2.3.4 Аналіз технологічної схеми поділу праці

Аналіз технологічної схеми поділу праці проводиться розрахунковим та графічним методами.

Коефіцієнт завантаження потоку визначається за формулою:

(2.11)

де: Т – трудомісткість виготовлення виробу, за схемою, с;

Nф – фактична кількість робітників, за схемою, чол.;

 – такт потоку, с.

Коефіцієнт завантаження дозволяє аналізувати завантаженість потоку в цілому і вважається вірним, якщо він дорівнює 1. Межа допустимих відхилень ±2%(0,981,02).

В пояснювальній записці слід дати аналіз розрахованого Кз, вказуючи, чи завантажений потік нормально, наскільки недовантажений або перевантажений (що краще) в межах допустимих відхилень.

Графічний аналіз проводиться за графіком узгодження часу операцій та монтажним графіком. В ПЗ слід дати аналіз потоку за графіками, не описуючи правил їх побудови та вказуючи заходи для усунення недоліків. Наприклад, аналізуючи потік за графіком узгодження, слід підкреслити, як завантажені початкові операції потоку, як впливає навантаження на живлення потоку, на яких операціях допущені відхилення від такту потоку і як в зв’язку цим буде забезпечуватися ритм потоку та інше.

Монтажний графік дає наочне уявлення про структуру потоку, порядок обробки дрібних деталей та монтаж виробу, використання кратних операцій, адресування коробок в кругових потоках.

Монтажний графік для АГП має свої особливості: виділяються самостійні групи за паралельною заготовкою деталей та вузлів, відмічається послідовність обробки деталей та вузлів, відмічається послідовність обробки деталей, повернення деталей, якщо воно має місце, наявність перекидання деталей, кратних операцій.

Аналізуючи монтажний графік, слід визначити дотримання технологічних послідовностей, в разі наявності порушень, повернень (вказуючи конкретні номера операцій), намітити заходи щодо забезпечення безперебійної роботи.

2.3.5 Складання зведеної таблиці чисельності робочих

Складність виготовлення виробу характеризується середнім тарифним розрядом у потоці, а ступень механізації – коефіцієнтом механізації. Для їх визначення з метою аналізу складається зведена таблиця чисельності робочих потоку за даними технологічної схеми, яка характеризує технічний рівень потоку: кваліфікацію (розряд робіт), механізацію робіт.

Доцільно заздалегідь скласти допоміжну таблицю витрат часу операцій до кожної спеціальності та розряду окремо. Витрати часу беруться за технологічними операціями з технологічної схеми потоку.

На підставі підсумкових даних часу допоміжних таблиць заповнюється зведена таблиця чисельності робітників потоку (таблиця 2.16).

Таблиця 2.16- Зведена таблиця чисельності робітників

Тариф­ний розряд	Витрати часу за видами робіт, с					Загальні витрати часу за розря­дами	Кіль­кість робо­чих, чол.	Питома вага робіт за розря­дом, %	Сума тариф­них розря­дів	Тариф­ний коефі­цієнт	Сума тариф­них коефіці­єнтів
	М	С	Р	Пр	П
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1
2
3
4
5
Разом за видами  робіт						Т	N	100	r

Витрати часу за видами робіт відповідно до розрядів береться з допоміжної таблиці.

Склавши витрати часу по горизонталі, одержуємо загальні витрати часу (гр. 7) по кожному розряду. Сума витрат часу по вертикалі дає загальну витрату часу по кожній спеціальності.

Кількість робітників по кожному розряду (гр..8) визначається відношенням загальних витрат часу по кожному розряду до такту потоку.

Сума одно іменних тарифних розрядів визначається множенням кількості робітників кожного розряду на розряд (по горизонталі).

Сума всіх тарифних розрядів визначається після підсумку суми одно іменних розрядів.

Тарифний коефіцієнт встановлюється відповідно до кожного розряду (гр..11).

Сума тарифних коефіцієнтів для одно іменних розрядів визначається множенням тарифного коефіцієнта на кількість робітників даного розряду (по горизонталі).

Сума тарифних коефіцієнтів визначається підсумком сум одно іменних тарифних коефіцієнтів.