Подсемейство мимозовые — Mimosoideae

Представители этого подсемейства распространены в тропиках и субтропиках, саваннах и саванновых лесах, т.е. в сравнительно сухих районах. Один из многочисленных родов —акация (Acacia) насчитывает 700 — 800 видов, причем половина из них произрастает в Австралии, где они используются в виде национальной эмбле­мы страны . У австралийских акаций листья обычно редуцированы до филлодий. Африканские и американские акации, в отличие от австралийских, имеют колючки, образовавшиеся из прилистников. В полостях колючек часто поселяются муравьи (мирмекофилия). В России акации в диком виде не встречаются.

Формула цветков: *Ca_l4,Co₄A_G₁.

Достаточно крупный род мимоза (Mimosa), среди которого осо­бенно известна мимоза стыдливая (М. pudica) — *Ca₍4)Co4A₄G₁. Ее листья обладают способностью реагировать на прикосновение, после которого черешки вместе со сложенными листочками опускаются вдоль стебля. Через 15 — 20 мин возбуждение проходит, и листья занимают прежнее положение. В основе этих сейсмонастических движений лежит мгновенное изменение тургора (0,08 с) в клетках оснований черешков листьев. В более слабой степени сейсмонастии наблюдаются и у других мимозовых и родственных им мотылько­вых. С настояшей мимозой часто путают акацию беловатую (A. dealbala), которая разводится на Кавказе и поступает ранней весной в продажу под неправильным названием «мимоза».

205. Опишите семейство мареновые.

Семейство мареновые — Rubiaceae

Мареновые — одно из крупнейших семейств цветковых, пятое по числу видов среди покрытосеменных. В нем насчитывается почти 500 родов и около ! 1 000 видов! Распространены они в тро­пиках и субтропиках, а отдельные представители этого семейства достигают Арктики и Антарктики.

Жизненные формы разнообразны — деревья, кустарники, полукустарники, травы. Мареновые встречаются в различных местообитаниях: во влажных низинных и горных тропических лесах, по берегам рек, опушкам, заболоченным лесам и даже болотам (рис. 8.48). Их можно встретить и в областях с резко выраженным сухим климатом: в пустынях, полупустынях, са­ваннах и степях.

221. Назовите виды рода полынь,охарактеризуйте их видовые морфологические особенности.

Полин гіркий — Агtemisia absinthium (рис. 13.97, а) являє со­бою багаторічну трав'янисту кореневищну, сріблясто-сіру рослину заввишки 50—100 см, опушену простими Т-видними й залозистими волосками. Вона має стебла, що закінчуються суцвіттям, і короткі стебла — лише з листками. Прикореневі листки на довгих череш­ках в обрисі яйцевидні, двояко- або троякоперисторозсічені, з кін­цевими ланцетними частками. У стеблових листків по мірі підняття по стеблу черешки вкорочуються, а розчленування листкової пластинки зменшується. Тому верхівкові листки сидячі й ланцетні. Корзинки маленькі (2,5—3,5 мм у діаметрі), пониклі, з квітколо­жем, вкритим вузькими плівчастими приквітками, лише з трубча­стими двостатевими квітками, зібраними у волотевидні суцвіття. Сім'янки не мають чубчика. Рослині притаманні сильний запах і гіркий смак.

Полин гіркий поширений майже скрізь у степовій, лісостеповій і лісній зонах Європи (крім північних районів), зустрічається в За-хідному Сибіру, Киргизстані й на Тянь-Шані.

Трава рослини застосовується для покращення апетиту, стиму-і ляції секреторної діяльності шлунково-кишкового тракту, при за-? хворюваннях печінки й жовчного міхура, для лікування ран, екзем,,^: опіків тощо.

