Криза кінця 90-х років. Початок демократизації

Фінансово-економічна криза в Південно-Східній Азії 1997-1998 рр. завдала господарству Індонезії тяжкого удару. Збанкрутувало 70% підприємств. Че^ез зииженяя експорту нафти і газу

впали прибутки держави Ч приватного бізнесу. З країни за короткий термін було вивезено 20 млрд. дол. Зовнішній борг склав 138 млрд. дол., причому більшість позик підлягала поверненню в кінці 1998 р. Кількість безробітних досягла 20 млн. чол., 50% населення опинилося за межею офіційного рівня бідності.

137

Криза різко загострила політичну ситуацію. Сотні тисяч людей вийшли на мітинги і демонстрації, вимагаючи відставки Сухарто.,Головну роль у масових антисухартівських виступах відіграло студентство. В травні 1998 р. режим багаторічного авторитарного лідера впав. Посаду президента обійняв Б. Хабібі. Він оголосив про початок демократичних реформ. Звільнялась велика група політв'язнів. Уряд заявив про надання широкої автономії Східному Тимору - колишній португальській колонії, приєднаній до Індонезії в 1987 р. всупереч рішенням 00Н. Виникло понад 100 нових політичних партій, найбільшими з яких є Партія національного мандату. Партія національного відродження, Національний фронт. Ті кілька партій, що існували раніше під контролем держави, істотно змінили свої програмні вимоги.

Депутати Народного консультативного конгресу в листопаді

1998 р. на своїй позачерговій сесії під тиском масових народних виступів прийняли рішення провести загальні вибори в

1999 р., розпочати розслідування справи про корупцію Сухарто, скоротити представництво військових у парламенті, обмежити перебування президента на своєму посту двома термінами.

Парламентські вибори в Індонезії відбулися в червні 1999 р. Військовим було надано 38 місць замість 75. Вище командування заявило про поступовий відхід армії від політики. У жовтні 1999 р. був обраний новий президент - представник опозиції А. Вахід. У 1999-2001 рр. продовжувались зіткнення в різних регіонах на етнічному і релігійному ґрунті. Розроблено програму «розширеної автономії», яка передбачає розмежування повноважень центральних і місцевих органів влади. Центр має повністю контролювати зовнішню політику, оборону, безпеку, фінанси, юриспруденцію, питання релігії.

23 липня 2001 р. Народний консультативний конгрес змусив А. Вахіда піти у відставку як діяча, який не зміг досягти стабільності у країні і викликав масове незадоволення своєю політикою. Пост президента зайняла віце-президент Мегаваті Сукарнопутрі, дочка президента Сукарно.

24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія

В .боротьбі проти англійського колоніального панування об'єднались основні верстви населення Індії. Після Другої світової війни індійський національно-визвольний рух рішуче поста-

138

вив питання про незалежність. Керівну роль відіграла індійська національна буржуазія та її партія Індійський національний конгрес на чолі з Махатмою Ганді. Антианглійські виступи охопили різні провінції Індії. В 1946 р. відбулося повстання на військовому флоті, яке було придушене силою зброї.

Британські власті змушені були розпочати переговори з лідерами ІНК і Мусульманської ліги. В 1947 р. єдина Британська Індія розділялась на два домініони - Індію і Пакистан. Розподіл територій здійснювався за релігійною ознакою. При цьому не враховувались ні економічні зв'язки між різними регіонами, ні національний склад населення, ні географічні рубежі. Домініон Пакистан складався із західної частини (нині Пакистан) та східної (нині Бангладеш), які віддалені одна від одної більш ніж на тисячу кілометрів. Князівствам надавалось право самим вирішувати, до якого домініону вони відійдуть. Попередня процедура розділу супроводжувалась рядом політичних конфліктів та індо-мусульманських погромів. Кількість біженців перевищила 12 млн. чол., близько 1 млн. чол. загинуло.    '

В січні 1948 р. Махатма Ганді оголосив безстрокове голодування на знак протесту проти індо-мусульманської різні, закликаючи релігійні общини до терпимості і примирення. Під час цієї акції він був убитий індусом-екстремістом. Махатма Ганді, який все своє життя боровся проти насильства в будь-якій формі, сам став його жертвою.

26 січня 1950 р. Індія проголосила себе республікою. Була прийнята її конституція. Індія - це федеральна республіка, об'єднання штатів і Окремих територій. Законодавча влада належить двопалатному парламенту (Народна палата і Рада штатів), а в штатах - Законодавчим зборам. Виконавча влада знаходиться в руках загальноіндійської ради міністрів у Делі і урядів штатів на чолі з головними міністрами. Офіційно президент вважається главою виконавчої влади, фактично влада перебуває в руках прем'єр-міністра. Проведене чітке розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади, функцій центру і місцевих органів. У конституції закріплені демократичні свободи, проголошується рівність громадян перед законом незалежно від національності, раси, статі, касти, релігії. Індійська конституція містить положення про «відсталі класи», які мають знаходитись під опікою державій. До них належать зареєстровані касти (колишні недоторкані), зареєстровані племена, інші слабкі класи (нижчі соціальні верстви, жінки). За поправкою 1951 р. до статті 15, пункту 4 держава може «видавати особливі постанови, які стосуються розвитку якихось соціальне чи культурно відсталих прошарків громадян».

139