- •1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії
- •Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній і сфер впливу
- •Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період
- •2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії
- •Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
- •Військові путчі 30-х років XX ст. Встановлення мілітаристського режиму
- •Зовнішня політика
- •3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
- •«Рух 4 травня» 1919 р.
- •Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і кпк
- •Національна революція 1925-1927 рр.
- •«Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
- •Перша громадянська війна (1927-1937)
- •4. Монголія Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.
- •«Некашталістичний розвиток» Монголії
- •5. Французький індокитай
- •6. РВрма
- •7. Індонезія
- •Індія — британська колонія
- •Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам
- •Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр. Перша кампанія громадянської непокори
- •Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки
- •9. Афганістан Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії
- •Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна
- •Афганістан у 30-х роках XX ст.
- •Іран на початку новітніх часів
- •Боротьба за владу
- •11. Туреччина Крах Османської імперії
- •Націонадьно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду
- •Реформи 20-30-х років XX ст.
- •12. Арабські країни Арабський світ у міжвоєнний період
- •Створення Саудівської Аравії
- •Палестина
- •13. Країни тропічної і південної африки
- •14. Нащонально-визвольний рух і крах колоніалізму
- •Вибір моделей розвитку
- •Міжнародні організації
- •15.Японія Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
- •Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво»
- •Суспільно-полцтйчйв життя
- •Зовнішня політика
- •16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни
- •Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр
- •Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.
- •«•Культурна революція» (1966-1976)
- •«Політика реформ і зовнішньої відкритості»
- •Зовнішня політика кнр
- •17. Сянган (гонконг). Аоминь. Тайвань Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район кнр
- •Повернення Аоминя під суверенітет Китаю
- •Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках
- •18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії
- •Ліберальні реформи 90-х років XX ст.
- •19. Корейська народно-демократична республіка. Республіка корея Поділ Кореї на дві держави
- •Корейська війна та її наслідки
- •Розвиток кндр «соціалістичним шляхом»
- •Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог
- •20. Сінгапур Суспільно-політичний лад
- •21. В'єтнам, лаос, камбоджа Війна Опору в Індокитаї (1946-1954). Женевські угоди
- •В'єтнамо-американська війна
- •Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі
- •Камбоджа
- •22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність
- •«Бірманський соціалізм»
- •Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму
- •23. Індонезія Національно-визвольний рух. Проголошення республіки
- •Режим особистої влади президента Сукарно
- •Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-х — 90-х рр. XX ст.
- •Криза кінця 90-х років. Початок демократизації
- •24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія
- •«Курс Неру» (1950-1964)
- •Індія в 90-х роках XX ст.
- •29. Пакистан Виникнення і розбудова держави
- •26. Афганістан
- •Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
- •Режим Народно- демократичної партії Афганістану
- •Режим моджахедів
- •Рух «Талібав». Режим талібів
- •Казахстан
- •Узбекистан
- •, Таджикистан
- •Туркменістан
- •Зовнішня політика центральноазіатських держав
- •Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни
- •«Біла революція* - серія реформ зверху
- •28. Туреччина Туреччина після Другої світової війни
- •Політика урядів а. Мендереса
- •Військові перевороти 60-80-х років XX ст.
- •Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
- •Виникнення і розбудова держави
- •Держава і суспільство
- •Соціально-економічний розвиток
- •Зовнішня політика
- •31. Арабські країни: основні тенденції розвитку
- •Суспільно-політичні1 орієнтири
- •Економічні перетворення
- •Міжарабські відносини
- •Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1940)
- •Алгло-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956)
- •Створення Організації визволеная Палестини
- •Арабо-ізраїльські війви 1967, 1973, 1982 рр.
- •Палестинська проблема на сучасному етапі
- •33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
- •Правління г.А. Насера (1954-1970)
- •Правління а. Садата (1970-1981)
- •Правління X. Мубарака (з 1981 р.)
- •Завершення боротьби сирійського народу за незалежність
- •Політична нестабільність кінця 40-50-х років. Об'єднання Сирії з Єгиптом
- •Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
- •Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
- •Прихід пасв до влади. Соціально-економічш і політичні
- •Встановлення тоталітарного режиму с. Хусейна, його політика
- •Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст.
- •Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил
- •Завоювання незалежності. Монархічний режим
- •Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр.
