1.3. Класифікація видів туризму

Сучасний туризм характеризується великою кількістю зв’язків і відносин, що визначає необхідність класифікації його видів. З практичної точки зору підставою для класифікації видів туризму є його поділ на категорії, типи, види і форми. Тип туризму визначається національною належністю туристів. Згідно з рекомендаціями ВТО по відношенню до окремої країни виокремлюють такі види туризму:

• внутрішній – подорожі громадян у межах своєї країни;

• в’їзний – подорожі по окремій країні осіб, які постійно не проживають на її території;

• виїзний – подорожі громадян окремої країни в іншу країну.

У Законі України «Про туризм» подається інший поділ іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, що подорожують територією України; до другої – особи, які подорожують у межах своєї країни; і до третьої – громадяни України, які подорожують за кордоном.

Порядок в’їзду іноземних туристів в Україну, їхнього виїзду з України та транзитного проїзду через її територію здійснюється відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців» і Постанови КМУ від 29.12.1995 р. № 1074 «Про правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію».

Типи туризму в певному сполученні утворюють такі категорії туризму:

• туризм у межах країни (внутрішній і в’їзний туризм);

• міжнародний туризм (в’їзний і виїзний туризм);

• національний туризм (сукупність видів діяльності в сфері внутрішнього та виїзного туризму).

Типи туризму можуть розглядатися стосовно окремої країни і туристичного регіону (дестинації).

Класифікація туризму за видами охоплює суттєві ознаки, які характеризують його особливості, що забезпечує обґрунтованість сегментації ринку, планування діяльності туристичних підприємств, обліку і звітності в туристичній сфері.

За основною метою подорожі розрізняють такі види туризму:

• рекреаційний туризм, – який здійснюється з метою відпочинку, оздоровлення, відновлення фізичних, емоційних, психологічних сил. Він характеризується, як правило, тривалістю подорожі, проживанням в одному населеному пункті в готелі, невеликою кількістю екскурсій і різноманітною розважальною програмою;

• оздоровчий туризм – подорожі з оздоровчими та лікувальними цілями. Він має декілька різновидів у залежності від природних засобів дії на організм людини, а саме кліматолікування та ін. До цієї групи відносять і пляжний відпочинок;

• пізнавальний туризм, тобто поїздки з метою ознайомлення з природними, історичними, культурними пам’ятками, музеями, театрами, суспільним устроєм, життям і традиціями народів у країні перебування. Його особливістю є різноманітна екскурсійна програма, можливість формування культурних зв’язків і міжнародного співробітництва;

• діловий туризм – обслуговування клієнта під час виконання ним професійних обов’язків через участь у з’їздах, наукових конгресах і конференціях, семінарах і нарадах, ярмарках, виставках, салонах та ін.

До основних характеристик ділового туризму відносять високу динамічність, незалежність від сезонних коливань і значну доходність;

• релігійний туризм заснований на релігійних потребах людей різних конфесій через подорожі до святих місць, виконання релігійних процедур, місій, тощо;

• спортивний туризм в залежності від мети подорожі поділяється на активний і пасивний. Перший вид передбачає пересування людей для зайняття спортом; другий – відвідування спортивних змагань. Зарубіжні спеціалісти виокремлюють такий різновид спортивного туризму, як фан-туризм, тобто поїздки фанатів певної спортивної команди у місця спортивних змагань за її участю;

• етнічний туризм переслідує мету відвідування родичів і близьких та пов'язаний з виїздом у віддалені регіони чи інші країни;

• ностальгічний туризм – це подорожі з метою відвідування місць в області історичного проживання. Особливо великого значення ностальгічний туризм має для країн, частина населення яких проживає за кордоном;

• соціальний туризм здійснюється з метою участі в громадських заходах (мітинги, демонстрації, публічні виступи, марші тощо);

• транзитний туризм відповідно до рекомендацій ВТО охоплює категорію «інші цілі поїздок». При тому розрізняють два різновиди транзиту. Перший відноситься до авіапасажирів, які юридично не в’їжджають у країну, де міняють перевізника, але за традицією вважаються її відвідувачами. Другий відноситься до осіб, які подорожують через третю країну до місця призначення чи постійного проживання;

• екологічний туризм спрямований на ознайомлення з природними цінностями, екологічне виховання і освіту. Він включає відвідування екологічно чистих природних територій, не змінених або мінімально змінених діяльністю людини;

• сільський туризм – тимчасове переміщення туристів у сільську місцевість для ознайомлення з способом життя, культурою, традиціями, звичаями. Організування сільського туризму забезпечується створенням туристичних сіл на основі наявних сільських поселень з традиційною архітектурою і розташованих у мальовничих місцевостях; формуванням турів з проживанням і харчуванням туристів у сільській оселі; здаванням в оренду осель і кімнат у сільській місцевості;

• пригодницький туризм – це вид відпочинку, пов'язаний з відвідуванням екзотичних місць (вулканів, островів, водоспадів, місць катастроф і т.п.). Такий вид туризму пов'язаний з ризиком, фізичними навантаженнями;

• туризм з активними способами пересування здійснюється на добровільній основі. При тому склад групи, маршрут, спорядження, забезпечення продуктами харчування, спосіб пересування визначаються туристами самостійно. Основними формами такого туризму є походи, експедиції, туристичні конференції, туристично-спортивні змагання.

