3.4. Стандартизація в туризмі

Одним із способів державного регулювання туристичної діяльності та захисту прав споживачів туристичних послуг є стандартизація.

Стандартизація – це діяльність з установлення норм, правил і характеристик (вимог) з метою забезпечення безпеки продукції, робіт, послуг для навколишнього середовища, життя, здоров’я та майна громадян, якості продукції, робіт і послуг у відповідності до рівня розвитку науки, техніки і технології, єдності вимірювань і економії всіх видів ресурсів.

Метою стандартизації в сфері туризму є нормативне забезпечення підвищення якості та ефективності туристичного та експлуатаційного обслуговування і захист інтересів споживачів туристичних послуг.

Стандарт – це нормативний документ, розроблений за згодою більшості зацікавлених сторін, у якому встановлюються для загального застосування типові принципи, вимоги, правила, характеристики, методи, що стосуються різних видів діяльності та спрямовані на досягнення оптимального ступеня їхньої відповідності науково-технічним досягненням та упорядкування в певній області.

В Україні розроблено низку національних стандартів у галузі туризму, серед яких:

• ДСТУ 4268:2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги»;

• ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів»;

• ДСТУ 3862:99 «Ресторанне господарство. Терміни та визначення»;

• ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація»;

• ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення».

Крім зазначених національних в Україні діють міжнародні стандарти в галузі туризму в межах СНД і відповідно до «Положення про Міждержавну раду по стандартизації, метрології і сертифікації»:

• ГОСТ 2868.1.1-95 «Туристко-экскурсионное обслуживание. Проектирование туристских услуг»;

• ГОСТ 28681.2-95 «Туристские услуги. Общие требования»;

• ГОСТ 28681.3-95 «Туристско-экскурсионное обслуживание. Требования по обеспечению безопасности туристов и экскурсантов»;

• ГОСТ 28681.4-95 «Туристско-экскурсионное обслуживание.

Классификация гостиниц»;

• ГОСТ 30389-95 «Общественное питание. Классификация предприятий»;

• ГОСТ 30523-97 «Услуги общественного питания. Общие требования»;

• ГОСТ 30524-97 «Общественное питание. Требования к обслуживающему персоналу».

3.5. Ліцензування туристичної діяльності та сертифікація туристичних послуг

З метою створення рівних можливостей суб’єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг і забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туристичної діяльності.

Ліцензування – це процес видавання, переоформлення та анулювання ліцензій, видавання дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, видавання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Питання ліцензування туристичної діяльності регулюються Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» (2003 р.), Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (2000 р.) та Ліцензійними умовами провадження туроператорської та турагентської діяльності.

Суб’єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність.

Згідно Закону України «Про туризм» (ст.17) суб’єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова «туроператор» без отримання ним ліцензій на здійснення відповідної туристичної діяльності. Не може бути видана ліцензія на туристичну діяльність суб’єкту підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше й інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

Враховуючи вимоги Європейського союзу та Всесвітньої торговельної організації до українського законодавства, ухвалений Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» (від 17.11.2010 р.), яким передбачено скасування ліцензування діяльності туристичних агентств. Відповідно до закону суб’єкти господарювання, які раніше отримали ліцензії на діяльність туристичних агентств, можуть здійснювати діяльність як за ліцензіями, так і без них. Проте суб’єкт господарювання, який має намір займатися такою діяльністю, зобов’язаний бути внесеним в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, вести визначену статистичну звітність та керуватись вимогами Закону України «Про туризм» у своїй діяльності.

Ліцензування туристичної діяльності здійснює Державна служба туризму і курортів України. Для отримання ліцензії подаються документи згідно з Ліцензійними умовами провадження туроператорської діяльності.

Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцензування протягом десяти робочих днів і направляється ліцензіату. Якщо анулювання ліцензії пов’язане з порушенням ліцензійних вимог Закону України про ліцензування, то нову ліцензію суб’єкт господарювання зможе отримати не раніше ніж через рік.

Законом України про ліцензування встановлено, що прийняття рішення про анулювання відбувається з обов’язковим запрошенням ліцензіата або його представників. Рішення про анулювання ліцензії вступає в силу через десять днів з дати його прийняття. Ліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання ліцензії шляхом подання скарги в експертно-апеляційну раду.

Сертифікація – сукупність дій і процедур, проведених з метою підтвердження того, що продукт чи послуга відповідає певним стандартам або технічним умовам.

Підтвердження відповідності – документальне засвідчення відповідності продукції чи інших об’єктів, процесів виробництва, експлуатації, збереження, перевезення, реалізації та утилізації, виконання робіт і надання послуг вимогам технічних регламентів, положенням стандартів чи умовам договорів.

Сертифікація здійснюється у трьох формах:

• самосертифікація, яка проводиться самими підприємством – виробником продукції чи послуг;

• сертифікація, яка здійснюється споживачем;

• сертифікація, що виконується третьою стороною – спеціальною організацією, незалежною від продуцента і споживача.

В Україні відповідно до Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію (1993 р.) створено систему сертифікації продукції Укр СЕПРО, функціонування якої спрямовано на забезпечення належного рівня якості продукції. Управління системою сертифікації продукції здійснює Держстандарт України, який має мережу територіальних органів із сертифікації та випробувальні лабораторії.

В Україні розрізняють обов’язкову й добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами сертифікації, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик і подальший державний нагляд за сертифікованими виробами і послугами. Добровільна сертифікація може проводитися з ініціативи самих суб’єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, які не є обов’язковими.

Перелік туристичних послуг, що підлягають обов’язковій сертифікації стосовно безпеки для життя і здоров’я людей, захисту їхнього майна та охорони довкілля, порядок проведення сертифікації послуг у сфері туристичної діяльності визначаються КМУ відповідно до закону.

Готельні послуги та послуги харчування, які надаються суб’єктами туристичної індустрії, підлягають обов’язковій сертифікації на їхню відповідність вимогам нормативних документів та відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг та правила обов’язкової сертифікації послуг по харчуванню затверджені наказом Держкомстандарту України від 27.01.1999 р. № 37.

Згідно з Правилами обов’язкової сертифікації готельних послуг суб’єктами сертифікації є суб’єкти туристичної діяльності, які надають готельні послуги, об’єктами – відповідно готельні послуги та процес надання послуг.

Обов’язкову сертифікацію готельних послуг здійснюють органи сертифікації УкрСЕПРО.

Термін дії сертифіката відповідності залежить від встановленої заявнику схеми сертифікації та може складати 1 рік, 3 роки, 5 років. Не пізніше ніж за три місяця до закінчення терміну дії сертифіката заявник подає нову заявку для отримання сертифіката на наступний період.

Згідно з Правилами обов’язкової сертифікації послуг по харчуванню суб’єктами сертифікації є суб’єкти туристичної діяльності, які надають послуги харчування, об’єктами – відповідно послуги харчування, процес надання послуг, системи якості. Обов’язкову сертифікацію послуг здійснюють органи сертифікації послуг харчування, акредитовані в системі сертифікації УкрСЕПРО.

До послуг харчування, які підлягають обов’язковій сертифікації, віднесені послуги ресторанів, кафе, барів, їдалень та інших закладів харчування, які надають послуги туристам.