8.5. Автотранспортні перевезення

Автотранспортні послуги, які використовуються в туристичному обслуговуванні, об’єднують три основні напрями:

• організування автобусних подорожей;

• організування подорожей на власному транспорті туристів;  прокат автомобілів.

Європейська конференція міністрів транспорту (1984 р.) виокремлює три види автобусних подорожей: поїздки на рейсових автобусах; поїздки на човникових автобусах; спеціальні чартерні рейси.

Використання рейсових автобусів передбачає попереднє резервування туристичним підприємством квитків на транспортні засоби, які курсують за встановленим розкладом. На практиці туристичні підприємства при організуванні групових турів рейсові автобуси використовуються рідко. Частіше автобусні тури організовуються з застосуванням власного або орендованого транспорту – спеціально призначених для обслуговування туристів автобусів. Вони класифікуються за рядом ознак:

• за кількістю місць: особливо малої (10-12 місць), малої (21-26 місць), середньої (32-34 місць), високої (40-45 місць) і особливо високої (50-80 місць) місткості;

• за кількістю поверхів: двоповерхові, півтора поверхові, одноповерхові (звичайні та низько поверхові);

• за категоріями і класами: однозіркові (транспортні), двозіркові (стандартні), тризіркові (туристичні), чотиризіркові (комфортні), п’ятизіркові (ексклюзивні).

Особливим попитом користуються автобусні човникові поїздки при організуванні туристичних потоків у вигляді ланцюга, коли автобус (чи декілька автобусів) здійснює рейси від місця збирання групи до місця призначення з постійним завантаженням. Такий підхід традиційно застосовується в літній період на популярних напрямах масового відпочинку.

Специфічним видом автотранспортних послуг, використовуваних для обслуговування туристів, є прокат автомобілів. Обов’язковою його умовою для іноземних туристів є наявність посвідчення водія міжнародного взірця. Інші умови стосуються віку водія та стажу водіння, у деяких країнах – наявність кредитної картки та ін.

Цікавими для певної категорії туристів ж також мотоциклетні, велосипедні, кінні та інші маршрути, де використовуються нетрадиційні засоби пересування.

Розділ 9. Екскурсійне обслуговування в туризмі

9.1. Сутність і класифікація екскурсій 9.2. Процес підготовки екскурсії 9.3. Організування екскурсійного обслуговування

9.1. Сутність і класифікація екскурсій

Екскурсійне обслуговування може реалізуватися як самостійний вид послуг та як складова туристичного продукту. Воно здійснюється екскурсоводом – професійно підготовленою особою, що виконує діяльність із ознайомлення екскурсантів (туристів) з об’єктами показу в країні (місці) тимчасового перебування.

Згідно з Міждержавними стандартами (ГОСТ 28681,1 – 95 і ГОСТ 28682. – 2. – 95) до туристичних послуг віднесено екскурсії, походи і подорожі. Екскурсії можуть надаватися як екскурсанту, так і туристу.

Екскурсія (від лат. excursion – «поїздка») – це цілеспрямований процес пізнання людиною навколишньої діяльності, побудований у природних умовах за попередньо обраними об’єктами, які слугують для розкриття певної теми.

Екскурсант – тимчасовий відвідувач, який менше 24 годин перебуває у країні або на об’єкті відвідування.

Екскурсійна діяльність – діяльність із організування подорожей, що не перевищують 24 годин, у супроводі фахівця-екскурсовода за заздалегідь складеними маршрутами з метою ознайомлення з пам’ятками історії, культури, природи, музеями, визначними місцями тощо. Екскурсії характеризуються наявністю певних ознак, до яких віднесено:

• чітко визначені тема, цілі та завдання, які обумовлюють вибір екскурсійних об’єктів;

• наявність екскурсійної групи (чи індивідуального екскурсанта) і кваліфікованого екскурсовода;

• цілеспрямований показ екскурсійних об’єктів у сполученні з розповіддю екскурсовода;

• обмежена тривалість;

• пересування заздалегідь визначеним маршрутом.

