Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Країни Сходу.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.98 Mб
Скачать

Економіка

Сучасна економіка монархій Аравійського півострова формувалась за рахунок видобудку і продажу нафти. В 60-70-х роках XX ст. у світі стався нафтовий бум. Різко зросли прибутки нафтовидобувних держав. Арабські монархії одержали фінансову базу, яка дала їм можливість провести соціально-економічні реформи. Промислову експлуатацію нафтових родовищ започаткували західні компанії. Правлячі династії одержували від них високу ренту, достатню для задоволення потреб верхівки суспільства. Їх країни й далі могли залишатися бідними й відсталими. Монархи-реформатори вирішили інакше. Держава взяла нафтовий бізнес у свої руки. Західні монополії послідовно витіснялись з провідних позицій в економіці. Створився сильний державний сектор, який контролював видобуток, переробку, транспортування, . продаж нафти і нафтопродуктів. Організувались відповідні державні компанії. В Кувейті ці завдання виконує Кувейтська нафтова корпорація, в Саудівський Аравії - державна компанія Петромін, в ОАЕ - державна компанія АДНОК тощо. Економічна модернізація здійснювалась переважно шляхом залучення іноземної робочої сили.

Правлячі монархи одним із головних напрямків економічної діяльності держави вважали створення умов для розвитку ринкових відносин. Були розроблені програми фінансової допомоги і пільг для національної буржуазії. Вона формується, як правило, з представників родоплемінної верхівки і членів королівських сімей. До підприємницької діяльності залучається також частина службовціві робітників, які відкривають свою справу на зароблені гроші. Поступово поряд із державним сектором починає функціонувати змішаний і приватний. Є перші приклади приватизації державної власності. В Саудівській Аравії денаціоналізовано промисловий конгломерат САБІК, авіакомпанію «Саудія». Підготовча робота з проведення приватизації розпочалась у Кувейті.

241

Правителі, представники ділових кіл цієї групи країн усвідомлюють, що запаси нафти і газу з часом вичерпаються. Тому важливим завданням є подолання великої залежності економіки і, відповідно, благополуччя підданих від нафтового бізнесу. Найбільш послідовно ця робота проводилась у Кувейті. В 1976 р. тут був створений Фонд майбутніх поколінь, в якому почали накопичуватись кошти для їх використання в «постнафтові часи» шляхом відрахувань 10% державних прибутків. В деякі періоди внески до фонду сягали навіть 25-28%. Робилися великі інвестиції в розвідку і видобуток нафти в Омані, Марокко, Туреччині, Пакистані, Індонезії, Судані, Конго-Заїрі, Танзанії, Анголі, Еквадорі та інших країнах. Налагоджені широкомасштабні банківські операції. Купуються акції провідних транснаціональних корпорацій в різних галузях, наприклад, шведської компанії «Вольво», компанії «Фольксваген ду Бразіл» та ін. Придбаний навіть острів Кіава біля побережжя Південної Еароліни (США), де створено елітний туристський комплекс.

ОАЕ перетворились у найбільший у регіоні центр реекспорт-ної торгівлі, звідки різноманітні товари направляються в Іран, Індію, Пакистан, країни Східної Африки. Вигідне географічне положення стимулювало розвиток морських портів і вільних економічних зон. Тут знаходиться найбільший у світі сухий док для складного ремонту морських суден. Функціонує шість міжнародних аеропортів. Бахрейн є важливим фінансовим центром Близького і Середнього Сходу. На його території знаходиться стільки ж банків, скільки в усіх інших арабських країнах, разом узятих. Прибуток від цієї діяльності складає 20% ВНП.