Сьогодні існують класифікації видів туризму за іншими ознаками. Так, в залежності від способу організування розрізняють плановий, самодіяльний і клубний туризм.

Плановий (організований) туризм – це подорожі, які розробляються і здійснюються туристичними організаціями. При тому туристи купують у них пакет чи окремі туристичні послуги. Самодіяльний туризм передбачає організування подорожей без участі туристичного підприємства.

Велике значення для туристичних підприємств має класифікація за тривалістю подорожі. Згідно з такою ознакою розрізняють декілька видів туризму, а саме коротко- і довготривалий. Експерти ВТО рекомендують таке розподілення тривалості подорожі: 1-3 дні; 4-7 днів; 8-28 днів; 29-31 день; 92365 днів.

За способом пересування і використовуваними транспортними засобами види туризму поділяють на:

• залізничний туризм, характерними особливостями якого є відносна комфортабельність і доступність за ціною;

• авіаційний туризм є пріоритетним для країн, віддалених від основних туристичних центрів. Авіаційні подорожі поділяються на групові з використанням частини місць у літаках пасажирських авіаліній і спецрейсів з повною орендою літака для туристичних перевезень;

• водний туризм поділяється на морський і річний. Його переваги полягають у тому, що туристи забезпечуються засобами розміщення, харчування, спорту і розваг на судні;

• автомобільний туризм займає провідне місце в загальному туристичному потоці. До характерних особливостей даного виду туризму відносять високу рухомість туристів, відвідування великої кількості місць, можливість вибору оптимального маршруту тощо;

• автобусний туризм – подорожі організованих груп туристів по розроблених маршрутах з використанням автобусів. Автобусні подорожі можуть бути туристично – екскурсійними, «вихідного дня» та ін.;

• велосипедний туризм розповсюджений у країнах з рівним рельєфом місцевості та обмежений поїздками, як правило, на вихідні дні та на невеликі відстані;

• туризм з використанням інших засобів пересування (повітряні кулі, дельтаплани, дирижаблі);

• пішохідний туризм, який найбільше розповсюджений у внутрішньому туризмі.

За територіальними ознаками виокремлюють різні види туризму, серед яких:

• приміський туризм, тобто виїзди за місто в період відпусток або на вихідні дні. Такі подорожі за тривалістю поділяються на маршрути вихідного дня, подорожі по околицях міста від 2 до 7 днів і поїздки на термін більше 7 днів;

• внутрішньорегіональний туризм – поїздки та подорожі в межах будьякого регіону (область, територіальна спільність комплексу областей, об’єднаних загальними культурно-історичними, природно-кліматичними, економічними чи іншими особливостями);

• внутрішньодержавний туризм – подорожі, обмежені державними кордонами для громадян з постійним місцем проживання;

• міжнародний туризм – поїздки з туристичною метою за межі країни постійного проживання.

За інтенсивністю туристичних потоків розрізняють туризм постійний і сезонний. Постійний туризм передбачає відносно рівномірне відвідування туристичних регіонів на протязі року. Сезонний туризм характеризується подорожами в певний час і поділяється на односезонний, який розповсюджений у регіонах, які відвідуються туристами в певний час року; двосезонний – з відвідуванням цілорічно.

За рекомендаціями ВТО в залежності від вікової категорії розрізняють:

• дитячий туризм – діти (до 14 років), які подорожують як зі своїми батьками, так і з групою однолітків;

• молодіжний – молоді люди (15-24 років), що подорожують як в

одиночку, так і в групі однолітків;

• осіб середнього віку – активні особи 25-44 років, які подорожують в основному сім’ями (з дітьми), та економічно активні особи середнього віку (45-

65 років), що подорожують в основному без дітей; осіб «третього» віку (65 років і старше).

За фінансовими джерелами розрізняють:

• комерційний туризм, спрямований на отримання туристичними підприємствами прибутку як основного джерела коштів для розвитку і розширення діяльності;

• соціальний туризм субсидується із джерел, які виокремлюють на соціальні потреби для створення умов для підтримання подорожей малозабезпеченої частини населення.

Крім перерахованих видів туризму відомі інші, які виникають завдяки активному розвитку практики туристичної діяльності. Наприклад, в останні роки на міжнародному ринку розвивається такий вид відпочинку, як таймшер (від англ. time – «час»; share – «пай», «акція», «часткова участь») – довгострокове сумісне володіння нерухомістю (кондомініум) з правом використання її для проживання та відпочинку на протязі чітко визначеного часового періоду. Важливим елементом таймшера є обмін тижнями відпочинку між власниками.

Форма туризму – це тип організування туристичної діяльності людини чи групи людей. Теорія і практика виокремлюють такі форми туризму:

• індивідуальна (до 5 осіб); групова (від 6 осіб); сімейна.

Індивідуальний туризм – це подорожі однієї чи декількох осіб і пов'язаний з обслуговуванням (як правило, за високими цінами), яке характеризується персональним підходом. Під груповим (колективним) туризмом розуміють спільні подорожі декількох осіб за єдиним маршрутом і однаковими для всіх умовами. Сімейний туризм – це подорожі батьків і дітей, які здійснюються за «сімейним планом».