
- •Український наголос. Норми наголошування.
- •Фонетичні норми. Милозвучність української мови. Фонетичні засоби милозвучності.
- •Характерні для української мови чергування голосних та приголосних звуків.
- •Принципи української орфографії. Правила вживання буквосполучень йо, ьо, ьйо.
- •Правила вживання м’якого знака в українських та іншомовних словах.
- •Апостроф. Правила вживання апострофа в українських та іншомовних словах.
- •Правила подвоєння приголосних в українських та іншомовних словах.
- •Розрізнення и, і в українських словах. Правопис голосних у словах іншомовного походження.
- •Правопис префіксів.
- •Абревіатури та графічні скорочення в документах, правила їх написання.
- •Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовна, мовленнєва, комунікативна професійна компетенція.
- •Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •Комунікативна професіограма фахівця.
- •Словники у професійному мовлення. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •Мовний етикет. Поняття етикету. Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.
- •Мовний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.
- •Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •Види і форми спілкування.
- •Мова, мовлення і спілкування. Етапи спілкування.
- •Невербальні засоби спілкування, їх функції. Вміння користуватися невербальними засобами спілкування.
- •Гендерні аспекти спілкування.
- •Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Архітектоніка (будова) виступу.
- •Мистецтво аргументації.
- •Презентація як різновид публічного мовлення.
- •Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.
- •Особливості усного спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.
- •Співбесіда з роботодавцем.
- •Етикет телефонної розмови. Етичні питання використання мобільних телефонів.
- •Мистецтво перемовин, підготовка і проведення.
- •Збори як форма прийняття колективного рішення.
- •Нарада. Класифікація ділових нарад, їх підготовка і проведення.
- •Дискусія, форми організації, методика проведення.
- •Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Класифікація документів.
- •Реквізит. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •Вимоги до тексту документа та оформлювання сторінки.
- •Документація з кадрово-контрактних питань. Резюме. Автобіографія.
- •Характеристика. Рекомендаційний лист. Формуляр-зразок документів.
- •Звіт. Реквізити документа. Вимоги до оформлення.
- •Довідка. Службові записки. Реквізити та оформлення документів.
- •Протокол. Витяг з протоколу. Формуляр зразок цих документів.
- •Класифікація ділових листів. Різни типи листів.
- •Реквізити листа та їх оформлення.
- •Оформлювання результатів наукової діяльності: план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •Анотування і реферування наукових текстів.
- •Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
- •Рецензія. Відгук. Реквізити цих документів. Вимоги до оформлення.
- •Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
Мова, мовлення і спілкування. Етапи спілкування.
Будь-який акт спілкування складається з кількох етапів:
1. Ретельна підготовка до спілкування. Цей етап передбачає:
^ складання плану майбутнього акту спілкування; ^ збирання матеріалів з предмета спілкування та їх систематизація;
^ умотивування аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони;
^ обгрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції співрозмовника.
2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту, тобто початок спілкування.
На цьому етапі важливо:
/ дбати про створення доброзичливої атмосфери спілкування (доцільно поговорити про спільні інтереси, сказати щось приємне співрозмовникові);
^ не протиставляти себе співрозмовникові;
^ демонструвати повагу й увагу до співрозмовника (доброзичливий погляд і усмішка допоможуть установити контакт);
^ уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.
3. Обговорення питання (проблеми) На цьому етапі доцільно дотримуватися таких правил.
^ лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;
^ уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно
сприймати те, про що він говорить; ^ пам'ятати, що спілкуванню характерний діалоговий характер; ^ аргументувати свою позицію: наводити переконливі докази. Аргументування - це важливий спосіб переконання за допомоги вмотивованих, обгрунтованих логічних доказів.
4. Прийняття рішення. Щоби прийняти правильне рішення, варто: *ґ запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;
^ уважно вислухати аргументи співрозмовника щодо можливого рішення;
^ визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;
/ не виказувати ні найменшої роздратованості, навіть якщо мети не було досягнуто, триматися впевнено.
5. Вихід із контакту. Ініціатива завершення розмови за статусної несиметричності спілкувальників має належати особі жіночої статі, людині, старшій за віком, вищій за соціальним становищем. Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надію на подальші взаємини і спільну діяльність. Мета професійного спілкування - регулювання ділових стосунків у виробничо-професійній діяльності через розв'язання професійних завдань.
Успіх професійного спілкування залежить від:
^ мовця як особистості з індивідуальними ознаками;
^ його знання сучасної української літературної мови як основи мови професійного спілкування.
*ґ уміння ефективно застосовувати ці знання залежно від мети, ситуації спілкування.
Щоб правильно спілкуватися і досягти мети спілкування, комунікант має володіти комунікативною професійно орієнтованою компетенцією.
2.1.5. Мова, мовлення і спілкування
Основним універсальним засобом спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів є мова (усна і письмова).
За допомоги мови ми здобуваємо знання, зберігаємо їх у нашій пам'яті, передаємо їх іншим. Вчені виділяють такі функції мови у спілкуванні:
^ засіб існування, передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду;
^ засіб інтелектуальної діяльності (сприйняття, мислення, уява);
^ універсальний засіб передачі інформації, тобто слова, словосполучення, речення, тексти є вербальними засобами передачі інформації. Вербальні засоби - найважливіші компоненти спілкування, оскільки вони головні носії повідомлень.
_Мова е найкоштовнішим скарбом людей (Гесіод)_
Формою існування мови є мовлення.
Мовлення - це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовець використовує засоби спілкування (звуки, слова та їхні форми, сталі звороти, моделі речень, тексти) для передавання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.
Отже, мова, спілкування і мовлення взаємопов'язані. Мовлення неможливе без мови, а мова створена для того, щоб здійснювати процес спілкування.
Мова є спільною для всіх, хто нею послуговується, а мовлення завжди індивідуальне, оскільки мовні засоби кожен з нас застосовує, добирає по-своєму.
Розвиток і збагачення мови відбувається у процесі спілкування. Якщо мовленнєва діяльність засобами певної мови припиняється, мова стає мертвою. Мова живе тільки у мовленні й спілкуванні.
Вивчення мови, збагачення пам'яті різноманітними засобами і способами вираження думок сприяють розвиткові мовлення. Не менш важливе значення має також систематичне й цілеспрямоване практикування в мовленні - спілкування рідною мовою під час виконання своїх професійних обов'язків, оскільки вміння і навички виробляються лише в процесі спілкування.
Отже, мова - це система засобів спілкування, мовлення - вибір цих засобів у процесі спілкування, спілкування - процес обміну інформацією за допомоги мови, тобто мовленнєва діяльність.
Щоб бути зразковим, фахове мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:
^ змістовністю (розкриття суті висловлювання);
^ логічністю (послідовне викладення думки);
^ точністю (відбір мовних засобів, що найбільше відповідають висловлюваному змісту);
^ правильністю (дотримання норм літературної мови);
^ доречністю та доцільністю (використання мовних засобів відповідно до мети висловлювання та умов спілкування);
^ емоційністю (збудження почуттів).
Отже, високу культуру фахового мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі спілкування.