Полин звичайний — Агtemisia vulgaris (рис. 13.97, б) — це бач гаторічна трав'яниста рослина з багатоголовим кореневищем, від; якого відходять придаткові циліндричні, бурі корені. Стебел? декілька, ребристих, часто червонуватих, заввишки 150—200 см," опушених у верхній частині. Листки чергові, перисторозсічені:>! нижні — черешкові, стеблові — сидячі, верхні — з цільною пла-| стинкою. Всі листки зверху темно-зелені, знизу — сріблясто-сірі, опушені. Кошики сіруваті, овальні, по одному або декілька на коті ротких квітконосах і коротких квітконосних гілочках, містяться в, пазухах лінійно-ланцетних листків. Всі квітки в суцвітті трубчасті;; червонувато-бурі. Сім'янки не мають чубчика. ,|

Полин звичайний поширений майже скрізь, крім районів! Крайньої Півночі й Середньої Азії. Він росте в лісній і лісостеповій' зонах у розріджених лісах, на узліссях, галявинах, луках, по гір! ських схилах, біля полів і житла.

Галенові препарати полину звичайного заспокійливо діють ні нервову систему, збуджують апетит, регулюють функціональн*' діяльність травного тракту, нормалізують менструальний цикл, діють глистогінно.

Полин таврійський — Агtemisia taurica являє собою напівкуі з вертикальним здерев'янілим кореневищем і численними прямим" стеблами заввишки 20—60 см, з черешковими, в обрисі овально; довгастими двояко- або троякоперисторозсіченими листками. Кошики дрібні, зібрані в пониклі волоті, лише з трубчастими квітками. Вся рослина густо опушена білими або сірувато-войлочним; волосками. Сім'янки не мають чубчика. Рослина відзначаєтьс приємним запахом.

Полин таврійський поширений переважно в степовому Криму( на Північному Кавказі, в прикаспійських степах.

Його суцвіття підсилюють серцеві скорочення і діурез, підвй-і щують артеріальний тиск і знижують венозний, стимулюють цент£ ральну нервову систему. Крім того, вони мають гл'истогінну ді(Й і ефективні при шкірних захворюваннях. Рослина отруйна, том^ застосовувати її треба обережно. ^

Полин австрійський — Агtemisia austriaca — це багаторічні рослина заввишки 20—50 см, білувата від густого опушення шовковистими волосками. її стебла тонкі, у верхній частині гіллястілежачі або косо ростуть уверх, знизу здерев'янілі, іноді з червоно-бурою пігментацією. Листки чергові, двояко- або троякоперистороз-дільні, іноді розсічені на вузькі, майже нитковидні сегменти; ниж­чі — черешкові, останні — сидячі з часточками біля основи; на верхівці — трироздільні. Квітки жовті або червонувато-жовті, лише трубчасті, в півкулястих або яйцевидних кошиках діаметром до 1,5 мм, зібрані у волоті. Сім'янки не мають чубчика.

Рослина поширена в Україні майже скрізь, крім Карпат і По­лісся.

Застосовується трава для поліпшення апетиту і травлення, при водянці, малярії, гельмінтозах, захворюваннях печінки, подагрі.

Полин цитварний — Агtemisia сіnа являє собою напівкущ заввишки 50 см з товстим кореневищем і своєрідним запахом, що нагадує запах камфори. Його листки опушені, сіро-зелені: нижні — двоякоперисторозсічені і мають вузькі частки, черешкові; середні — сидячі, перисторозсічені; верхні — ланцетні. Перед цвітінням на рослині залишаються лише верхні листки. Кошики дрібні, зібрані в рідкі волоски, з трьома — шістьма трубчастими, жовтими або червоними дуже маленькими квітками, схованими в листочки обгортки. Сім'янки не мають чубчика.

Природні зарості полину цитварного дуже обмежені. Він росте лише на півдні Казахстану в районі Чимкента. В листочках об­гортки і суцвіттях міститься ефірна олія. Основною діючою речови­ною є сесквітерпеновий лактон сантонін.

Кошики полину цитварного застосовуються як засіб, що вига­няє круглих глистів, особливо аскарид і гостриків. Настій кошиків має антисептичні, протизапальні та болетамувальні властивості. Його використовують для натирання при м'язовому і суглобовому ревматизмі, невралгіях і люмбаго.