«Біла революція* - серія реформ зверху

У 1963 р. в Ірані з ініціативи шахського уряду був проведений референдум про реформи. За його результатами спочатку здійснювалось шість законопроектів, надалі їх кількість збільшилась до 19. Уряд Ірану розпочав аграрну реформу, націоналізував ліси і водні ресурси, передав у приватну власність значну кількість державних підприємств. Були прийняті закони про участь робітників у прибутках підприємств, про надання виборчих прав жінкам, про світські суди, про ліквідацію неграмотності та ін. Ці закони і конкретні заходи щодо їх виконання, які здійснювались згори, дістали назву «біла революція», або «революція шаха і народу».

В комплексі реформ найважливішою була аграрна, яка проводилась 10 років. Вона створювала умови для подолання відсталості сільського господарства і швидкого формування там ринкових відносин. Встановлювався земельний максимум в 500 га для тих господарств, де застосовувалася сучасна техніка і наймана праця. Для всіх інших землевласників, залежно від району і місцевих умов, максимум становив від 20 до 100 га. Надлишки землі продавалися в розстрочку селянам-орендаторам. Розмір щорічних платежів дорівнював орендній платі за землю. Крім того» реформа передбачала створення селянських кооперативів типу акціонерних товариств і приватизацію державних підприємств для її фінансування. При здійснені реформи урядовцям .доводилося переборювати опір селянства, яке не було готове до радикальних змін у своєму становищі.. Близько 40% селян не зуміли пристосуватися до капіталістичних методів господарювання, продали свою землю і переселилися в міста в пошуках роботи.

У 90-х роках в Ірані прискореними темпами здійснювалась модернізація промисловості, її фінансовою основою стало зростання доходів держави від експорту нафти. За деякими даними, вони становили 20 млрд. доларів на рік. Розпочалася масова індустріалізація. Були створені нові сучасні галузі промисловості: нафтохімічна, газова, машинобудівна, автомобільна та ін. Щорічно обсяг промислового виробництва збільшувався на 10-15%. Стимулювалося створення і зміцнення приватного сектора в економіці. Робітники залучалися до одержання частини прибутків своїх підприємств за рахунок продажу акцій (у приватному секторі -49% від загальної кількості, у державному - 99%).

В іранське суспільство проникли атрибути західного способу життя.-У .містах відкривалися кінотеатри,'відеотеки, бари, ресторани, нічні клуби. Молодь почала носити відкритий одяг. Відкидалися традиційні авторитети, почався підрив ісламських цінностей.

181

Об'єктивно реформи мали прогресивний, характер і давали Ірану можливість перебороти відсталість і перетворитися в розвинену сучасну країну. Проте значні верстви населений були незадоволені швидкими темпами перетворень; які зруйнували традиційний спосіб життя мільйонів людей і примусили їх пристосуватися до незвичних нових умов. Розпочалася критика дій шахського уряду, у відповідь шах заборонив діяльність партій і громадських організацій. Однією з головних помилок Мохамме-да Реза-шаха Пехлеві було те, що він не прагнув знайти підтримку в суспільстві і створити собі надійну соціальну опору. Він міг би залучити на свій бік шиїтське духівництво або його частину, надавши йому певні переваги і скориставшись його авторитетом. Проте шах вважав, що необхідні реформи можна провести силовими методами. Була створена політична поліція САВАК, яка розпочала масові репресії проти незадоволених. їх жертвами стало близько 400 тис. чол.   '

. •• •           , ' і •' і -,•   ,•',.",• .. •; , ' Ісламська революція

У 1978 р. в Ірані склався могутній автишахський рух, очолюваний шиїтським духівництвом. Йото метою оголошувалась ліквідація безбожного прозахідного шахського режиму і створення теократичної держави за канонами ісламу. Керівником руху був аятолла Рухолла Мусаві Хомейні. Опорою стали дрібнобуржуазні верстви - ремісники і торгівці. Його підтримали також студенти та інтелігенція, які виступали під шаріатськими лозунгами проти впливу Заходу зазбереження самобутності країни.

12 лютого 1979 р. ісламська революція скинулашахський режимі У країні був проведений референдум з питання «За монархію чи за ісламську республіку?». На підставі його результатів 1 квітня 1979 р.'була проголошеиа Ісламська Республіка Іран. У груднЬ1979 р. набрала чинності конституція. Аятолла Хомейні проголошувався керівником Ірану, що направляє і координує діяльність законодавчих, виконавчих і судових органів. Вищий офіційний пост після керівника Ірану - президент. Він обирається строком 'на 4 роки. Законодавча влада належить парламенту - меджлісу в складі 270 депутатів. Існує спеціаль-нийорган - Спостережна рада з 12 шиїтських богосжнмв-прав-ників, половина з яких обирається меджлісом з числа його депутатів, а інша половина призначається керівником'їрану. Рада здійснює зв'язок Сміж парламентом 1 керівником Ірану і стежить, щоб закони відаювідали нормам ісламу і конституції.

