Узбекистан

20 червня 1990 р. Верховна Рада Узбецької РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 31 серпня 1991 р. вищий законодавчий орган республіки заявив про її державну незалежність і створення суверенної держави - Республіки Узбекистан. Референдуму грудні 1991 р. підтвердив це рішення. Формування нової політичної системи відбувалось в обстановці боротьби за владу кількох кланових угруповань (джизаксько-го, наманганського, самаркандського, ташкентського) і опозиційних об'єднань. На президентських виборах 29 грудня 1991 р. перемогу здобув представник самаркандського клану І. Кари-мов. В 1992 р. набрала чинності конституція Республіки Узбекистан. Законодавчу владу здійснює однопалатний Олій Мажліс із 250 депутатів, яїсйй обирається на 5 років. Президент Одночасно є і главоюдержави, і главою кабінету міністрів.

Провідною партйю стала Народно-демократична Ііартія Узбекистану, яка виникла на базі комуністйчнбї і керується «принципово новою ідеологією іполітикою »і ЇГояЬлює президент І. Каримов. У перші роки незалежності розгорнули діяльність такі політичні партії та об'^нання.'як «Ватан тар-ракієті»'( «Прогрес батьківщини»), «Адолат» («Справедливість»), «Міллій Тикланіїп» («Національне Відродження»), «Халк бир-личи» («Народна єдність») та ін. Товариство «Бирлик» («Єдність») виступало за економічну незалежність від Росії, створення спільної тюркської держави Туран, повернення до

167

арабської писемності, створення конфедерації мусульманських держав Центральної Азії. Від нього відділилась ліворадикальна Організація «Ерк» («Воля»). Взаємовідносини влади з опозицією розвивались за крилатою фразою президента І. Каримова: «В нашій державі може бути або демократія, або порядок». Опозиційні партії переслідувались. Деякі з них заборонені, інші перейшли на пропрезидентські позиції. Демократичні свободи обмежені, існує цензура.

Визнавались цінності ісламу на державному рівні. Президент під час інаугурації склав присягу на Корані. Він сам і його найближче оточення здійснили хадж у Мекку. Проте були припинені спроби духівництва втручатись у політичні процеси, поставлені під контроль впливові .мусульманські діячі. Зокрема, був усунутий з посади глава Духовного управління мусульман Узбекистану муфтій Мухаммед-Содик Мухаммед-Юсеф (1993), який живе в еміграції в Саудівській Аравії.

Режим дав рішучу відсіч бажаючим рекомендувати Узбекистану ліберальну модель розвитку західного зразка. Активно пропагуються національні пріоритети і ціннрсті. «Узбекистан, що дав людству Улугбека, Навої і Біруні, поширював світло цивілізації тоді, коли європейці ходили в шкурах, повинен зайняти одне з провідних місць у світі», - заявив президент І. Каримов. Символом нації оголошений «великий предок», завойовник Ти-мур (Тамерлан). Йому споруджений кінний монумент на місці пам'ятника К. Марксу в Ташкенті. Про діяльність Тимура розповідають музей і фільм. Цитати з його «Уложень» мають засвоюватися політиками, наприклад, ідея про те, що той, хто заволодів думками людей, панує над світом. З ініціативи президента | І. Каримова був реабілітований мафіозний діяч радянських часів А. Адилов, Політична амністія була надана й радянському керівникові У збезюистануЩ. Ращидову. Його іменем тепер названа колишня площа В. ,Деніна в Ташкенті, йому зведений пам'ятник у Джизаку. Склався режим особистої влади президента І. Каримова. На референдумі 1995 р. термін його повноважень продовжений без ви0орів^до 2000 р. Незважаючи на авторитарні методи управління, І. Каримов нагороджений американською медаллю «За визначну ^оль у встановленні співробітництва і за прагнення до свободи»,               ,

Після територіального розмежування 1924 р. по всьому периметру кордонів Узбекистану в сусідніх республіках запищи" лись великі узбецькі общини, що проживали компактно. Вони активно втручаються в сучасні процеси в центральноазіатських державах, у т.ч. і дестабілізаційні. Таджицькі узбеки сприяли перемозі на президентських виборах у пій країні Р. Набієва (1991>» а потім допомагали ходжентсько-кулябському угрупованню

168

(1992). Бійці таджицького Народного фронту - етнічні узбеки -готувались до штурму Душанбе в узбецькому м. Термез. Узбецька авіація бомбардувала села Кафарнихону, Рамитської ущелини, Каратегину, Гірського Бадахшану в Таджикистані. 600 тис. узбеків проживає в Ошській області Киргизстану, що становить 15% населення цієї держави. Тут відбувалися криваві сутички між узбеками і киргизами на етнічному і соціальному ґрунті. Ряд угруповань киргизьких узбеків неодноразово висували вимоги про приєднання до Узбекистану.

