сприятливих умов навіть невеликі струмки приваблюють туристів. В Україні налічується від 63 до 71 тис. річок загальною довжиною близько 204 тис. км.

Важливу туристичну роль виконують гірські річки Карпат, серед яких притоки Дністра, Пруту та Тиси. Окрім купання та рибалки ріки Черемош, Прут, Ріка, Тересва, Теребля, Уж, Стрий придатні для плавання на байдарках і каное.

Річки Криму (Салгир, Альма, Кача, Чорна) утворюють велику кількість водоспадів, каньйонів і тому вважаються важливими екскурсійними об’єктами.

Територія України багата на цікаві та атрактивні гідрологічні об’єкти (каньйоноподібні річкові долини, водоспади, карстові озера, витоки рік тощо). Більшість із них оголошено заказниками, пам’ятками природи, заповідними урочищами і всі вони виступають об’єктами пізнавальної рекреації для вітчизняних й іноземних туристів.

Туристичні ресурси природно-заповідного фонду.

До складу природно-заповідного фонду (ПЗФ) входять ділянки гео- та акваторії, окремі об’єкти, що мають природоохоронну, наукову, естетичну, туристичну цінність і виокремлені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу довкілля. Загальна чисельність ПЗФ становить близько 7 тис. об’єктів, серед яких пам’ятки природи – 3025; заказники – 2632; заповідні урочища – 753; парки пам’яток садово – паркового мистецтва – 538 та регіональні ландшафтні парки – 44 одиниці.

Найстарішим природним заповідником України (статус з 1921 р.) є «Асканія-Нова» ім. Ф.Е. Фальц-Фейна. До складу заповідника входить єдина в Європі ділянка цілинного тимчаково – ковилового степу, дендропарк, зоопарк, охоронна частина.

Найбільший за площею біосферний заповідник України – Чорноморський – знаходиться на Херсонщині та включає частину акваторії Чорного моря, цінну в орнітологічному відношенні (гніздові та перелітні птахи).

Біотичні природні ресурси

Туристичні біотичні ресурси – це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб та організування окремих видів туризму. Вони включають ліси, складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загально зоологічні заказники), фауну мисливських господарств.

Рекреаційні ліси як компонента природних туристичних ресурсів – незначна складова лісових екосистем, яка забезпечує потреби населення у лікуванні, відпочинку та туризмі. До власне рекреаційних лісів належать зелені зони міст та приміських територій (сквери, сади, парки, лісопарки, дендропарки), курортні ліси.

Зважаючи на доступність головне рекреаційне навантаження припадає на зелені зони міст та селищ міського типу: міські парки, сквери та сади. В Україні налічується 538 парків – пам’яток садово-паркового мистецтва, які задовольняють потреби у відпочинку людей і виконують важливу екологічну функцію. Серед найкращих парків – пам’яток садово-паркового мистецтва: Немирівський (Вінницька область), ім. Т.Г. Шевченка (м. Дніпропетровськ), Трощанський (Житомирська область), Партизанської слави (Івано-Франківська область), Згурівський (Київська область), Гостра могила (м. Луганськ), Стрийський, Високий замок, Шевченків гай (м. Львів), Кардамичевський (Одеська область), Хмельницький та Полтавський (Полтавська область), Гощанський (Рівненська область), Тростянецький (Сумська область), парки Південного берега Криму та ін.

Важливу пізнавальну роль у туризмі виконують заказники та пам’ятки природи, які є місцем зосередження унікальних представників флори і фауни, атрактивних ландшафтів, досить часто пов’язані з життям видатних людей та овіяні народними легендами. В Україні 292 заказники державного значення, серед яких до біотичних можна віднести: загальнозоологічні (19), ботанічні (87), лісові (30), орнітологічні (22).

Серед заказників і пам’яток природи найчисельнішими є ботанічні. Під охорону держави взято 3025 пам’яток природи, з них – 132 державного значення, зокрема ботанічних – 42, зоологічних – 5. Найбільше таких об’єктів у Тернопільській (251 та 3), Івано-Франківський (144; 1), Львівський (108), Волинський (102; 8), Вінницькій (97; 6) областях. Серед основних функцій ботанічних пам’яток природи є оздоровчі, ресурсозберігаючі та природоохоронні. Зокрема унікальні ботанічні об’єкти є основою для розвитку екскурсійної діяльності, пізнавального та наукового туризму.

В Україні функціонує 39 дендопарків загальною площею 1500 га, з них 20 – державного значення. Лідерами серед українських дендропарків є уманська Софіївка, Олександрія (м. Біла Церква), Тростянець (Чернігівська область), Оброшинський (Львівська область), Асканія-Нова, Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАН України тощо.

Значну роль у збереженні генофонду рідкісних видів тварин виконують зоопарки, акваріуми, океанарії, які є цікавими об’єктами відпочинкової та пізнавальної рекреації. В Україні функціонує 15 зоопарків, серед яких 7 державного значення: у Миколаєві, Одесі, Рівному, Харкові, Черкасах, Києві та Мені (Черкаська область).

Одним із видів туристичного ресурсу є заповідно-мисливські угіддя, значення яких у туризмі зростає в умовах розвитку мисливських і фіш-турів. Площа мисливських угідь становить 1,1 млн. га. Крім того, значні площі мисливських угідь є у віданні Українського товариства мисливців та рибалок, Товариства військових мисливців і рибалок та ін.

Таким чином, серед біотичних туристичних ресурсів найбільше навантаження припадає на зелені зони міст, дендропарки, ботанічні та зоологічні сади.

Рельєф

Рельєф України поділяється на гірський, передгірський, пересічний, височинний, погордований, рівнинний. Найбільший ступінь контрастності, пейзажної насиченості, екзотичності та унікальності мають гори. Українські Карпати і Кримські гори займають 6,8 % території країни.

Приблизно четверту частину території України займають височини, серед яких Подільська, Хотинська, Волинська, Придніпровська, Середньоросійська, Тарханкутська, Керченська, Поліська, Придніпровська, Причорноморська та Закарпатська.

В останні роки швидкими темпами зростає спелеотуризм у світі, і Україна може задовольнити найвимогливіших туристів. В країні виокремлюють 14 карстових областей загальною площею близько 206,5 км²: Західно-Поліська, Дніпровсько-Донецька, Причорноморсько-Азовська, Подільсько-Буковинська, Північно-східна, Східно-Подільська, Донбаська, Рівнино-Кримська, Криворізько-Кременчуцька, Прикарпатська, Карпатська.

Деякі з карстових порожнин (особливо соляний карст Донецької та Закарпатської областей) використовуються з лікувальними цілями (спелеотерапія). Соляні шахти та печери Артемівська, Соледара, Солотвино застосовуються для лікування бронхіальної астми та поряд з гіпсовими печерами Тернопілля і Буковини мають чудові перспективи стати базою у лікуванні психофізіологічних порушень.