Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр

У лютому 1946 р. СІЛА проголосили курс на «холодну війну». Одразу ж загострилася ситуація в усіх країнах і регіонах, де існували проамериканські і прорадянські сили. Саме наддержави СРСР і СІЛА спровокували другу громадянську війну в Китаї, тоді як вони мали реальну можливість їй запобігти.

СРСР створив на території Північно-Східного Китаю так звану Маньчжурську революційну базу. Він не дозволив уряду Гоміндану направити сюди своїх чиновників і війська. Радянське командування передішо китайським комуністам озброєння

Квантунської армії.    ,

Велися поставки в .Маньчжурію автомашин, палива, ліків,

стратегічних матеріалів. У комуністичні озброєні загони були призначені радянські військові радники. На кінець 1945 р. КПК

мала армію чисельністю ЗЙО тис. чол.

Уряд Чан Кайші спирався на СПІА. В 1945-1948 рр. американська сторона надала йому військову й економічну допомогу на суму 6 млрд. дол. До літа 1946 р. американські офіцери переозброїли і переформували 45 дивізій Гоміндану чисельністю 150 тис. чол.

82

В 1946 р. уряд Чан Кайші підписав із СПІА договір про дружбу, торгівлю і мореплавство. Протягом 1946-1948 рр. було укладено ще 15 угод. Американці дістали право без перешкод торгувати з Китаєм, орендувати землю, одержувати концесії на розробку природних багатств тощо. Американські радники діяли в армії, розвідці, фінансах, зовнішній торгівлі. Американське засилля викликало незадоволення у різних верств населення, особливо в національної буржуазії.

Влітку 1946 р. почалися бойові дії між ворогуючими сторонами. На цей час в армії Гоміндану налічувалося 4,3 млн. чол., в армії КПК - 1,2 млн. чол. Перевага була на боці Гоміндану. В 1947 р. в ході війни стався перелом, армія КПК перейшла в наступ. Друга громадянська війна закінчилася перемогою комуністів. Залишки військ Чан Кайші втекли на о. Тайвань. 1 жовтня 1949 р. була проголошена Китайська Народна Республіка, в якій встановився комуністичний режим. 2 жовтня 1949 р. нову державу визнав СРСР'. 14 лютого 1950 р. був підписаний договір про дружбу, союз і взаємну допомогу терміном на ЗО років. Радянська сторона надала Китаю пільговий кредит у розмірі 300 млн. дол. для оплати поставок технічного обладнання і матеріалів. Договір доповнювався секретними додатками. СРСР одержував «особливі права» в Маньчжурії і Сіньцзяні. Китай мав оплачувати частину радянських поставок валютою, яку переказували для своїх рідних зарубіжні китайці. Радянський Союз отримував для своїх потреб стратегічну сировину (уран, руди кольорових металів).

.!

Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.

На початку 50-х років КПК почала будівництво «основ соціалізму» за радянською схемою » сталінському варіанті. В 1952 р. ЦК КПК так сформулював свою генеральну лінію: «Протягом досить тривалого часу поступово Здійснити соціалістичну індустріалізацію Країни і поступово'провести соціалістичні перетворення сільського господарства; кустарної промисловості і капіталістичної промисловості і торгіЙіЯі». На вирішення цих завдань відводилось 15 років.

Важливим кроком у здійсненні генеральної лінії стало виконання першого 5-річного плану (1953-1957 рр.). Його метою була підготовка умов для індустріалізації. Ставка робилася на розвиток або створення галузей важкої промисловості -металургії, електроенергетики, автомобілебудування, на розвиток транспорту і розвідку корисних копалин. Успіхи КНР у першій п'ятирічці були досить вагомими. Всього було збудовано

83

694 великих підприємства. СРСР виділив Китаю нові позики, надав допомогу в будівництві і реконструкції 250 промислових об'єктів. В КНР було направлено 11 тис. кваліфікованих радянських спеціалістів. В СРСР одержали підготовку понад 20 тис. китайських робітників, інженерів, представників інших спеціальностей.

