3. Невідкладна допомога при нападі ба легкого ступеня важкості.

Дошпитальний етап:

1.При легкому ступені - відволікаючі процедури (розстебнути одяг, доступ свіжого повітря), інгаляція 100% кисню, амброксол (лазолван) 2.5-5.0 мл усередину, інгаляція селективних бета-2-агоністів короткої дії (сальбутамол, вентолін) через мілкодисперсний інгалятор 2.5-5.0 мг, при недостатньому ефекті – беродуал або комбівент у дозі 0,5 мл (10 кап.) дітям до 6 років, 1 мл (20 кап.) – дітям старше 6 років.

2.При приступі середньої тяжкості - інгаляція 100% кисню, амброксол (лазолван) 2.5-5.0 мл усередину, інгаляція мілкодисперсних аерозолей бета-2-агоністов через інгалятор (або спейсер), при відсутності ефекту - беродуал або комбівент у дозі 0,5 мл (10 кап.) дітям до 6 років, 1 мл (20 кап.) – дітям старше 6 років або 2,4% еуфілліна 1-3 мг/кг внутрівенно, преднізолон 1-3 мг/кг внутрівенно.

3.При важкому приступі - інгаляція 100% кисню, інгаляція комбінованих холінолітіков, при відсутності ефекту - інгаляційні глікокортікостероїди. Лазолван 0.5-2.0 мл внутрім’язово або внутрівенно повільно, внутрівенно 0.9% розчин натрію хлориду 5-10 мл/кг/година.

4.Госпіталізація в пульмонологічне відділення, при важкому плині - до ВIТ.

• Інгаляційний β₂-агоніст швидкої дії, бажано через небулайзер, одна доза кожні 20 хвилин протягом 1 години.

• Інгаляція кисню до досягнення SatO₂ > 90% (у маленьких дітей – 95%). • При відсутності негайної відповіді, або якщо пацієнт нещодавно приймав пероральні ГКС, або за наявності тяжкого приступу – системні ГКС.

• При загостренні седативна терапія протипоказана.

3. Невідкладна допомога при нападі ба середнього ступеня важкості.

4. Невідкладна допомога при нападі ба (важкий ступінь важкості).

3. Невідкладна допомога при серцевій недостатності.

Серцева недостатність - охоронний режим, оксигенотерапія, корглікон у сполученні з панангіном і кокарбоксилазою, підвищеними дозами аскорбінової кислоти і гідрохлориду пиридоксину.

1.Напівсидяче положення з піднятим головним кінцем.

2.Респіраторна терапія: при наявності вираженої задишки i акроцианоза - інгаляція 100% кисню в кількості 10-12 л/хв; при різко вираженій задишці і ціанозі, відсутності або патологічних типах подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% метацина 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, введення кетамiну в дозі 5 мг/кг внутрівенно - провести iнтубацiю трахеї і перевести хворого на ШВЛ.

3.Термінова госпіталізація до ВIТ.

3. Невідкладна допомога при задишково-ціанотичному нападі.

• Оксигенотерапія

• п/показана оксигенотерапія дітям з ВАП (стимулює закриття);

• Наркотичні анальгетики: (які не пригнічують дихальні центри): промедол (0,01 мл/кг; амп 1мл-2%);

• β-блокатори:

• знижують активність симпатичної нс;

• зменшують викид крові з ПШ напряму в аорту (зменшують силу скорочення серцевого м'язу);

• знижують потребу в кисні гіпертрофованого ПШ;

• зменшують ЧСС: анаприлін, обзидан – 0,5мг/кг м.т.

• Для зменшення ацидозу: натрію бікарбонат (під контролем рН крові) – 4мл/кг м.т.

• ІТ: Покази:

• синя вада – це згущення крові: гіпоксія на периферії, поліцитемія. ІТ необхідна для покращення реологічних властивостей крові.

• Зменшення концентрації недоокислених продуктів в крові (зменшуємо ацидоз, який запускає подальший процес розвитку задишково-ціанотичного нападу).

• Категорично заборонені 2 групи препаратів:

• Серцеві глікозиди:

• Збільшують фракцію викиду

• Збільшують силу викиду

• Збільшують потребу міокарду в кисні

• Діуретики:

• Виводять рідину

• Сприяють тромбо-емболічним ускладненням

• Підвищують концентрацію недоокислених продуктів (ацидоз).