Формальності

10.1. Безпека туристичної подорожі 10.2. Страхування в туризмі 10.3. Туристичні формальності

10.1. Безпека туристичної подорожі

Проектування туру і туристичних послуг повинно передбачати комплекс заходів для захисту здоров’я, життя і майна туриста на основі попереднього вивчення всіх можливих чинників ризику та їхніх джерел, дослідження імовірності вияву джерела на небезпечному для людини рівні, схильності людини до впливу джерел небезпеки.

Серед інших виокремлюють головні фактори небезпечності у туризмі: травмонебезпека, вплив довкілля, пожежонебезпека, біологічні впливи, психофізіологічні навантаження, небезпека випромінювань, хімічні впливи, природні фактори, особиста небезпека в умовах криміногенної ситуації, а також специфічні фактори ризику. Різні несприятливі фактори мають неоднакову інтенсивність дії та наслідки.

Небезпека травмування може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, складного рельєфу місцевості, гірських порід (каменепадів, сходів лавин), несприятливих ергономічних характеристик туристичного спорядження й інвентаря, що спричиняють травми, небезпечних атмосферних та інших природних явищ.

Вплив довкілля зумовлений коливаннями температури, вологістю та рухом повітряних мас, опадами в зоні обслуговування туристів, різними перепадами барометричного тиску і т.п.

Біологічні фактори (патогенні мікроорганізми і продукти їхньої життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруйні рослини, плазуни, комахи і тварини, що є переносниками інфекційних захворювань) викликають небезпеку здоров’ю туриста у вигляді опіків, алергічних та інших токсичних реакцій і хвороб.

Психофізіологічні фактори ризику пов’язані з фізичними та нервовопсихічними перенавантаженнями і вимагають старанного планування програми, графіка переміщення, проведення туристичних заходів, а також достатні тимчасові проміжки для забезпечення нормальної життєдіяльності людини.

Небезпечними випромінюваннями є підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання, які шкідливо впливають на стан і здоров’я людини.

Транспортні засоби є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки значна частина несприятливих подій відбувається на етапі перевезення туристів. Причини катастроф здебільшого мають технічний або природний характер. У прийнятих міжнародних конвенціях про повітряні, морські, автомобільні та залізничні перевезення правила безпеки займають центральне місце.

Специфічні фактори ризику в туризмі зумовлені можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення туристичного підприємства або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій і ситуацій, пов’язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів, технічним станом об’єктів матеріально-технічної бази, складним рельєфом місцевості, рівнем професійної підготовленості персоналу, підготовкою туристів до пересування за маршрутом певного виду і категорії складності, інформаційним забезпеченням і т.п.

У Законі України «Про туризм» (ст. 13) безпека в галузі туризму визначається як сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

Суб’єкти туристичної діяльності розробляють конкретні заходи із забезпечення безпеки туристів і екскурсантів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах, змаганнях, запобігання травматизму та нещасним випадкам і несуть відповідальність за їхнє виконання.

Згідно з міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.1. – 95) «Туристичноекскурсійне обслуговування» проектування туристичних послуг повинно включати розгляд можливих ризиків, які можуть мати негативні наслідки і спричинити шкоду здоров’ю туриста та його майну.