
- •Український наголос. Норми наголошування.
- •Фонетичні норми. Милозвучність української мови. Фонетичні засоби милозвучності.
- •Характерні для української мови чергування голосних та приголосних звуків.
- •Принципи української орфографії. Правила вживання буквосполучень йо, ьо, ьйо.
- •Правила вживання м’якого знака в українських та іншомовних словах.
- •Апостроф. Правила вживання апострофа в українських та іншомовних словах.
- •Правила подвоєння приголосних в українських та іншомовних словах.
- •Розрізнення и, і в українських словах. Правопис голосних у словах іншомовного походження.
- •Правопис префіксів.
- •Абревіатури та графічні скорочення в документах, правила їх написання.
- •Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенція.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Комунікативна професіограма фахівця.
- •Словники у професійному мовлення. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Мовний етикет. Поняття етикету. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.
- •Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •Види і форми спілкування.
- •Мова, мовлення і спілкування. Етапи спілкування.
- •Невербальні засоби спілкування, їх функції. Вміння користуватися невербальними засобами спілкування.
- •Гендерні аспекти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Архітектоніка (будова) виступу.
- •Мистецтво аргументації.
- •Презентація як різновид публічного мовлення.
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •Особливості усного спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •Співбесіда з роботодавцем.
- •Етикет телефонної розмови. Етичні питання використання мобільних телефонів.
- •Мистецтво перемовин, підготовка і проведення.
- •Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •Нарада. Класифікація ділових нарад, їх підготовка і проведення.
- •Дискусія, форми організації, методика проведення.
- •Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів.
- •Реквізит. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •Вимоги до тексту документа та оформлювання сторінки.
- •Документація з кадрово-контрактних питань. Резюме. Автобіографія.
- •Характеристика. Рекомендаційний лист. Формуляр-зразок документів.
- •Звіт. Реквізити документа. Вимоги до оформлення.
- •Довідка. Службові записки. Реквізити та оформлення документів.
- •Протокол. Витяг з протоколу. Формуляр зразок цих документів.
- •Класифікація ділових листів. Різни типи листів.
- •Реквізити листа та їх оформлення.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності: план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Анотування і реферування наукових текстів.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Рецензія. Відгук. Реквізити цих документів. Вимоги до оформлення.
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
Анотування і реферування наукових текстів.
Анотування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого - отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Анотації виконують дві основні функції:
o сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);
o пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).
Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.
За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.
Реферування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Реферат - це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка.
Студентам усіх напрямів вищої освіти навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в значних обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел за фахом є обов'язковим лід час написання курсової, дипломної робіт.
Основні функції реферату:
o інформаційна - реферат подає інформацію про певний документ;
o пошукова - реферат використовується в інформаційно-пошукових й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.
Стаття як самостійний науковий твір.
Стаття - 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті; 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику.
Наукова стаття - один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті - 6-22 сторінки, тобто 0, 35-1 др. арк. (10-40 тисяч знаків).
Необхідними елементами мають бути:
o постановка проблеми у загальному вигляді, її зв'язок з науковими чи практичними завданнями;
o аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;
o виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
o формулювання мети статті (постановка завдання);
o виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів;
o висновки цього дослідження;
o накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку76. Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого
органу, куди її подано.