На І9$8 р. в Узбекистані проживало 71,4% узбеків, 8,3% росіян, 4,7°/о таджиків, 4,1% казахів, 2,4% татар, 2,1% каракалпаків, а також українці, киргизи, корейці, туркмени, турки та інші народи. Стосовно некорінних народів проводилась політика зниження їх суспільного статусу в «м'якому варіанті» (витіснення з керівних посад, відсутність перспектив у кар'єрі, нерівні умови отримання освіти і роботи, обмеження зв'язків з історичною батьківщиною, побутові конфлікти). З 1992 р, розпочався процес еміграції національних меншин. Євреї і греки масово виїхали в Ізраїль і Грецію, ЗД   Західну Європу. Росіяни, українці, татари та інші неузбеки переселяються переважно в Росію. Узбекистан втратив велику кількість висококваліфікованих робітників і спеціалістів.

У радянські часи економіка Узбекистану залежала від дотацій із союзного бюджету і була прив'язана до господарства Росії та ЩШИ.Х республік. Негативні наслідки від розриву економічних зв^зків були меншими, ніж в інших регіонах колишнього СРСУ. 'Спад виробництва тривав до кінця 1995 р.» потім почалася поступова стабілізація і піднесення. Цього вдалося досягти шляхом розширення сільськогосподарського сектора, зростання видобутку нафти і газу, переорієнтації експорту на зовнішні ринки. На даний період в Узбекистані виявлено понад 2 700 родовищ 100 видів корисних копалин. Його загальний мінерально-сировинний потенщал оцінений зарубіжними експертами в 3,3 трлн. дод.^а видобутком природного газу він займає третє місце в СЇЩІ^^^рд,. куб. мн&^^^^

требі в 38-40 млрд. куЙ, м.) і,вхрдить у десятку найбільших газо-видобувних країн світу ^^бекистан має понад 160 нафтових родовищ. Запаси вугілля,в.і2 мл^Д< т зосереджені на Ангренському і Шаргунському родовиі^,ах«^ Зарівнем загального виробництва золота, в т.ч. і ка^еищо^і^^^уУ^^                місце у світі, за запасами - четв(8ртс|, відкрито ,38 покладів цього дорогоцінного металу. Країна, цостаяаеіна експорт уранові руди, за обсягом продажу урану поступається лише Австралії та Канаді. Значними є запаси руд міді, ц^б^етву, свинцю, цинку, вольфраму, літію тощо. Їх видобуток здійснюється відкритим способом, що

169

забезпечує високу рентабельність робіт. Ще одним джерелом валютних надходжень є експорт бавовни, за виробництвом якої Узбекистан перебуває на четвертому місці у світі.

Метою господарських реформ оголошене створення ринкової соціальне орієнтованої економіки. Вони проводяться на основі 5 принципів, сформульованих президентом І. Каримовим. Це деідеологізація економіки; пріоритет економіки над політикою; провідна роль держави як організатора і гаранта перетворень; верховенство закону; соціальна спрямованість; поступовий характер реформ, перехід до ринкових відносин без соціальних потрясінь.

За роки структурної перебудови акціоновано 80 тис. державних господарських об'єктів. Приватні підприємства виробляють 50% усієї продукції, в т.ч. в промисловості - 45%, у сільському господарстві - 97%.

22 тис. малих підприємств дають 20% ВНП Узбекистану. Держава зберегла контрольні пакети акцій об'єктів енергетики, паливної і гірничовидобувної галузей, чорної металургії, тобто тих Секторів економіки, які дають валютні надходження. Створено 300 спільних підприємств з іноземним капіталом із 70 країн. Інвестиції вклали ділові партнери з СІЛА, Німеччини, Франції, Японії, Туреччини, Південної Кореї, Індонезії та ін. Валютну підтримку надали міжнародні фінансові організації. Так, багатостороннє агентство з гарантування інвестицій виділило на узбецькі проекти 172 млн. дол. Агентство є гарантом компанії «Зараф-шан-Н'юмонт» (за участю СІЛА) по видобутку золота. Європейський банк реконструкції і розвитку виділив 536 млн. дол. для фінансування обробної ігазовйдобувної галузей та зв'язку.