- •Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
- •38. Монархії аравійського півострова Державний лад. Ісламське суспільство
- •Економіка
- •Соціальна політика
- •39. Країни тропічної і південної африки
- •Політичні процеси
- •Економічний розвиток
- •Етнічні відносини
- •Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки
- •40. Україна і країни азії та африки Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки
- •Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами
- •Факти і цифри
- •Словник термінів
- •Джерела та література Публікації документів і матеріалів
- •Підручники, посібники
- •Довідники. Словники
- •Періодичні видання
- •Загальні прані
- •Монголія. Корея
- •Держави Південно-Східної Азії
- •Держави Середнього Сходу
- •Держави Тропічної і Південної Африки
- •Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)
Зовнішня політика
З 1931 р. японські правлячі кола почали реалізацію своїх експансіоністських планів, захопивши Маньчжурію. Вона потрібна була японським монополіям як джерело сировини (залізна руда, кам'яне вугілля, кольорові метали, ліс) і як плацдарм для подальшої агресії проти Китаю, СРСР, Монголії. В 1933 р. Японія вийшла з Ліги націй. В 1934 р. вона відкрито повторила ту програму загарбань, яка була викладена в меморандумі Тана-ка і відмовилась від виконання рішень Вашингтонської конференції. В 1937 р. почались воєнні дії Японії проти Китаю. Надалі вона захопила Індонезію, Індокитай, Малайю, Бірму, Таїланд, Філліпіни. Народи поневолених країн зі зброєю в руках піднялися проти яронськогр окупаційного режиму. Це стало однією з причин поразки Японії в Другій світовій війні.
3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
Китай був напівколонією великих держав. Особливі права і привілеї тут мали Англія, Франція, Росія, Японія, Німеччина. Велику активність щодо проникнення в Китай виявляли США. Імперіалістичні держави розділили Китай на сфери впливу. Для їх торгівлі було відкрито 100 портів. Імпортні товари звільнялись від внутрішніх мит, а ввізні мита не могли перевищувати 5%. Держави мали право трим&ти в Китаї свої війська, флот, поліцію, органи розвідки. 254 тис. іноземців на території Китаю користувались правом екстериторіальності - підлягали лише консульській юрисдикції і були непідсудні китайським законам.
22
Іноземні монополії панували в економіці країни. На початок новітнього часу в Китаї діяло 6,5 тис. іноземних фірм. В 1918 р. загальна сума іноземних капіталовкладень оцінювалась в 1 млрд. 691 млн. дол., у тому числі прямі інвестиції - 1 млрд. 92,8 млн. дол.; заборгованість китайського уряду становила 575,4 млн. дол.
В роки Першої світової війни зміцнилися позиції національної буржуазії. Кількість китайських підприємств збільшилася в 2,5 рази, а чисельність робітників на них -у 2 рази. Капітал китайських Сунь Ятсен компаній зріс у 1,5 рази. Досить швидко розвивались такі
галузі національного виробництва, як харчова, паперова, шовкомотальна. Національна буржуазія була незадоволена економічним і політичним засиллям великих держав у Китаї.
Після падіння монархії (1912) Китай перестав існувати як централізована держава. В ньому склалося два уряди. Північний, або центральний, уряд знаходився в Пекіні. В провінції Гуан-дун Сунь Ятсен створив південний уряд Китаю. Його столицею було місто Гуанчжоу. Ні північний, ні південний уряд не контролювали ситуацію на своїй території. Реальна влада належала мілітаристським угрупованням. Генерали-мілітаристи, використовуючи підтримку імперіалістичних держав, встановлювали свою диктатуру в провінціях і групах провінцій. Вони запроваджували податки, внутрішні митні збори, випускали гроші тощо. Військові не підкорялись центральному уряду в Пекіні або підкоряли його собі, вели постійні міжусобні війни. Мілітаризм різко погіршував ситуацію в країні, доводив населення до повного зубожіння.
На антиімперіалістичну боротьбу готові були піднятися широкі верстви китайського народу. Їх інтереси об'єктивно виражала Національна партія - Гоміндан, створена Сунь Ятсеном. В 1917-1919 рр. Сунь Ятсен написав працю «Програма будівництва країни», що складалась із трьох книг - «Соціальне будівництво (Перші кроки народовладдя)», «Духовне будівництво (Вчення Суиь Веня)», «Матеріальне будівництво (Промисловий
23
план)». Він підбив підсумки розвитку Китаю після революції 1911-1913 рр. і сформулював головні завдання, які стояли перед китайським суспільством. У політичній сфері Сунь Ятсен констатував відсутність демократичних традицій і силу традицій деспотизму, що призвело до хаосу і всевладдя генералітету. Тому він пропонував ввести період політичної опіки Гоміндану над народом, під час лівого необхідно виховувати маси і формувати передумови для справжнього народовладдя. В економічній галузі він доводив необхідність модернізації з урахуванням світового досвіду і китайських реалій. Провідну і регулюючу роль в економічних процесах, на його думку, мала відігравати держава. Соціальну систему майбутнього Китаю Сунь Ятсен назвав «державним соціалізмом», не конкретизуючи змісту цього терміну, а лише зазначивши, що він має захищати інтереси народу. Фактично, Сіі?нь Ятсен виступав за побудову буржуазно-демократичної республіки.