Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Країни Сходу.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.98 Mб
Скачать

Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни

Напередодні Другої світової війни великі держави відводили Ірану важливе місце у своїх геополітичних планах. Фашистська Німеччина розглядала його як плацдарм для експансії на Близькому і Середньому Сході, Радянський Союз і Англія прагнули цьому запобігти. В серпні 1941 р. СРСР, спираючись на статтю 6 радянсько-іранського договору 1921 р., ввів свої війська в Північний Іран. Одночасно Англія окупувала іранський південь. Реза-шах Пехяеві відрікся від престолу і виїхав з країни. Його син Мохаммед Реза-шах Пехлеві підписав угоду з СРСР і Великобританією, за якою великі держави могли використовувати територію Ірануї-у своїх цілях. Англія скористалась нею для захисту нафтопромислів Південного Ірану та Іраку. По транс-іранській залізниці був налагоджений транзит військових вантажів з портів Перської затоки в СРСР.

Іран фактично жеретворйвся в протекторат Радянського Союзу й Англії, які иратеули закріпити свої'здобутки і готували відповідну опору. СВСР у;своїй зоні окупації спровокував антиурядовий рух азербайджанці» ікурдів.Англія підтримала сепаратистські арабські організації, які виступали за відділення від Ірану істворення незалежної держави Хузіетан» ''Після виведення радянських війську 1946 р. центральййй уряд придушив ці виступи силою зброї.

Вкінці 40-х - на початку 50-х рр. розгорнулось суперництво Англії і США за контроль над іранською нафтою і ринком. Їх безцеремонне втручання у внутрішні справи країни викликало

179

обурення патріотично настроєних верств населення, які вважали, що лише захист національних інтересів і опора на власні сили виведе Іран із затяжної економічної та політичної кризи. Був створений Національний фронт, який очолив відомий юрист Мохаммед Моссадик. У 1951 р. меджліс прийняв закон про націоналізацію нафтопромислів і ліквідацію Англо-іранської нафтової компанії. М. Моссадик очолив уряд і почав проводити закон у життя. Обурені Англія і США об'єднали свої зусилля і подали на Іран скаргу в Гаазький міжнародний суд. Англія також добилася обговорення дій Ірану в Раді Безпеки ООЙ. Обидві міжнародні організації визнали правомірність рішення меджлісу. Тоді Англія з метою тиску йа шаха і його оточення розірвала з Іраном дипломатичні відносини.

Патріотичні сили Ірану здобули перемогу, захищаючи економічну незалежність країни. Проте прихильники тісного співробітництва з Заходом, сильної авторитарної влади на чолі з шахом були незадоволені успіхами Національного фронту, зростанням особистої популярності М. Моссадика. Їх опорою стала армія. В 1953 р. в Ірані стався державний переворот, який здійснили військові. Керівник перевороту генерал Захеді сформував уряд. Почалися переговори з Англією і СІЛА з питання про нафту, в ході яких сторони пішли на взаємні поступки. Створювався Міжнародний консорціум для управління нафтовим господарством Ірану (1954) з восьми західних компаній, яким на 25 років надавалось право видобутку і переробки нафти. Іран отримував 50% від прибутків консорціуму. Провідну роль у ньому продовжувала відігравати Англо-іранська компанія, якій належало 40% акцій. Концесії на розробку нафтових родовищ отримали американські, італійські, канадські компанії. Консорціум, збагачуючи західні держави, відіграв позитивну роль в індустріалізації Ірану, залучивши в його економіку інвестиції багатьох країн.

У 50-х роках Іран почав проводити політику «відкритих дверей» для іноземного капіталу, не завжди враховуючи інтереси національної буржуазії. У країні діяло близько 1 000 іноземних фірм. Національна промисловість розвивалась під контролем держави за рахунок закордонних позик і кредитів. На внутрішньому ринку панувало засилля іноземних товарів, імпорт у п'ять разів перевищував експорт. Помітно погіршилось становище народних мас. На початку 60-х рр. національний доход на душу населення становив 130 доларів, що було втричі менше, ніж у сусідній, теж небагатій Туреччині. Назрівали соціальні потрясіння. Щоб їм запобігти, необхідно було здійснити радикальні економічні перетворення. Це добре розуміла правляча верхівка і Мохаммед Реза-шах.

180