22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність

Бірма була втяіснута у Другу світову війну як англійська колонія. У національно-визвольному русі стався розкол. Одна його частина, як і раніше, сподівалася на поступки від Англії і створила Блок свободи, висунувши головною вимогою проголошення незалежності. Інша частина переорієнтувалась на Японію, розраховуючи, що вбна допоможе звільнитись від англійських колонізаторів. У 1941 р. Японія окупувала Бірму. Багато впливових лідерів національно-визвольного руху вважали, що для захисту національних іі.втересів підходять будь-які методи, і почали співробітничати з окупаційною владою. З дозволу японців була організована Армія незалежності Бірми під командуванням генерала Аун Сана. В 1943 р. Японія проголосила незалежність Бірми і створила національний уряд. Але на цей час

127

стали зрозумілими справжні наміри японської сторони, яка прагнула замінити англійський колоніальний режим своїм. Розпочався масовий народний рух проти окупантів. У 1944 р. виникла Антифашистська ліга народної свободи на чолі з Аун Саном. У березні 1945 р. вона підняла антияпонське повстання, в травні 1945 р. було визволено столицю - Рангун. Передбачалося скликати Установчі збори і остаточно вирішити питання про незалежність. Однак після закінчення Другої світової війни в Бірму повернулися англійські колонізатори, які збиралися відновлювати старі порядки.

Великобританія пішла на переговори з керівниками національно-визвольного руху, але всіляко їх затягувала, бо розраховувала відділити від майбутньої незалежної держави національні окраїни. В Бірмі проживало 135 народностей, які зосереджувались на окраїнах у важкодоступних місцевостях, жили за своїми законами і не переймалися питаннями загальнодержавної ваги. Їх лідери не хотіли незрозумілих змін, прагнули зберегти владу і вплив. У січні 1947 р. генерал Аун Сан і прем'єр-міністр Великобританії К. Еттлі підписали угоду про надання Бірмі незалежності без територіальних змін. У лютому 1947 р. в м. Пан-лон відбулася конференція представників народів, що населяли Бірму, яка висловилась за створення союзної держави, де національні меншини матимуть широке самоврядування. Це положення підтвердила конституція 1947 р., надавши деяким народностям право виходу з її складу.

19 липня 1947 р. генерал Аун Сан і шість його сподвижників були вбиті бойовиками одного з Політичних противників. 4 січня 1948 р. була проголошена незалежна держава Бірманський Союз. Її першим прем'єр-міністром став У Ну.

Економіка Бірми знаходилась у надзвичайно тяжкому стані. Колонізатори перетворили її в монокультурного виробника рису. За роки японської окупації було знищено 50% національного багатства, зруйновано і без того слабку промисловість, шляхи, іригаційні системи. Японці підірвали всі діючі нафтові свердловини. Після здобуття незалежності відновленню господарства заважали бойові дії, відсутність коштів і конструктивної програми відродження.

В березні 1948 р. в Бірмі розпочалась громадянська війна.

Проти центрального уряду зі зброєю в руках боролись військові формування комуністичної партії і сепаратистськи настроєних організацій національних меншин. Весною 1949 р. каренські бойовики взяли в облогу столицю. Режиму вдалося перемогти в громадянській війні перш за все завдяки відсутності єдності у його противників. Заколотники були відкинуті в окраїнні райони, але не розбиті. Виникла проблема сепаратизму. Усі провідні

128

етнічні групи Бірми - шани, карени, качини, ва, палауни та ін., створили повстанські збройні загони. Комуністична партія влаштувала опорні бази у важкодоступних районах. Вона орієнтувалась на ідеологію КПК і отримувала допомогу з Китаю.

У політичній сфері Бірми утвердилась парламентська демократія. Проте правляча Антифашистська ліга народної свободи не змогла забезпечити стабільності в країні. Нездатність демократичного режиму позитивно вирішувати нагальні проблеми призвела до його падіння.