«•Культурна революція» (1966-1976)
Провал «великого стрибка» спричинив зростання суперечностей серед партійно-державної еліти. Лідером опозиції курсу Мао Цзедуна був Голова КНР Лю ПІаопи. Своє бачення перспектив
85
розвитку Китаю, відмінне від маоїстського, висловили Генеральний секретар ЦК КПК Ден Сяопін, провідний спеціаліст з економічних питань у керівництві КПК Чень Юнь, маршал Чжу Де, голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Пень Чжень та ін.
У травні 19615 р. в Китаї почалася так звана «культурна
революція» - кампанія розгрому партійних, державних і Громадських організацій. Була створена група в справах «культурної революції», яку очолили дружина Мао Цзедуна Цзян Цін і його колишній секретар Чень Бода. Опорою маоїстів стала учнівська і студентська молодь. Організовувались спеціальні загони хунвейбінів («червоних охоронців»), які розпочали терор проти інтелігенції. Партійних і громадських діячів. Їх виводили на «суд мас» нібито за ревізіонізм, а насправді - за самостійність мислення і реальну оцінку становища та комуністичних експериментів. Після тривалих знущань озвірілої молоді їх направляли
в спеціальні табори на «перевиховання».
Були розгромлені органи влади, парткоми, профспілки. В
кінці 1966 р. наряду з хунвейбінами стали створюватись загони цзаофанів («бунтівників») з некваліфікованих молодих робітників і дрібних службовців, які мали нести ідеї «культурної революції» на підприємства і в установи. В країні запанували хаос і безвладдя. Розпочалися криваві сутички між різними угрупованнями хунвейбінів і цзаофанів. Проти них було кинуто армію. Влітку 1967 р. в Китаї встановився військовий контроль. Молодь виконала свою руйнівну роль, вона стала не потрібна керівництву КПК. Сотні тисяч хунвейбінів і цзаофанів були заарештовані і вислані на «перевиховання» в безлюдні віддалені райони внутрішнього Китаю.
Лю Шаоци, «особа № 1, що йде капіталістичним шляхом», в
постанові Пленуму ЦК КЦК був названий «зрадником, провокатором, цепним собакою імперіалізму і гомінданівської реакції», який 40 років вів контрреволюційну діяльність. Глава держави помер у Кайфинеьвдй в'язниці від запалення легенів, бо йому відмовили в елементарній медичній допомозі. «Особою № 2, що йшла капіталістичним, шляхом», було визнано Ден Сяопіна. В 1967-1972 рр. він «перевиховувався» на Цзіньцзянському тракторному заводі, у досить поважному віці працюючи слюсарем. Маршал Пен Дехуай, що жив у засланні в провінції Сичуань після того, як він наважився критикувати «великий стрибок», був заарештований спеціальним хунвейбінівським «полком по затримці» і кинутий у тюрму в Пекіні. В антипартійній діяльності і «буржуазній військовій лінії» звинувачувався начальник Генерального штабу НВАК Хуан Кечен. У 1971 р. при загадкових обставинах над територією Монголії загинув міністр
86
оборони КНР Лінь Бяо, якого підозрювали в організації змови проти Мао Цзедуна. В ході розслідування «справи Лінь Бяо» було усунуто близько 34 тис. військових, в т.ч. начальника Генерального штабу НВАК Хуан Юншена, командувача ВПС У Фасяня.
В 1972 р. було реабілітовано Ден Сяопіна. Він знову почав відігравати помітну рольь у вищому керівництві КНР, займав посади заступника голови уряду, начальника Генерального штабу НВАК, став членом Політбюро ЦК КПК і заступником Голови КПК. 4 квітня 1976 р. в день Д6» Сяопін (праворуч)«поминання померлих» на центральній площі Пекіна
відбулися заворушення, учасники яких закликали до припинення політики репресій і притягнення до відповідальності їх організаторів. Ден Сяопіна було звинувачено в організації цих «контрреволюційних подій», знову знято з усіх постів, але залишено в партії, щоб він мав «можливість виправитись». Не чекаючи відправки на «перевиховання», він виїхав у Гуанчжоу, де його взяв під свій захист генерал Сюй Шию, командувач гуанчжоусь-кого військового округу.
За час «культурної революції» були затримані і знаходились під слідством 4 млн. 200 тис. чол. В різних збройних сутичках було вбито понад 237 тис. чол., а 730 тис. стало інвалідами. В 1966-1976 рр. репресій і переслідувань зазнали більше 21 млн. чол., постраждали в тій чи іншій формі 123 млн. чол.
Період «культурної революції» (1966-1976) - це режим особистої влади Мао Цзедуна, військово-бюрократична диктатура, яка спиралася на армію і партійний апарат. На з'їздах і пленумах КПК точилася боротьба за владу між трьома основними угрупованнями верхів. Це старі партійні кадри, група діячів, що зробила кар'єру на «культурній революції», і вищі військові. Одні з них займали високі посади, інші звинувачувались в антипартійній діяльності і були репресовані. Безперервно здійснювались чистки. Реальна влада на місцях знаходилась у руках армії. «Культурна революція» дорого обійшлась китайському народу. Вона дезорганізувала господарство, поставила його на
87
межу краху, значно погіршила і без того низький рівень життя, позбавила громадян будь-яких прав.