В 1956 р. китайське керівництво провело суцільну колективізацію. Тоді ж розпочався наступ на національну буржуазію і торговців. Приватні підприємства переходили під контроль держави. Їх власникам виплачувалось 5% від капіталу протягом 7 років. Ці заходи супроводжувались масовими репресіями проти незадоволених, а також тих членів КПК, які сумнівалися в правильності обраного курсу.

Мао Цзедун та деякі інші лідери КПК вирішили різко прискорити темпи будівництва «соціалізму», щоб обігнати СРСР і зайняти його місце у світовому комуністичному русі. Генеральна лінія партії тепер звучала так: «Напружуючи всі сили, прагнучи вперед, будувати соціалізм за принципом більше, швидше, краще, економніше». Новий курс здійснювався під гаслами «трьох червоних знамен». Це генеральна лінія в новому формулюванні,

«великий стрибок», народнікомуни.

Темпи розвитку китайської економіки оголошувалися занадто повільними. Планувалось збільшити випуск промислової продукції в 6,5 разів, сільськогосподарської - в 2,5 рази.

Протягом кількох мїряців у 1958 р. 720 тис. сільськогосподарських кооперативів були об'єднані в 26 тис. комун. В них усуспільнювались не лише праця і основні засоби виробництва. Комунам передавались присадибні ділянки і вся особиста власність селян. Ліквідувався принцип матеріальної зацікавленості. За роботу члени комуни одержували безплатно миску рису. Праця і побут воєнізувались. Нелюдські умови в комунах призвели до масових втеч і селянських заворушень. В кінці 1958 р. і в 1959 р. через дезорганізацію сільськогосподарського виробництва в Китаї почався голод.

84

Оголошувалася «всенародна битва за сталь» для того, щоб одним стрибком вивести Китай в число передових держав. У верхах було вирішено різко збільшити виплавку сталі - з 5,4 млн. т до 100 млн. т на рік. По всій країні - в міських кварталах, дворах установ, вузів, шкіл, лікарень, театрів - споруджувались сотні тисяч примітивних плавильних печей, які діяли цілодобово. Було витрачено 40 млн. т залізної руди, 80 млн. т вугілля і працю 100 тис. чол. В результаті одержаний метал виявився непридатним для використання. Матеріальні ресурси і трудова енергія народу пропали даремно.

«Великий стрибок» знайшов свій прояв і у сфері культури, науки, освіти. Надходили повідомлення, що студенти вузів, «зламавши сліпу віру В авторитети», за кілька днів, а іноді навіть за одну ніч, писали підручники та іншу наукову літературу, які раніше не вдавалось підготувати і за десятиріччя.

На пленумі ЦК КПК Ї959 р. з критикою політики «трьох червоних знамен» виступив один з ветеранів комуністичного руху, герой двох громадянських воєн, міністр оборони КНР Пен Деху-ай, який назвав маоцзедунівські методи побудови «соціалізму» дрібнобуржуазним фанатизмом. Його оголосили правим опортуністом, позбавили посади і вислали в глуху місцевість. У роки «великого стрибка» Обсяги сільськогосподарського виробництва щорічно скорочувались на 10%. Від голоду померло близько 10 млн. чол. Ця політика завдала КНР збитків на 70 млрд. дол., що складало третину ВНП країни.

В 1961 р. керівництво КПК мусило визнати провал «великого стрибка» і взяло напрямок на «врегулювання темпів розвитку». В першу чергу він включав перебудову комун за попереднім зразком. Селянам поверталися городи, особисте майно, дозволялося займатися промислами. 20 млн. громадян з міст насильно були переселені в сільську місцевість. Ціною неймовірних зусиль найбільш катастрофічні наслідки «великого стрибка» вдалося ліквідувати.

В країні розпочалася дискусія, в ході якої постало питання про те, як стали можливими такі жахливі соціально-економічні експерименти і хто повинен за них відповісти. При цьому не ставилась під сумнів сама ідея побудови соціалізму. Керівництво КПК звинувачувалось у некомпетентності, методи його діяльності засуджувались. Мао Цзедун'-і його оточення опинилися перед реальною загрозою втрати влади.