Внутрішня політика шиїтського духівництва спрямовувалась на ісламізацію всіх сторін життя суспільства! економіки, політики, культури, побуту. Було проведено кілька чисток у державних установах, страчено понад 700 прибічників шаха з числа

182

військової та цивільної еліти. Жорстокі фізичні покарання застосовувались до порушників норм ісламської моралі. Заборонялись продаж і вживання алкогольних напоїв і наркотиків, показ західних фільмів, слухання західної музики, навіть класичної. Жінки повинні були дотримуватись норм шаріату в, одязі.

Внутрішня ізовнішня політика Ісламської Республіки Ірая

Одразу після перемоги революції релігійно-політичне керівництво країни оголосило про заходи на користь нижчих верств населення («знедолених»). Встановлювався державний контроль над видобутком і продажем нафти, які раніше знаходились у руках Міжнародного консорціуму. Проводилась націоналізація газової та енергетичної галузей, підприємств важкої індустрії, приватних банків і страхових компаній. Підвищувалась мінімальна зарплата робітникам із 217 до 567 ріалів (з 2,9 до 7,4 дол.) у день. Відбиралися землі у власників, щоскомпрометували себе співробітництвом з шахським режимом, і передавались селянам. Усього було перерозподілено 1млн. га землі, з них 650 тис. га одержали сім'ї активних учасників ісламської революції.

Ісламізація економіки на практиці привела до її дезорганізації. Це досить швидко зрозуміли ісламські керівники держави. З 1983 р. вони стали орієнтуватися на приватний капітал, одночасно підтримуючи державний і змішаний сектор. Багато націоналізованих підприємств знову було продано приватним власникам.

У зовнішній політиці релігійні лідери Ірану ставили за мету звільнення країни від усіх форм залежності від імперіалізму і захист національних інтересів. Ці завдання вирішувались під лозунгом: «Не Захід, не Схід, а іслам». Головними ворогами були названі наддержави: «великий сатана» - СІЛА і «малий сатана» - СРСР. Іран вийшов із військового блоку СЕНТО і вступив у рух неприєднання. Надзвичайно велика увага приділялась ідеї експорту ісламської революції. Аятолла Хомейні неодноразово виступав по радіо і телебаченню із закликами до народів мусульманських країн скинути своїх правителів і встановити режим, подібний до іранського. У 1987 р. він написав політичний заповіт, в якому, зокрема, сказано: «У цей період, коли'мусульманський світ пригноблюється США і СРСР, їх прибічниками, вкрай необхідно їх викрити, протистояти їм, вселяти відразу до їх мети... Ісламська революція вкоротила руки експлуататорам, це була воля Аллаха - звільнити країну від тих, хто намагається тримати її в темноті, безправності, байдужості молодого покоління Шляхом введення шкідливої культури і звичок». Прокляття були накладеш на короля Йорданії Хусейна, короля Марокко Хасана II, президента Єгипту' 'X. Мубарака, всю королівську

183

династію Саудівської Аравії і короля Фахда особисто. Ворогами ісламу окремо названі СІЛА, Ізраїль, Ірак. Така політика на практиці привела до конфронтації з усім світом. Іран опинився в міжнародній ізоляції і зазнав величезних економічних збитків через втрату важливих ринків продажу нафти.

У 1980-1988 роках основною подією в житті Ірану стала війна з Іраком, її причинами були невирішені територіальні проблеми, ідеологічні і політичні взаємні претензії, які обидві держави намагалися розв'язати збройним шляхом. Війна не принесла перемоги жодній із сторін, але буквально розорила Іран і Ірак. За оцінками експертів, загальна сума матеріальних збитків Ірану становить 300 млрд. дол., причому особливо постраждали нафтовидобувні райони. Щорічно на війну витрачалося 14 млрд. дол., а загальна сума тільки прямих воєнних витрат перевищила 100 млрд. дол. Надзвичайно .зросла зовнішня заборгованість і

скоротились валютні резерви.

За час перебування ісламського духівництва при владі економічна ситуація в країні різко погіршилась, валовий національний продукт скоротився на 11%. Життєвий рівень населення, за неофіційними даними, знизився вдвоє (доход на душу населення

становить 1 500 дол.).

Після смерті аятолли Хомейні (1989) релігійно-політичне

керівництво Ірану змушене пристосовувати норми ісламу до сучасного життя. Ісламський режим почав поступовий відхід від жорстких ідеологічних догм, виступив за поліпшення відносин з рядом держав, за відновлення свого становища в міжнародній торгівлі нафтою і у світовій економіці.