Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період

Перша світова війна, агресивна політика великих держав, їх небажання визнати за всіма народами право на самовизначення сприяли створенню передумов для піднесення національно-визвольного руху в 1919-1923 рр. Проти колоніалізму виступали майже всі класи і соціальні групи афро-азіатських суспільств:

національна буржуазія, дрібна буржуазія, інтелігенція, середні міські верстви, селянство, а в деяких країнах також духівництво, офіцери, вожді племен тощо. Незважаючи на різні, часом прямо протилежні інтереси і соціальні суперечності вони об'єднувались на патріотичній основі і боролись за здобуття національної незалежності. Це надавало визвольним рухам загальнонаціонального характеру. У збереженні колоніальних порядків були зацікавлені реакційне настроєні феодали та компрадорська буржуазія, які боялися втратити своє особливе становище і привілеї в результаті майбутніх реформ. На чолі рухів стояла, як правило,

77

національна буржуазія. Вона створювала свої партії, патріотичні організації. В тих країнах, де не було національної буржуазії, або ж вона була надто слабкою, національно-визвольні рухи очолила інтелігенція та інші впливові сили, (

Перші післявоєнні роки (1919-1923() ознаменувались серією повстань, національних війн, визвольних рухів у колоніальних і залежних країнах. Найбільшими серед них були: повстання 1919р. в Кореї; «рух 4 травня» 1919 р.! в Китаї; війна Афганістану за незалежність 1919 р.; революційне піднесення в Індії 1919-1922 рр.; національна війна турецького народу 1919-1923 рр.; повстання в Єгипті 1919 і 1921 рр.; повстання в Іраку

1920р. та ін.

Визначний внесок у боротьбу своїх народів за незалежність

зробили Сунь Ятсен (Китай), М.К. Ганді, Дж. Неру (Індія), Хо Ші Мін (В'єтнам), Сукарно (Індонезія), М. Кемаль (Туреччина) та ін.

2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії

Японія використала свою участь у Першій світовій війні на боці Антанти, щоб значно посилити свої економічні і зовнішньополітичні позиції. Вона захопила німецькі колонії на островах Тихого океану і орендні території в Китаї.

Під час війни, скориставшись сприятливими обставинами, Японія суттєво розширила збут своїх товарів у Азії, Африці, Латинській Америці. Вигідна торгівля принесла величезні прибутки концернам Міцуї, Міцубісі, Сумімото, Ясуда та ін. Так, капітал банку Міцуї за роки війни зріс у 5 разів, банку Сумімото - у 2 рази.

В 1914 р. золотий запас Японії оцінювався у 350 млн. ієн, в

1919 р. його вартість перевищила 2 млрд. ієн. Японія виступила кредитором країн Антанти і надала Англії, Франції та Росії (до Жовтневої революції) позики на суму 500 млн. ієн. Вона перетворилася на серйозного конкурента на світовому ринку для

Великобританії та СІЛА.

Зросла економічна могутність японських монополій, які збагатилися за рахунок воєнних замовлень, а також дістали можливість розширити виробництво товарів для збуту за кордон. Валовий національний продукт за 1914-1919 рр. зріс у 5 разів, з 13 до 65 млн. ієн. Продукція японської текстильної промисловості по вартості збільшилась майже в 4,5 рази, машинобудування - в 5,5 рази, металургії - в 6 разів і т.д.

18

Незважаючи на економічне піднесення Японії внаслідок війни, народні маси країни переживали труднощі та зубожіння. Ціни на промислові товари підвищились на 120-300%, на продовольство -на 80-100%. Влітку І^ІІ? р. в Японії відбулися «рисові бунти» — масові народні виступи Дроти росту цін на основний продукт харчування широких верст? населення - рис. Загальна кількість їх учасників досягла 10 мли. чол. В них взяли участь робітники, селяни, ремісники, студенті». В 35 префектурах країни голодні люди громили рисові магазині, склади, будинки спекулянтів. Основною вимогою був продаж риру за доступними цінами. Почались сутички повсталих із поліцією та військами, які тривали два місяці. Народні виступи мали стихійний і неорганізований характер і зазнали поразки. Близько 8 тис. чол. постали перед судами і були засуджені до страти, до тривалих строків ув'язнення і каторжних робіт. Власті заборонили будь-які публікації на цю тему.

Безпосередньо після закінчення світової війни Японія намагалася закріпити свої здобутки. Паризька мирна конференція передала їй права на Каролінські, Маріанські і Маршаллові острови, що належали Німеччині, і на китайську провінцію Шаньдун.

Японія взяла активну участь в антирадянській інтервенції на Далекому Сході. Вона претендувала на російські території, на особливі права і привілеї в Росії. Її розрахунки не виправдалися через поразку антирадянських сил.