14. Перспективи розвитку початкової математичної освіти.

Одним із соціальних замовлень щодо математичної підготовки, які виписані в освітній галузі «Математика» Державного стандарту початкової загальної освіти, є не стільки оволодіння ЗУНами, скільки розвиток мисленнєвих процесів або математичного мислення з певними характеристиками. Традиційна система навчання математики орієнтує на передачу знань, тоді як спрямованість на розвиток та оновлення навчального процесу початкової школи передбачає формування творчої особистості молодшого школяра.

Модернізація розуміється як процес змін та вдосконалень навчального процесу на всіх його ступенях, які відповідають сучасним вимогам математичної освіти. Модернізація передбачає зміни відповідно до освітніх перспектив математичної освіти.

У сучасних процесах модернізації початкової математичної освіти слід виділити такі підходи: Теоретико-методологічний – підхід, при якому розроблені теоретичні основи розвитку математичного мислення. Організація навчального процесу за цим підходом гарантує засвоєння математичних знань учнями початкових класів як культурного досвіду людства. Інтуїтивно-практичний – підхід, відповідно до якого математична освіта будується на емпіричному досвіді та з опорою на досвід попередників. Він зорієнтований на засвоєння учнями сукупності математичних понять, законів і переслідує практичну мету: навчити виконувати математичні операції, розв’язувати математичні задачі, будувати геометричні фігури, доводити теореми тощо. Когнітивний – підхід, який передбачає моделювання дидактичних ситуацій, в яких оптимізується розумова діяльність вихованців, розвиток процесів мислення та інтелектуальних операцій. Кінцева мета – формування математичного мислення з новими інтегративними характеристиками. Інформаційно-логічний – підхід, у якому мислення та формування функцій навчання розглядається з позицій інформатики, тобто як форми та методи роботи з навчальною інформацією, у тому числі і математичною. Вивчення її особливостей з позицій кодування, переробки, зберігання, декодування. Сюди відносимо і роботу з ПК, особливості навчального діалогу „суб’єкт навчання – комп’ютер”.

Упровадження у практику початкової школи Державного стандарту початкової загальної освіти по-новому ставить питання навчання математики молодших школярів, а саме: формування математичного мислення молодших школярів та формування особистості, здатної до математичної діяльності.

Перспективи: використання цільового проектування для розвитку математичного мислення, інтерактивних технологій для становлення комунікативних характеристик, ігрових технологій для формування досвіду продуктивної діяльності, технології складання нестандартних задач для організації навчально-творчої роботи учнів початкових класів, інформаційних технологій для комп’ютерного варіанту формування основ інформаційної культури молодших школярів., розробка нових програм, підручників з використанням найкращих інноваційних технологій з математики.

15. Поч..Матем.Освіта за кордоном

За кордоном, у школах розвинених країн, значне місце в програмах з математики відводиться теорії ймовірностей і статистиці. У програмах шкіл Японії розділ «Статистика» є основним вже в 1-му класі початкової школи. Елементи теорії ймовірностей на строгій математичній основі вводяться в старших класах шкіл Бельгії та Франції.  Геометрія як самостійний навчальний предмет в багатьох школах не вивчається, окремі її питання включені в курс арифметики, алгебри і початків математичного аналізу. 

В США математика в початковій школі викладається в елементарних та консолідованих школах. В початкових класах широко застосовується комплексне і супутнє навчання, коли навчальна робота концентрується навколо якогось проекту (відголоски прагматичної педагогіки Д.Дьюї) і учні набувають навички лічби в ході його виконання. Навчання арифметиці визначено в предметній програмі елементарної школи США. В молодшій середній школі поглиблюється диференціація навчання. Тут вже учні можуть вибирати вивчення алгебри серед інших елективних курсів.

У Німеччині в 1 та 2 класах починає викладатися математика вчителем, який веде і решту предметів. У вчителя немає строго визначеного учбового плану, який вказує, що і як слід викладати, і він діє на свій розсуд. Для розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини поряд з класною роботою існують форми індивідуального, парного і групового навчання. Результати навчання починають оцінювати в балах лише на третьому році навчання. 

Предмету «арифметика» у початковій школі Франції немає, тут вивчають «рахунок». Елементи теорії тут зведені до мінімуму, а все зводиться до того, щоб учень оволодів технікою виконання чотирьох арифметичних дій. Учні отримують завдання для самостійної роботи з арифметики, але виконують їх вони в класі, в навчальний час і в присутності вчителя. На цю роботу виділяється щоденно одна година, що входить в розклад занять.

В Англії п'ятирічні діти вступають в школи для малюків. Тут їх протягом двох років вчать усному рахунку (крім інших предметів). Стабільного учбового плану в школах для малюків не існує, а в навчальні заняття широко включаються елементи гри. Заняття з арифметики теж проходять у формі гри. За допомогою гри в кубики діти отримують уявлення про довжину і ширину. Для ознайомлення з мірами ваги і часу використовується гра в «магазин». Учні роблять іграшкові гроші, підписують цінники на товари. При навчанні дітей рахунку вчитель поділяє клас на три групи: на групу здібних учнів, менш здібних і тих, хто не вміє рахувати. З кожною групою учитель займається окремо. В початковій школі арифметика входить в учбовий план. В ньому арифметика займає від 14,3% і більше.

Арифметиці в Японії належить друге місце за питомою вагою в учбовому плані початкової школи.