3.3.2. Мурування цегляних стін

Цегляну кладку виконує бригада у складі 4-х чоловік. За календарним планом кладку виконують п’ять днів. У процесі виконання кладки виконують монтаж перемичок. Кладку ведуть на розчині, яким вирівнюють постіль цегли і заповняють вертикальні шви, зв’язуючи окремі цеглини між собою.

Організація робочого місця і праці мулярів.

Робоче місце муляра є частиною загального фронту робіт ланки, в межах якої розташовані елементи конструкцій, матеріали й інструмент, та переміщуються робітники. Робоче місце складається з 3-х зон: робочої зони, зони матеріалів і допоміжної зони. У робочій зоні – смузі 0.6…0.7м завширшки, між кладкою і матеріалами працюють муляри. Зона, у якій розміщені матеріали, займає смугу 1.3…1.5м завширшки, а зона проходу робітників – допоміжна – 0.5…0.6м. Загальна ширина робочого місця муляра становить 2.4…2.8м. Розміщення матеріалів має сприяти ефективному виконанню операцій.

Розчин і стінові матеріали розкладають уздовж фронту робіт почергово. Якщо стіна з прорізами – цеглу і дрібні блоки розміщують навпроти простінків, а розчин – навпроти прорізів.

Продуктивність праці мулярів великою мірою залежить від висоти рівня кладки. Муляри досягають найвищої продуктивності при укладанні каменів на висоті 0.5…0.6м від рівня робочого місця на початку кладки, та із зростанням її висоти продуктивність знижується. Тому стіну, по висоті, поділяють на яруси. Висота ярусу кладки має дорівнювати 1.2м, якщо товщина стіни 2.5 цеглини, та 0.9м, якщо товщина стіни 3.0 цеглини.

Організація праці бригади мулярів полягає у визначені рівня спеціалізації окремих ланок, їхнього кваліфікаційного і чисельного складу. Робочі операції, що становлять процес кам’яної кладки, не рівноцінні за складністю. Викладати маяки, кріпити порядочки, встановлювати причалку, класти верстові ряди, облицьовувати стіни і контролювати їхню якість повинен муляр високої кваліфікації, а подавати розчин, камені ї класти забутку можуть менш кваліфіковані муляри.

Процес цегляної кладки можна організовувати потоково-розчленованим або потоково-конвеєрним методом.

Під час виконання цегляної кладки застосовують ручні інструменти. Основними ручними інструментами муляра є: комбінована кельма для нанесення, розрівнення і підрізки розчину; лопата для накладання і розстилання розчину; молоток кирка для рубки і обтісування каменю; розшивка для надання швам відповідної форми.

При виконанні кладочних операцій застосовують засоби вимірювання і контролю, а також засоби індивідуального і колективного захисту: рулетки і сталевий метр, нівеліри: оптичні і лазерні, рівень будівельний, рівень водяний, шнур-висок, контрольну рейку, шнур-причалку.

Структура кладочних операцій, способи і прийоми їх укладання.

Процес цегляної кладки складається з таких операцій: установлення і переустановлення порядовок і причалки, подавання і розкладання цегли і розчину, укладання цегли у верстові ряди і забутку, рубання і обтісування цегли, розшивання швів, контрольно-вимірювальні операції.

Установлення порядовок. Порядовки встановлюють під нівелір на всіх кутах, примиканнях і перетинах стін, а також через кожні 12м на їх прямих ділянках. На порядовки за допомогою нівеліра, гнучкого водяного рівня або спеціальних лазерних приладів виносять позначки низу віконних прорізів, перемичок, перекриттів і покриттів, сходових площадок та інших елементів, монтаж яких пов’язаний з кладкою стін і перегородок.

Натягування причалки. Причалку натягують між повзунками порядовок або причальними способами і переміщують за ходом кладки вгору, для чого пересувають повзунки або переставляють скоби. Під час кладки зовнішніх верстових рядів причалку натягують для кожного ряду, а внутрішніх – через кожні 2-3 ряди. Щоб причалка не провисала під неї, між порядочками, через кожні 4…5м укладають нарощені маякові цеглини, на кожну з них на ребро кладуть цеглини і затискують між ними причалку.

Подавання і розкладання цегли і розчину

Для кладки зовнішнього верстового елемента, для внутрішнього верстового ряду – на зовнішній, а для забутки – на одному із верстових рядів. Розкладання ведуть купками по дві цеглини паралельно граням конструкції або під кутом до них для ложкових рядів і перпендикулярно до осі – для поперечникових.

Розчин на стіну подають і розстилають грядками 2…2,5см завтовшки, 23…24см завширшки під поперечниковий ряд і 10…11см – під ложковий ряд, відступаючи від краю стіни на 1см для кладки під розшивку і на 2…3см – в пустошовку (під забутку розстилають розчин за її шириною). Грядку-постіль вирівнює муляр комбінованою кельмою під час кладки.

Способи укладання цегли залежать від положення цегли у ряду, її вологості, форми швів, пластичності розчину і пори року.

Кладку під розшивку з повним заповненням швів ведуть способом уприсик з підрізкою. Використовують розчин пластичної консистенції. Муляр відповідною гранню цегли, яку тримає під нахилом, згрібає з постілі частку розчину, достатню для створення вертикального шва, і притискує її і цеглину до цеглини, що укладена на лицьову поверхню стіни, підрізається кельмою.

Способом упритиск з повним заповненням вертикальних і горизонтальних швів кладуть верстові ряди суцільних стін, які несуть значні навантаження. Муляр кельмою підбирає з постілі частку розчину й одночасно притискує її і чергову цеглину до тієї, що вкладена раніше, і в ту саму мить рухом вгору витягує кельму з утвореного вертикального поперечного шва. Розчин, що виступив за лицьову поверхню кладки підбирають і шов за необхідністю розшивають.

Цеглу в забутку кладуть способом упівприсик. При цьому муляр укладає на розчин одночасно по дві цеглини і майже плиском згрібає з відстані 6…8см від цегли, що що укладена раніше, незначну його кількості – достатню для створення неповного вертикального шва, і потім осаджує їх, стежачи за тим, щоб поверхні укладених цеглин були на одному рівні з верстовими рядами.

Рубання і обтісування цегли

Для перев’язування швів потрібна неповномірна цегла. Готують їх під час роботи: спочатку муляр вістром молотка-кирочки або ребром комбінованої кельми робить насічки на двох протилежних гранях цеглини. Потім різким ударом молотка-кирочки чи кельми відколює намічену частину.

Розшивання швів обумовлюється проектом. Виконують ритмічно через кожні 3…4 ряди кладки до зчіплення розчину. починають її з вертикальних швів після протирання лицьової поверхні.

Контрольно вимірювальні операції під час зведення конструкції систематично контролюють прямолінійність і вертикальність поверхонь, прорізів і кутів кладки, горизонтальність рядів, правильність перев’язування і товщину швів.

Вертикальність поверхонь, кутів і прорізів контролюють виском не рідше двох разів на кожний метр висоти кладки. Відхилення від вертикальності поверхонь і кутів не повинно перевищувати 10мм на один поверх і 30мм на усю будівлю. Відхилення рядів кладки від горизонталі допускається не більше ніж 20мм на 10м довжини стіни.

Горизонтальність рядів кладки і відповідальність їх позначок проектним контролюються нівеліром кілька разів по ходу кладки стін кожного поверху. Крім того, не рідше двох разів на один метр висоти положення рядів кладки перевіряють рівнем-правилом.