- •1.Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення.
- •3.Соціально-політична напруженість
- •7.Таксономія, номенклатура, ідентифікація небезпек
- •8.Квантування ( квантификация ) ризику і небезпек
- •9.Класифікація і характеристика небезпек
- •11.Ризик як кількісна характеристика небезпек
- •12.Системний аналіз у бжд
- •14.Характеристика небезпечних та шкідливих факторів
- •15.Стихійні лиха: причини, класифікація
- •16.Тектонічні стихійні лиха
- •17.Топологічні стихійні лиха
- •18.Метеорологічні стихійні лиха
- •19.Стихійні лиха, які найчастіше трапляються в Україні
- •20.Пожежі у природних екосистемах
- •21.Небезпечні фактори пожеж
- •22.Вражаючі фактори біологічної дії
- •24.Загальні характеристики пандемій, епідемій, масових отруєнь
- •25.Масові інфекційні захворювання т
- •27.Техногенні аварії та катастрофи
- •30.Аварії на транспорті
- •31.До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:
- •32.Причини гідродинамічних аварій та їх наслідки
- •33.Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •34.Зоною активного горіння
- •35.Небезпечні фактори пожеж і вибухів
- •36.Показники
- •37.За характером походження небезпеки бувають:
- •38. Класифікація небезпечних хімічних речовин
- •39.Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини
- •39.Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів
- •40.Дозиметричний та хімічний
- •42.Іонізуюче випромінювання
- •43.Вплив іонізуючого випромінювання на людину
- •45.Нормування радіаційної безпеки
- •46.Режими радіаційного захисту населення
- •47.Джерела радіації та одиниці її вимірювання.
- •49.Основи забезпечення пожежної безпеки
- •50.Відповідальність за порушення пожежної безпеки
- •51.Класифікація конфліктів та їх причини
- •52.Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення
- •53.Соціальні небезпеки: алкоголізм
- •54.Тероризм
- •55.Психофізіологічні фактори небезпек
- •56.Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини
- •57.У 1930 році радянський фізіолог м.А. Бернштейн в роботі
- •58.Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини
- •67. Концепція прийнятного ризику
- •6.1.1. Цілі та завдання системи управління
54.Тероризм
Тероризм– це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей.
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політ ичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил, проявів нерівноправності у міждержавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, а також як знаряддя здійснення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. До них належать:
• напад на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація – звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу);
• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);
• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);
• політичні вбивства (це один із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей ).
Зростання терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVII сесії, Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи щодо запобігання тероризму. У грудні 1972 року був створений Спеціальний Комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995 року Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби проти тероризму. Але складність, багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми.
Необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у стані заручника. Найважливіше для заручника – це залишитися живим, і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще – це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в сторону терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, у крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок – зняти косметику, прикраси (зокрема сережки).