Задача 5.

Схематично зобразіть структури і склад органів місцевого самоврядування в Україні.

Відповідь:

Місцеве самоврядування в Україні

В Україні визнається і гарантується місцве самоврядування (ст. 7)
Право територіальної громади (ст.140)
Жителів села		Сільської громади кількох сіл			Жителів селища			Жителів міста, або районів у містах
САМОСТІЙНО ВИРІШУВАТИ ПИТАННЯ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ У МЕЖАХ КОНСТИТУЦІЇ І ЗАКОНІВ УКРАЇНИ
ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ
БЕЗПОСЕРЕДНЬО				ЧЕРЕЗ ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
				Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають депутатів та голову відповідної ради
РАДИ
Обласні	Міські або районні в містах		Районні				Селищні		Сільські
Представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст
Можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові.ю вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна
РАДА ОБИРАЄ ГОЛОВУ
Голова очолює виконавчий апарат ради						Голова відповідної ради очолює та головує на засідання виконавчих органів рад та загальних зборах громад

Склад органів місцевого самоврядування України

Задача 6

Определить основные типы взаимосвязи и взаимоотношений в системе публичного управления . Раскрыть суть и привести примеры субардинационных, координационных , реординационных связей в системе публичного управления.

Відповідь:

Можна виділити натупні основіні типи взаємозв’язків і взаємовідносин в системі державного управління:

1. Залежно від положення органів в ієрархічно побудованій системі

   • вертикальні (підпорядкованість зам. Міністра = > міністру)

   • горизонтальні (дві районні адміністрації)

2. За кінцевим результатом функціонування та сферою діяльності бувають:

• Субординаційні

• Координаційні

• Реординаційня

Усі ці види управлінських відносин тісно переплітються між собою, за їх допомогою елементи державного управління створюють певну цілісність і єдність (наприклад один і той самий орган виконавчої влади може бути суб’єктом одразу багатьох управлінських відносин)

Субардинація – це вертикальна взаємодія сторін, кили одна сторона підпорядкована іншій, а також наявні владн повноваження у вищому рівні в системі управління, щодо нижчого: водночас режим підпорядкованості може мати різні ступені повноти: повна підпорядкованість або підлеглість передбачає наявність у вищому органі всіх або переважної більшоті важелів керівного впливу, зокрема вирішення щодо підлеглого органу установчих питань, визначення його правового статусу, кадрових питань; здійснення контролюючих функцій, отримання звітності,застосування заходів відповідальності. Часткова підпорядкованість існує коли в організаційних відносинах наявні не всі, і лише деякі з важелів підпорядкування. Часткове підпорядкування нагадує функціонвльну підпорядкованість, коли один орган державної влади підпорядковуєтьс іншому з виконання певних функцій

Реординація – якщо для субординаційної характерна наявність владніх повноважень у вищому рівні в системі управління відносно нижчого, то реординація навпаки – підпорядкування вищого рівня щодо нижчого. Найбільш поширений випадок, коли керований об’єкт повідоляє про свої наміри, подає клопотання, подає інформацію, а керівний суб’єкт зобов’язаний на них у певний спосіб відреагувати.

Координацією є взаємодія сторін,коли вони виступають рівноправними учасниками відносин. Координація означає погодження та б’єднання дій з метою найбільш правельного розв’язання завдань з найменшими втратами коштів.