
- •1.Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення.
- •3.Соціально-політична напруженість
- •7.Таксономія, номенклатура, ідентифікація небезпек
- •8.Квантування ( квантификация ) ризику і небезпек
- •9.Класифікація і характеристика небезпек
- •11.Ризик як кількісна характеристика небезпек
- •12.Системний аналіз у бжд
- •14.Характеристика небезпечних та шкідливих факторів
- •15.Стихійні лиха: причини, класифікація
- •16.Тектонічні стихійні лиха
- •17.Топологічні стихійні лиха
- •18.Метеорологічні стихійні лиха
- •19.Стихійні лиха, які найчастіше трапляються в Україні
- •20.Пожежі у природних екосистемах
- •21.Небезпечні фактори пожеж
- •22.Вражаючі фактори біологічної дії
- •24.Загальні характеристики пандемій, епідемій, масових отруєнь
- •25.Масові інфекційні захворювання т
- •27.Техногенні аварії та катастрофи
- •30.Аварії на транспорті
- •31.До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:
- •32.Причини гідродинамічних аварій та їх наслідки
- •33.Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •34.Зоною активного горіння
- •35.Небезпечні фактори пожеж і вибухів
- •36.Показники
- •37.За характером походження небезпеки бувають:
- •38. Класифікація небезпечних хімічних речовин
- •39.Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини
- •39.Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів
- •40.Дозиметричний та хімічний
- •42.Іонізуюче випромінювання
- •43.Вплив іонізуючого випромінювання на людину
- •45.Нормування радіаційної безпеки
- •46.Режими радіаційного захисту населення
- •47.Джерела радіації та одиниці її вимірювання.
- •49.Основи забезпечення пожежної безпеки
- •50.Відповідальність за порушення пожежної безпеки
- •51.Класифікація конфліктів та їх причини
- •52.Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення
- •53.Соціальні небезпеки: алкоголізм
- •54.Тероризм
- •55.Психофізіологічні фактори небезпек
- •56.Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини
- •57.У 1930 році радянський фізіолог м.А. Бернштейн в роботі
- •58.Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини
- •67. Концепція прийнятного ризику
- •6.1.1. Цілі та завдання системи управління
34.Зоною активного горіння
називається частина простору, в якому протікають процеси термічного розкладання або випаровування горючих речовин і матеріалів (твердих, рідких, газів, парів) в обсязі дифузійного факела полум'я. Горіння може бути полум'яним (гомогенним) і беспламенного (гетерогенним). При полум'яному горінні кордонами зони горіння є поверхня палаючого матеріалу і тонкий світний шар полум'я (зона реакції окислення), при беспламенного - розпечена поверхню палаючого речовини.
Прикладом беспламенного горіння може служити горіння коксу, деревного вугілля або тління, наприклад, повсті, торфу, бавовни і т. д.
Зона теплового впливу примикає до кордонів зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум'я, оточуючими огороджувальними конструкціями та горючими матеріалами. Передача теплоти в навколишнє середовище здійснюється: конвекцією, випромінюванням,теплопровідністю. Межі зони проходять там, де тепловий вплив призводить до помітної зміни стану матеріалів, конструкцій і створює неможливі умови для перебування людей без теплового захисту.
Зона задимлення - частина простору, що примикає до зони горіння, в якому неможливо перебування людей без захисту органів дихання і в якому утрудняються бойові дії підрозділів протипожежної служби через нестачу видимості.
35.Небезпечні фактори пожеж і вибухів
В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.
Переважна більшість таких об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях України, де сконцентровано хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-. аміако-проводів, експлуатуються газові, нафтові та вугільні родовища.
Горіння — це швидка хімічна реакція окислення горючої речовини киснем повітря або іншим окислювачем, під час якої виділяється тепло і світло. При повному згорянні вуглецю, що становить більшу частину палива, утворюється вуглекислий газ. Якщо кисню не вистачає, крім вуглекислого газу утворюватиметься окис вуглецю, який ще може горіти. Для горіння потрібно, щоб швидкість його забезпечувала перевищення кількості тепла, яке виділяється, над теплом, що розсівається в навколишньому просторі, і температура в зоні горіння була достатньою для підготовки горючої речовини до займання дедалі нових її частин. Для займання горючої рідини вона має мати таку температуру, щоб концентрація її парів у повітрі над її поверхнею була достатньою
Запалювання — це стійке загоряння горючої речовини (парів і газів над ними) від місцевого нагрівання. Запалювання може спричинитися дотиком полум'я або розпеченого предмета.
Спалах — швидке згоряння суміші парів горючої речовини з повітрям або киснем. Виникає він внаслідок зіткнення суміші з полум'ям, електричною іскрою або нагрітим предметом. Найменша температура, за якої пари утворюють з повітрям займисту суміш, називається температурою спалаху. За високої температури замість короткочасного спалаху може зайнятися горюча речовина.
Вибух — дуже швидке перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводжується виділенням великої кількості енергії та утворенням великої кількості газів, які своїм тиском можуть спричинити руйнування. Гарячі газоподібні продукти вибуху, стикаючись з повітрям, часто займаються, що може призвести і до пожежі. Найменшу і найбільшу концентрацію горючих парів, газів або пилу в повітрі, що утворюють вибухову суміш, називають відповідно нижньою і верхньою межами вибуховості. За більшої, ніж верхня межа вибуховості, концентрації парів вибух не виникне через нестачу кисню.