Для забезпечення відповідних умов для організування роботи екскурсоводів, їхньої спеціалізації, виокремлення суттєвих особливостей підготовки та проведення окремих екскурсій використовується їхня класифікація за рядом ознак.

За змістом розрізняють екскурсії оглядові та тематичні.

Оглядові екскурсії є багатоплановими, охоплюють декілька тем, будуються на показі різних за формою та змістом екскурсійних об’єктів (пам’яток історії та культури, будинків і споруд, об’єктів природи, місць визначних подій, промислових, сільськогосподарських підприємств, культурно-освітніх закладів та ін.). Події та об’єкти подаються узагальнено для відтворення історії міста, області, регіону чи країни в цілому. Побудовані такі екскурсії за тематико-хронологічним принципом.

Тематичні екскурсії розкривають одну тему. За тематикою прийнято виокремлювати такі групи екскурсій:

• історичні (історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні);

• військово-історичні (по пам’ятних місцях з показом військовоінженерних споруд, фортець, мостів і т.п.; по місцях, пов’язаних з подвигами народних героїв; по військово-історичних та меморіальних музеях);

• природознавчі (географічні, геологічні, гідроекологічні, ландшафтні, ботанічні, зоологічні, екскурсії до унікальних пам’яток природи та ін.);

• мистецтвознавчі (театральні, історико-музикальні, історико–музейні, в картинні галереї, музеї, майстерні художників і скульпторів, у виставкові зали, по місцях народних художніх промислів, по місцях життя та діяльності акторів і художників);

• літературні (літературно-біографічні по місцях, які зберігають пам'ять про життя і творчість письменників чи драматургів, історико-літературні, що знайомлять з певним історичним етапом розвитку літератури, літературнохудожні, по місцях, які описані у творах письменників);

• архітектурно-містобудівні (пов’язані з показом пам’ятків архітектури певного періоду, екскурсії, що знайомлять з планіровкою та забудовою міст та ін.);

• екологічні (екологія міста, екологія та людина, екологія, тваринний і рослинний світ, екологія повітряного і водного басейну тощо).

За складом екскурсантів виокремлюють екскурсії для дорослої аудиторії, дітей (школярів), місцевого населення, туристів, організованих груп, індивідуальних відвідувачів, іноземців. Поділ екскурсій за складом учасників заснований на диференціації підходів до обслуговування.

За місцем проведення розрізняють міські, позаміські, промислові та музейні екскурсії, подорожну інформацію на міжміських маршрутах.

Міські екскурсії передбачають показ міста чи окремої його частини і можуть бути присвячені докладному ознайомленню з одним із районів, з окремою вулицею чи площею (майданом). Міські екскурсії оглядові або тематичні. Серед них практикуються комплексні екскурсії.

Позаміські (заміські) екскурсії проводяться за межами міста тільки в початковому пункті маршруту, за шляхом просування, з екскурсією в кінцевому пункті маршруту.

Промислові (виробничі) екскурсії відбуваються на заводах, фабриках, морських і річкових портах, сільськогосподарських підприємствах, залізничних вокзалах, у вищих навчальних закладах, науково-дослідних організаціях, планетаріях, театрах, філармоніях та інших об’єктах.

Музейні екскурсії проводяться як у державних, так і відомчих музеях, картинних галереях, на художніх виставках, меморіалах тощо.

За способом пересування екскурсії бувають пішохідні, транспортні та комбіновані.

За формами проведення виокремлюють:

• звичайні екскурсії;

• екскурсії-масовки (одночасне пересування за маршрутом декількох автобусів з екскурсоводами, можуть включати масові театралізовані вистави, фольклорні свята);

• екскурсії-прогулянки сполучають елементи пізнання та відпочинку;

• екскурсії-виставки;

• екскурсії-навчання використовуються як форма організування навчального процесу при вивченні географії, біології, історії, геології та інших дисциплін.

Наведена класифікація має певний умовний характер, але полегшує процес підготовки конкретної екскурсії та розроблення методики її проведення.